Житомирський апеляційний суд
Справа №296/10648/20 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю. І.
Категорія 55 Доповідач Павицька Т. М.
18 травня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи в м. Житомирі цивільну справу № 296/10648/20 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича, третя особа - приватний виконавець Дорошкевич Віра Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 01 лютого 2021 року,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом у якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення боргу, на підставі якого приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. відкрито виконавче провадження № 62768108.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 01 лютого 2021 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 11.03.2021 відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду.
17 травня 2021 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову, шляхом зупинення примусового стягнення з ОСОБА_1 , що здійснюється на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. у виконавчому провадженні №62768108 до розгляду даної цивільної справи по суті.
Клопотання обґрунтовує тим, що примусове виконання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса може спричинити перешкоди виконання судового рішення по даній цивільній справі у разі визнання його таким, що не підлягає виконанню. Отже, існує об'єктивна необхідність щодо вжиття заходів забезпечення позову до розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Суд, дослідивши матеріали справи та зміст заяви про забезпечення позову, дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Статтею 149 ЦПК України, встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України встановлено, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Згідно з п.п.3-7 ч.1 ст.151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 роз'яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосовувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності необхідно враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28 березня 2019 року у справі №824/239/2018.
Заявником не надано суду належних та допустимих доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду.
Керуючись статтями 149,150,151,152,153, 260, 261, 389 ЦПК України, апеляційний суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді