Житомирський апеляційний суд
Справа №278/152/20 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.
Категорія 44 Доповідач Коломієць О. С.
17 травня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Коломієць О.С.
суддів: Трояновської Г.С, Талько О.Б.
з участю секретаря
судового засідання: Дяченко Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 278/152/20за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 вересня 2020 року, яке ухвалено суддею Дубовік О.М. в м. Житомирі
встановив:
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила стягнути з відповідачів в солідарному порядку завдану внаслідок залиття квартири матеріальну шкоду в розмірі 41323,48 грн. та понесені судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог зазначила, що є власником квартири АДРЕСА_1 . 06 серпня 2018 року та 01 лютого 2019 року належну їй квартиру було затоплено з вини відповідачів, які є співвласниками квартири АДРЕСА_2 даного будинку, внаслідок прориву (протікання) труби холодного водопостачання в квартирі відповідачів. Обставини та причини затоплення зазначено у актах від 07.08.2018, який складено комісією Будинкоуправління №3 та від 04.02.2019, який складено комісією КП «Озерне». В добровільному порядку відповідачі не бажають відшкодовувати завдані позивачу збитки, у зв'язку з чим вона звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21 вересня 2020 рокупозов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 41323,48 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що акти, у яких зафіксовано причини та наслідки залиття, складені без участі відповідачів та не відповідають формі акту про залиття, яка передбачена Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 75, тому дані акти не є належними та допустимими доказами. Заявник вважає помилковим покладення в основу рішення висновку будівельно-технічного експертного дослідження від 12 березня 2019 року, оскільки такий висновок експерта не містить відомостей про те, що він попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і в ньому не зазначено, що він підготовлений для подачі до суду.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.
Представник позивача доводи апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, з невідомих суду причин. Про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів, які не з'явилися в судове засідання.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу від 20.01.2014, є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.8).
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 30.01.2009 року, є співвласниками квартири АДРЕСА_3 (а.с.165-167).
Судом встановлено, що 06 серпня 2018 року та 01 лютого 2019 року відбулось затоплення квартири АДРЕСА_4 зі сторони квартири АДРЕСА_2 внаслідок протікання труби холодного водопостачання біля лічильника обліку водопостачання холодної труби в квартирі відповідачів та внаслідок прориву труби підведеної до лічильника холодної води після запірної арматури на квартиру.
Згідно акту від 07.08.2018, який складено комісією Будинкоуправління №3 слідує, що 06.08.2018 відбулось затоплення квартири АДРЕСА_4 з вини квартиронаймача квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_2 , у квартирі якої протікала труба холодного водопостачання біля лічильника обліку водопостачання холодної води.Зазначений акт містить підписи членів комісії, підписи мешканців квартир відсутні (а.с.5).
04 лютого 2019 року комісія у складі: голови комісії головного інженера ОСОБА_7 , членів комісії техніка-доглядача ОСОБА_8 , техніка-доглядача ОСОБА_9 , слюсаря-сантехніка ОСОБА_10 , складено акт обстеження квартири АДРЕСА_4 у будинку № НОМЕР_1 по усній заяві мешканця квартири АДРЕСА_4 , на предмет залиття з квартири АДРЕСА_2 , що розташована вище. Зі слів мешканця квартири АДРЕСА_2 , залив відбувся внаслідок прориву труби підведеної до лічильника холодної води після запірної арматури на квартиру. За висновком комісії необхідно ремонт у квартирі АДРЕСА_4 виконати коштом квартиронаймача квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_2 , оскільки точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві, постачання холодної та гарячої води - після першої водозапірної арматури на відгалуженні від стояка у квартирі споживача. Зазначений акт також містить підписи членів комісії, підписи мешканців квартир відсутні (а.с.4).
Вартість матеріального збитку, що визначений згідно висновку експертного дослідження №701/03-2019 від 12.03.2019 року, який проведений за заявою ОСОБА_1 складає 41323,48 грн. (а.с.16-54).
Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи була встановлена вина відповідачів у не виконанні зобов'язання щодо утримання в належному стані помешкання, заподіяння шкоди, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювачів та вини останніх в її заподіянні.
Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частина перша та друга статті 23 ЦК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник, зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, який повинен встановлювати причини залиття, зокрема чи залиття спричинено унаслідок несправності внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення та з'ясування питання чи не було це наслідком недбалості осіб, мешканців квартир або інші обставини, що могли спричинити залиття. Форма вказаного акта встановлена в додатку № 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.
Судом першої інстанції встановлено, що залиття квартири позивача відбулось внаслідок прориву (протікання) труби холодного водопостачання у квартирі відповідачів, про що складено відповідні акти.
Також районний суд виходив з того, що акти про залиття квартири позивачів є належними доказами, які підтверджуються також показами свідка та висновком експертного дослідження, дані докази в своїй сукупності доводять причинний зв'язок між завданням шкоди та виною відповідачів.
Будь-яких доказів на спростування зазначених у актах відомостей про події залиття, причини та обсяги пошкоджень відповідач суду не надала. З огляду на викладене її доводи про неналежність і недопустимість вказаних актів та непідтвердження ними вини у залитті належної позивачу квартири є помилковими.
За змістом частини другої статті 1166 ЦК України цивільне законодавство у деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Тобто позивач має надати суду лише докази наявності шкоди, а докази спростування своєї вини має надати відповідач.
Судом першої інстанції встановлено факт завдання позивачу майнової шкоди, внаслідок залиття водою її квартири.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції правильно зауваживши, що у справах про відшкодування шкоди діє презумпція вини відповідачів, на останніх покладено обов'язок її спростування, дійшов обґрунтованого висновку, що акти про залиття квартири позивача, хоча і складені без участі відповідачів, не спростовують їх вину. Суд першої інстанції належним чином перевірив доводи позивача, що обстеження її квартири проводилося у присутності свідка ОСОБА_11 , який під час допиту його в якості свідка в суді першої інстанції, підтвердив факти, відображені в акті про залиття. Крім того, вказаний свідок також підтвердив і огляд відповідачем ОСОБА_4 наслідків залиття квартири позивача та пропозицію останнього часткового відшкодувати заподіяну шкоду.
Згідно висновку експертного дослідження № 701/03-2019 від 12.03.2019 року, вартість матеріального збитку внаслідок залиття приміщень квартири АДРЕСА_1 , що відображено в актах про залиття від 07 серпня 2018 року та від 04 лютого 2019 року, складає 41323,48 грн.
Вказаний висновок експертного дослідження колегія суддів визнає обґрунтованим, таким що не суперечить іншим матеріалам справи, не викликає сумніву в його правильності та вважає належним, допустимим, достовірним письмовим доказом у даній справі, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що він не відповідає вимогам ст. 106 ЦПК України.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Разом з тим, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що затоплення квартири позивача могло відбутися через неналежне обслуговування відповідною організацією внутрішньобудинкової системи опалення та водопостачання, відповідачем не надано, хоча з урахуванням положень ст. 1166 ЦК України та ст. 12, 81 ЦПК України, це є її обов'язком.
Таким чином, встановивши під час розгляду справи, що шкода позивачу була спричинена залиттям квартири внаслідок прориву (протікання) труби холодного водопостачання у квартирі відповідачів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову про відшкодування майнової шкоди, зазначивши відповідні мотиви.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і на законність оскаржуваного рішення не впливають, а зводяться лише до переоцінки доказів.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Рішення в іншій частині в апеляційному порядку не оскаржено, тому не перевіряється судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 вересня 2020 року в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 18 травня 2021 року.
Головуючий Судді