12 травня 2021 року
м. Київ
справа № 490/6156/18
провадження № 61-4472ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши питання про прийняття до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Грудницька Ірина Миколаївна, про визнання договору дарування недійсним та відшкодування комунальних послуг,
У липні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Грудницька І. М., про визнання договору дарування недійсним та відшкодування комунальних послуг.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2020 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Грудницькою І. М. 13 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . В решті вимог відмовлено.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2020 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2020 року в частині підстав визнання недійсним договору дарування, укладеного 13 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Грудницькою І. М., змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови. В іншій частині рішення залишено без змін.
У серпні 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від
16 березня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2020 року вказану касаційну скаргу було залишено без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків, зокрема запропоновано зазначити підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень та надати докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
На виконання вказаної ухвали заявник надіслав уточнену редакцію касаційної скарги та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з конвертом суду апеляційної інстанції, проте, вимоги ухвали в частині зазначення підстав (підстави) касаційного оскарження судових рішень заявником не були виконані.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року продовжено заявнику строк для усунення недоліків, зокрема запропоновано зазначити підстави (підставу) касаційного оскарження судового рішення передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Грудницька І. М., про визнання договору дарування недійсним та відшкодування комунальних послуг визнано неподаною та повернуто заявнику, оскільки вимоги ухвали Верховного Суду від
03 вересня 2020 року заявником не були виконані в повному обсязі.
17 березня 2021 року ОСОБА_1 повторно подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Центрального районного суду
м. Миколаєва від 16 березня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме: для надання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з зазначенням інших причин пропуску строку, надання виправленої касаційної скарги з зазначенням підстав касаційного оскарження та доплати судового збору.
У квітні 2021 року до суду надійшли матеріали, якими недоліки касаційної скарги не усунуті у повному обсязі.
Так скаржник надав до суду квитанцію про доплату судового збору у передбаченому законом розмірі.
Натомість, ОСОБА_1 не надав до суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та виправленої касаційної скарги з зазначенням підстав касаційного оскарження.
Таким чином, скаржник станом на 12 травня 2021 року не виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 05 квітня 2021 року у повному обсязі.
Оскільки скаржник у встановлений судом строк не усунув недоліки касаційної скарги в частині надання належним чином обґрунтованої заяви про поновлення строку касаційного оскарження з зазначенням інших поважних причин пропуску строку, то це є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження відповідно до вимог статей 393-394 ЦПК України.
Проте, суд бере до уваги те, що скаржник звертається до суду особисто, без допомоги адвоката, не володіє необхідними навиками в сфері юриспруденції, не усунув недоліки касаційної скарги також і в частині належного оформлення касаційної скарги, а тому з метою недопущення обмеження принципу доступу особи до правосуддя Верховний Суд дійшов висновку щодо доцільності повернення касаційної скарги відповідачу.
Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не позбавляє особу можливості на повторне звернення до суду.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2020 року повернути скаржнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя А. А. Калараш