Постанова
Іменем України
22 серпня 2006 року
Справа № 20-3/034
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Голика В.С.,
Фенько Т.П.,
за участю представників сторін:
позивача: Мартиновський Р.Ю., довіреність б\н від 14 лютого 2006 року,
відповідачей :
податкового органу -
Турчин Д.С., довіреність №10-004\222 від 3 серпня 2006 року,
органу державного казначейства -
Рузаєва О.С., довіреність №10-32\4606 від 19 серпня 2006 року,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Гоголь Ю.М.) від 30 травня 2006 року у справі №20-3/034
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-розважальний центр"Луксор" (вул. М. Музики, 2,Севастополь,99007)
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37,м.Севастополь,99011)
Управління державного казначейства у місті Севастополі (пр. Гер. Сталінграда, 64,Севастополь,99059)
про стягнення 64000,00 грн.
Рішенням місцевого господарського суду позов задоволено, з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто заборгованість зі плати за патенти у сфері грального бізнесу у сумі 64.000грн., з відповідача Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на користь позивача стягнуто судові витрати : 640грн. державного мита та 118грн. витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, у позові відмовити на підставі того, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Розпорядженням голови суду судді Волков К.В. і Черткова І.В. замінені на суддів Голика В.С. і Фенько Т.П.
У судовому засіданні представник податкового органу підтримав доводи апеляційної скарги, позивач з нею не погодився тому, що податковий орган не мав права розпоряджуватися коштами позивача, а саме самостійно перераховувати один платіж на погашення іншого платежу (неіснуючого податкового боргу), представник відповідача органу державного казначейства погодився з апеляційною скаргою.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд повторно розглянув справу і встановив наступне.
27 вересня 2004 року позивач отримав строком дії з 1 жовтня 2004 року до 30 вересня 2009 року торгові патенти на право здійснення діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу :
1) № 429619 на гральний стіл з кільцем рулетки з внеском плати у сумі 32.000грн.,
2) №№ 429620 - 429622 на інші гральні столи з внеском плати у сумі 24.000 грн. по кожному патенту (а.с. 34).
Усього вартість цих патентів на квартал склала 104.000грн.
При придбанні вказаних патентів, на виконання приписів закону, позивач 15 червня та 16 вересня 2004 року сплатив безготівкою до Державного бюджету України 104.000грн. вартість патентів за перший (4 квартал 2004 року) та 104.000грн. за кінцевий (3 квартал 2009 року) квартали їх дії (а.с.43).
14 грудня 2004 року позивач сплатив вартість вказаних патентів за 1 квартал 2005 року у сумі 104.000грн. (а.с. 9).
4 березня 2005 року позивач надав податковому органу заяву про відмову від використання з 2-го кварталу 2005 року торгових патентів №429619 на гральний стіл з рулеткою, та №429620 і №429621 на карточні ігрові столи (а.с. 32).
Таким чином, на час останнього кварталу дії вказаних патентів - 1 квартал 2005 року, позивач переплатив 104.000грн., із яких 21 березня 2005 року відповідачами на підставі заяви позивача 16.001,02грн. була зарахована у погашення боргу по штрафним санкціям у розмірі 102.460,75 грн. по податковому повідомленню-рішенню №0000472330\0 від 21 лютого 2005 року за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (а.с. 30-32).
У подальших податкових періодах позивач сплачував вартість діючих торгових патентів у розмірі, встановленому законами України, у тому числі 14 березня 2005 року безготівкою позивач оплатив вартість патенту за один карточний ігровий стіл (патент № 429622) за 2 квартал 2005 року в сумі 24000грн., що сторонами не оспорюється.
Такі обставини були встановлені постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2005 року у справі №20-12\136 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-розважальний центр "Луксор" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя, за участю третьої особи - Управління державного казначейства у місті Севастополі, про визнання висновку відповідача недійсним і спонукання повернути 16.001,02 грн. (а.с. 13-22).
Ця постанова набрала законної сили у день прийняття, сторонами у касаційному порядку не оскаржена. ;
Згідно до статті 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" N98/96-13? від 23 березня 1996 року (зі змінами, станом на 14 грудня 2004 року - день сплати позивачем вартості патентів за 1 квартал 2005 року) вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу була встановлена у розмірі (за рік):
- для використання грального столу з кільцем рулетки -128.000 грн.;
- для використання інших гральних столів (спеціальних столів для казино, крім столів для більярду) - 96.000 грн. за кожний стіл.
