Житомирський апеляційний суд
Справа №282/1038/20 Головуючий у 1-й інст. Гуцал П. І.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
18 травня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу № 282/1038/20 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» рішення Любарського районного суду Житомирської області від 05 березня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Гуцала П.І. в смт. Любар,
У вересні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначало, що ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву б/н від 05.09.2006 року. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті АТ КБ «ПриватБанк», складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконала, унаслідок чого, станом на 15.06.2020 року виникла заборгованість в сумі 14 112 грн 49 коп., з яких: 10 129 грн 49 коп. - заборгованість за тілом кредиту; в тому числі - 00 грн 00 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 10 129 грн 49 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 00 грн 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 3983 грн 00 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 00 грн 00 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 00 грн 00 коп. - нарахована пеня; 00 грн 00 коп. нараховано комісії. Враховуючи вищевикладене, просило стягнути з відповідача 14 112 грн 49 коп. заборгованості за кредитним договором та судові витрати.
Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 05 березня 2021 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що у матеріалах справи наявна анкета - заява, у якій сторони погодили істотні умови договору. Вказує, що відповідач була повністю проінформована про умови кредитування, які були надані їй для ознайомлення, що підтверджується її підписом на заяві - анкеті. Вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що з моменту підписання відповідачем заяви, між банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК України, шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору.
Вказує, що відповідно до укладеного договору б/н від 05.09.2006 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 320 грн 00 коп., який в подальшому було збільшено до 8000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,6 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зазначає, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання та своєчасно не повернуто заборгованості за кредитом, що підтверджується випискою по картковому рахунку.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05.09.2006 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк». Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості станом на 15 червня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором від 05 вересня 2006 року становить 14 112 грн 49 коп., з яких: 10 129 грн 49 коп. - заборгованість за тілом кредиту; в тому числі - 00 грн 00 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 10 129 грн 49 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 00 грн 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 3983 грн 00 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 00 грн 00 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 00 грн 00 коп. - нарахована пеня; 00 грн 00 коп. нараховано комісії.
Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки відповідача розмір кредитного ліміту Банком змінювався: 25.10.2006 року кредитний ліміт встановлено 320,00 грн., 21.10.2011 року кредитний ліміт було зменшено до 00,00 грн., 02.03.2012 року кредитний ліміт збільшено до 300,00 грн., 02.03.2012 року кредитний ліміт було збільшено до 4500,00 грн., 13.03.2012 року кредитний ліміт становить 4500,00 грн., 24.04.2013 року збільшено кредитний ліміт до 5000,00 грн., 08.05.2013 кредитний ліміт збільшено до 5500,00 грн., 09.05.2013 року кредитний ліміт становить 5500,00 грн., 12.09.2016 року кредитний ліміт було зменшено до 00,00 грн., 31.01.2017 відбулося збільшення кредитного ліміту до 8000,00 грн., 21.07.2018 року зменшено кредитний ліміт до 00, 00 грн (а.с.15).
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ч.1 ст. 638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Пред'являючи вимоги про погашення кредиту, банк просив крім простроченого тіла кредиту, заборгованість за простроченими відсотками.
З матеріалів справи вбачається, що базова відсоткова ставка: 36% з розрахунку 360 днів на рік. Розмір комісії за кредитне обслуговування - 1% від суми заборгованості. Порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості. Погашення заборгованості по кредитному ліміту може проводитися як шляхом внесення засобів на карту клієнтом, так і списання банком засобів з дебетної карти № НОМЕР_1 .
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05 вересня 2006 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів Банку, розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів Банку та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів Банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо стягнення відсотків, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Апеляційний суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила банківських послуг, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Апеляційний суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті: https://privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому це не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05 вересня 2006 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, а також відповідальність у вигляді стягнення заборгованості за простроченими відсотками.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
За таких підстав, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Отже вказані Тарифи Банку, Умови та правила банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 05 вересня 2006 року. Разом з тим, апеляційний суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Оцінюючи в сукупності подані позивачем докази (розрахунки заборгованості та виписку по картковому рахунку), слід зазначити наступне.
Щодо прострочених відсотків по кредиту, то до стягнення підлягають лише суми коштів, що передбачені умовами кредитного договору. Із розрахунку заборгованості за договором б/н від 05.09.2006 заборгованість за простроченими відсотками нараховувалася за процентною ставкою - 36 %, 30%, 34,8%, 43,2%. Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за простроченими відсотками нарахованими відповідно до п.2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанк. А тому, правові підстави для стягнення заборгованості по простроченим відсоткам у суду відсутні у зв'язку з безпідставністю позовних вимог у цій частині через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті в анкеті-заяві від 05.09.2006, оскільки витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 21.10.2020 по справі № 190/1419/19.
Матеріали справи не містять, а позивач не довів належними доказами наявність заборгованості за простроченим тілом кредиту у відповідача. Із виписки про рух коштів вбачається, що частина із сплачених коштів, позивачем безпідставно було спрямовано на погашення відсотків, пені, страхових платежів, між тим, анкета-заява від 05.09.2006 не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків.
Окрім того, із надано банком розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем було погашено борг в сумі 20 598 грн 45 коп., вказані кошти зараховувались банком на погашення відсотків та пені, стягнення якої умовами договору не було передбачено, а також відбувалося самостійне автоматичне погашення простроченої заборгованості.
Вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки з наданого позивачем розрахунку заборгованості не вбачається, що прострочена заборгованість за кредитом в сумі 10 129 грн 49 коп. становить собою заборгованість за тілом кредиту.
Окрім того, апеляційний суд вважає, що відсутність такого поняття як «заборгованість за простроченим тілом кредиту» позбавляє суд можливості покладати на споживача банківських послуг відповідальність по їх сплаті, оскільки при цьому буде порушуватись принцип юридичної (правової) визначеності, який визначає якість законодавства, однозначність та точність формулювання правових норм.
В даному випадку банком не наведено чітких, однозначних та зрозумілих норм закону, на підставі яких ним було пред'явлено вимогу про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, та які б слугували достатньою правовою підставою для її задоволення.
Крім того, судом встановлено та доводиться матеріалами справи, що заборгованість за поточним тілом кредиту відсутня, що підтверджується розрахунком заборгованості та вбачається із позову, а відтак і відсутня база нарахування відсотків.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до п.2 ч.3ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Любарського районного суду Житомирської області від 05 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий
Судді