13 травня 2021 року
м. Київ
справа №686/16892/20
провадження № 61-6807ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши питання про прийняття до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 березня 2021 року та додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 квітня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Виконавчий комітет Хмельницької міської ради як орган опіки та піклування, Летичівська районна державна адміністрація як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,
22 квітня 2021 року ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку надіслала на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 березня 2021 року та додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 квітня 2021 року.
Вивчивши касаційну скаргу, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху, виходячи з таких підстав.
Скаржником не виконано у повному обсязі вимоги пункту п'ятого частини другої статті 392 ЦПК України стосовно зазначення підстав касаційного оскарження.
Так ОСОБА_2 в касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на те, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, що відповідає підставі касаційного оскарження, визначеній пунктом четвертим частини другої статті 389 ЦПК України та пунктом першому частини третьої статті 411 ЦПК України.
Відповідно до пункту першого пункту першого частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Правова конструкція вищевказаної норми передбачає можливість перегляду судових рішень в касаційному порядку, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови належного обґрунтування скаржником підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, відповідно до яких підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга не містить посилань на підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України та їх відповідне обґрунтування.
Таким чином, посилання скаржника як на підставу касаційного оскарження на пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України з відсилочною нормою на пункт перший частини третьої статті 411 ЦПК України не є належним виконанням вимог закону щодо зазначення підстави касаційного оскарження.
Суд касаційної інстанції роз'яснює, що у разі зазначення цієї підстави касаційного оскарження скаржнику необхідно обґрунтувати підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України відповідно до імперативної вказівки пункту першого частини третьої статті 411 ЦПК України.
Для усунення вказаного недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, скаржнику необхідно надати до суду уточнену касаційну скаргу, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити підставу(и) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування.
Тобто, заявнику слід чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) для подачі даної касаційної скарги та відповідне обґрунтування (посилання на норму закону, правові висновки Верховного Суду, висловлені в подібних правовідносинах тощо) з урахуванням вимог цієї ухвали.
За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та на підставі вимог статей 185, 393 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку на усунення вищевказаних недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 березня 2021 року та додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 квітня 2021 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя А. А. Калараш