Однак, 23 грудня 2004 року та 25 березня 2005 року були прийняті Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік" №2285-ІУ і Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік" №2505-ІУ, якими на 2005 рік збільшена вартість цих патентів (за рік):
- для використання грального столу з кільцем рулетки - до 192.000грн.,
- для використання інших гральних столів (спеціальних столів для казино, крім столів для більярду) - до 144.000 грн. за кожний стіл.
Листом від 4 лютого 2005 року Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя проінформувала позивача про необхідність здійснити в термін до 15 березня 2005 року доплату вартості патентів виходячи із нових ставок, встановлених статей 47 Закону «Про Державний бюджет України на 2005 рік», тобто за перший квартал 2005 року : 16.000грн за стіл з кільцем рулетки (патент № 429619) та 36.000грн. за карточні ігрові столи (по 12.000грн. за кожний стіл, за патентами №№429620-429622), а всього - 52.000грн. (а.с. 10, 35).
Вважаючи цю вимогу незаконною, позивач не виконав її.
Таким чином, за думкою податкового органу платник податків занизив податкове зобов'язання, не доплатив за 1 квартал 2005 року 52.000грн.
Однак податковим органом таке податкове зобов'язання не визначено, податкове повідомлення-рішення чи податкові вимоги не приймалися.
Незважаючи на те, що податкового зобов'язання та податкового боргу на 52.000грн. позивачу не визначалося та не виникало, податковим органом податковий борг (який існував за думкою податкового органу) у сумі 64.000грн. був погашений за самостійним рішенням податкового органу 1) 52.000грн. - за рахунок внесеної позивачем при придбанні патентів суми вартості патентів, 2) 12.000грн. - за рахунок сплаченої 14 березня 2005 року сумі вартості патенту №429622 за 2 квартал 2005 року.
Ці обставини також було встановлено вказаною вище постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2005 року у справі № 20-12М36 (а.с. 13-22).
Судова колегія вважає, що такі дії податкового органу не відповідають вимогам діючого законодавства України.
Згідно до частини 5 статті 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» №98\96-ВР від 23 березня 1996 року (зі змінами) та пункту 4 Порядку зарахування коштів, одержаних від продажу спеціальних торгових патентів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №801 від 4 червня 1998 року, внесена під час придбання патентів плата за останні три місяці їх дії є передплатою, та у разі припинення дії патентів достроково, підлягає поверненню суб'єкту підприємницької діяльності, як зайво сплачена сума.
Відповідно до статей 5 і 6 Закону України № 2181-ПІ від 21 грудня 2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання визначається самостійно платником податків шляхом подання податкової декларації чи податковим органом шляхом прийняття податкового повідомлення, але таких обставин по справі не було.
Інструкція про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України №342 від 3 вересня 2001 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2001 року за №887\6078, також визначає перелік документів, на підставі яких податковий орган здійснює ведення оперативного обліку платежів. У тому числі пункт 2.2 Інструкції встановлює, що податкові зобов'язання у особливій картці платника податків нараховуються на підставі податкового повідомлення (пункт 2.2 розділу 2 Інструкції) чи акту документальної перевірки з питань нарахування, утримання та сплати прибуткового податку з громадян (по якому, також як по платі за патенти, підприємство не надає податкової декларації).
Посилання податкового органу на неврегульованість випадків визначення податковим органом податкового зобов'язання з плати за патенти, не звільняє податковий орган від обов'язку здійснювати облік своєчасності та повноти сплати податкових зобов'язань без порушень прав платників податку, у тому числі права оскаржити рішення податкового органу про донарахування такого податкового зобов'язання.
Відповідно до статті 4 Закону «Про власність»та статті 321 Цивільного Кодексу України, право власності є непорушним, нікого не може бути протиправно позбавлено цього права чи обмежено у його здійсненні. Власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном.
А тому податковий орган, не мав право на свій розсуд розпоряджатися коштами позивача (52.000грн. -передоплатою вартості патентів, 12.000грн. -сплатою за певний період вартості патенту).
Крім того, відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про систему оподаткування», зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Згідно з частиною 8 статті 1 цього ж Закону, зміни та доповнення до законів про оподаткування стосовно зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.
Таким чином, позивач має право на повернення суми передоплати вартості патентів №429619 на гральний стіл з рулеткою, №429620 і №429621 на карточні столи за останній квартал дії патентів -у загальній сумі 52.000грн., і на повернення 12.000грн., які були перераховані з плати по патенту №429622 за 2 квартал 2005 року на погашення плати вказаних патентів за 1 квартал 2005 року.
На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення місцевого господарського суду не має.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Севастополя від 30 травня 2006 року у справі №20-3\034 залишити без змін.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді В.С. Голик
Т.П. Фенько