Житомирський апеляційний суд
Справа №274/3697/20 Головуючий у 1-й інст. Корбут В. В.
Категорія 44 Доповідач Коломієць О. С.
17 травня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Миніч Т.І, Талько О.Б.
з участю секретаря
судового засідання Дяченко Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №274/3697/20 за позовом виконувача обов'язків керівника Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області Кожухаря Вадима Васильовича в інтересах держави в особі Відділу фінансів Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням
за апеляційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 січня 2021 року, ухвалене суддею Корбут В.В. в м. Бердичеві
встановив:
У червні 2020 року прокурор в інтересах держави в особі Відділу фінансів Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з нього кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 . В обґрунтування позову зазначив, що 30 березня 2019 року потерпілий ОСОБА_2 , внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 , які виразилися в нанесенні йому одного удару кулаком в область носа, отримав тілесні ушкодження та перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Центральна районна лікарня Бердичівського району» з 31.03.2019 по 10.04.2019, де на його лікування були витрачені кошти в сумі 3733,80 грн. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09.01.2020 кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.122 КК України, закрито через відмову потерпілого від обвинувачення у зв'язку із примиренням з ОСОБА_1 .
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів скарги, зокрема зазначає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, не застосував норми матеріального права і не визначив межі відповідальності відповідача, як особи, яка вчинила злочин, внаслідок якого держава понесла матеріальні збитки пов'язані з лікуванням потерпілої особи. При цьому суд не звернув уваги, що з урахування положень глави 9 КПК України, обвинувачений у кримінальному провадженні звільняється від цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану злочином, у разі встановлення судом відсутності події кримінального правопорушення ( ч.2 ст. 129 КПК України). Разом з тим, кримінальне провадження було закрито через відмову потерпілого від обвинувачення у зв'язку із примиренням з відповідачем. Таким чином вважає, що указаний позов підлягає до задоволення, оскільки відповідач дійсно вчинив кримінальне правопорушення, внаслідок якого потерпілий перебував на лікуванні, а тому витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі.
В судовому засіданні прокурор просив задовільнити вимоги апеляційної скарги. Відповідач та представник відділу фінансів Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області в судове засідання не з'явилися, з невідомих суду причин. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для відшкодування шкоди через неподання прокурором доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, і що ОСОБА_2 є потерпілим у даному правопорушенні. Крім того, суд зазначив, що ухвала Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09.01.2020 у справі № 274/3065/19 таким доказом не є, оскільки у ній не встановлені будь-які обставини вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення відносно ОСОБА_2 .
Такий висновок суду є помилковим виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Судом встановлено, що ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09.01.2020 у справі № 274/3065/19 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України - закрито у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення через примирення з обвинуваченим, який відшкодував йому матеріальну шкоду.
Зі змісту даної ухвали слідує, що 30 березня 2019 року близько 21 год. 30 хв ОСОБА_1 разом із знайомим ОСОБА_2 перебували неподалік від магазину «Продукти», що розташований по вул.Остальського,45 в с. Скаківка Бердичівського району Житомирської області. В цей час та в цьому ж місці між ними на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин виникла словесна суперечка, в ході якої у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на умисне спричинення тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , ОСОБА_1 умисно наніс йому один удар кулаком правої руки в область носа, в результаті чого заподіяв останньому тілесні ушкодження, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що визвали тривалий розлад здоров'я.
Через отримані тілесні ушкодження потерпілий ОСОБА_2 у період із 31.03.2019 по 10.04.2019 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Центральна районна лікарня Бердичівського району». Витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину за 10 ліжко/днів склали 3733,80 грн. Вартість 1 ліжко/дня без медикаментів становила 373,38 грн.
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти від відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545.
Згідно з пунктом 2 Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день.
Пунктом 3 Порядку встановлено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора.
Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я (п. 4 Порядку).
Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, не застосував норми матеріального права і не визначив межі відповідальності відповідача, як особи, яка вчинила злочин, внаслідок якого держава понесла матеріальні збитки пов'язані з лікуванням потерпілої особи.
За змістом статті 129 КПК України обвинувачений у кримінальному провадженні звільняється від цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану злочином, у разі встановлення судом відсутності події кримінального правопорушення.
Враховуючи, що кримінальне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито у зв'язку з примиренням з потерпілим, що відноситься до нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження, витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину відшкодовуються у такому самому порядку як і при ухваленні обвинувального вироку.
Однак суд, дослідивши обставини справи, не здійснив обґрунтованих висновків, відмовивши у задоволенні позову з підстав недоведеності вини відповідача у заподіянні злочину.
Беручи до уваги наведені вище висновки, зважаючи на те, що наслідки недотримання вказаних норм матеріального права є безумовною підставою для скасування судового рішення, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги є обґрунтованими, а тому її слід задовольнити, скасувати рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 січня 2021 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог з вищевказаних підстав.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури задовольнити.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову виконувача обов'язків керівника Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області Кожухаря Вадима Васильовича в інтересах держави в особі Відділу фінансів Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь відділу фінансів Бердичівськогої районної державної адміністрації витрати на стаціонарне лікування потерпілого віл злочину в сумі 3733,80 грн. із зарахуванням коштів на р/р НОМЕР_1 , одержучач: Бердичівське УДКСУ/м.Бердичів/24060300.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 18 травня 2020 року.
Головуючий Судді