Постанова
Іменем України
13 травня 2021 року
м. Київ
справа № 369/12529/17
провадження № 61-5029св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Києво-Святошинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні, у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Голуб С. А.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року позивач звернувся до ОСОБА_2 , Києво-Святошинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області з позовом про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач народила дитину - ОСОБА_3 ОСОБА_4 з власної ініціативи під час реєстрації дитини в органі РАЦСу внесла відомості про батька дитини відповідно до частини першої статті 135 СК України, вказавши батьком вигадану особу - ОСОБА_5 .
Постійних відносин, серйозних намірів на побудову сім'ї у позивача та відповідача не було. Вони не проживали разом, не вели спільного господарства, не мали спільного бюджету. Позивач не мав достовірної інформації, що він є батьком дитини. Разом з тим, він турбується про дитину, забезпечує матеріально. Нещодавно він отримав результати тесту ДНК. Але відповідач категорично відмовляється подавати заяву щодо визначення походження дитини до органів реєстрації актів цивільного стану. У добровільному порядку вирішити даний спір не може.
Просив:
визнати його батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов'язати Києво-Святошинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області внести зміни до актового запису № 94 від 20 липня 2015 року, складеного виконавчим комітетом Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, а саме, змінити прізвище дитини з « ОСОБА_6 » на « ІНФОРМАЦІЯ_5 », у графі «батько» зазначити « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 червня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Києво-Святошинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження задоволено.
Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішено внести зміни до актового запису про народження № 94 від 20 липня 2015 року, складеного виконавчим комітетом Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області: змінити прізвище дитини з « ОСОБА_6 » на « ІНФОРМАЦІЯ_5 », у графі «батько» зазначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Враховуючи, що експертизу не проведено через ігнорування відповідачем і викликів експерта, і судових викликів, суд першої інстанції зробив висновок щодо обґрунтованості позовних вимог в частині визнання батьківства та відповідно внесення змін в актовий запис про народження дитини. Відповідач жодних доказів на спростування вищевказаних доказів позивача суду не надала.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 червня 2019 року в частині зміни прізвища дитини з « ОСОБА_6 » на « ІНФОРМАЦІЯ_5 » скасовано.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Апеляційний суд зазначив, що позивач посилався на те, що відносини з відповідачем ніколи не були постійними, будь-яких серйозних намірів на побудову сім'ї він не має. Відповідач заперечувала проти зміни прізвища дитини, яка постійно з нею проживає та яка звикла до прізвища, що має з народження, зміна прізвища дитини призведе до необхідності внесення змін у офіційні документи.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зміни прізвища дитини, суд апеляційної інстанції виходив з інтересів дитини та за відсутності зазначених позивачем обставин, які свідчать про необхідність змінити прізвище дитини.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року доповнено резолютивну частину постанови Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року абзацом наступного змісту:
у задоволенні позову в частині зобов'язання внесення змін до актового запису про народження №94 від 20 липня 2015 року, складеного виконавчим комітетом Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, про зміну прізвища дитини з « ОСОБА_6 » на « ІНФОРМАЦІЯ_5 » відмовити.
Ухвалюючи додаткову постанову, апеляційний суд виходив з того, що зі змісту мотивувальної частини постанови Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року вбачається, що судом скасоване рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання внесення змін до актового запису щодо зміни прізвища дитини з « ОСОБА_6 » на « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та встановлені підстави для ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Разом з тим, у резолютивній частині постанови відповідний результат не був зазначений.
Таким чином рішення суду першої інстанції переглядалось лише в частині позовних вимог щодо зміни прізвища дитини, в іншій частині не оскаржувалось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточнень, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 червня 2019 року в частині зміни прізвища дитини залишити без змін.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що підставою касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України є неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 759/3363/16-ц щодо зміни прізвища дитини не може бути застосований до даного предмету спору, оскільки справи мають інші фактичні та правові обґрунтування. Посилання суду апеляційної інстанції на те, що позивачем не зазначено жодних обставин, які свідчать про необхідність зміни прізвища дитини та яким інтересам дитини будуть відповідати такі зміни, є безпідставними та спростовуються наданими доказами. Позивач виконував свої обов'язки щодо дитини.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 369/12529/17, витребувано справу з суду першої інстанції, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року відмовлено.
У вересні 2020 року матеріали цивільної справи № 369/12529/17 надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 04 вересня 2020 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Фактичні обставини
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 народила сина - ОСОБА_3 . На час народження дитини ОСОБА_2 не перебувала в зареєстрованому шлюбі. Відомості про батька дитини записані відповідно до частини першої статті 135 СК України.
Дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з матір'ю з народження, перебуває на її утриманні.
З результатів аналізу ДНК, виконаного на умовах договору № 15601 від 16 жовтня 2017 року, вбачається, що виходячи з результатів дослідження вирогідність батьківства ОСОБА_1 по відношенні до дитини ОСОБА_3 складає 99,97%
Обставина щодо того, що ОСОБА_1 є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, визнавалось і відповідачем ОСОБА_2 при розгляді справи.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з таких підстав.
Частиною першою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Кожна дитини відповідно до статті 7 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року має право на збереження індивідуальності.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Одним із основних засобів ідентифікації дитини є її ім'я, яке надається дитині при народженні і складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
Відповідно до статті 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Частинами третьою, п'ятою статті 148 СК України передбачено, що у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.
У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.
Інтереси дитини є пріоритетними і визначальними для вирішення спору щодо зміни прізвища дітей.
При вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також враховувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 365/322/17 (провадження № 61-4097св19) зазначено, що «суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зміни прізвища дитини, оскільки дитина від народження проживає з матір'ю та має прізвище матері ОСОБА_2, позивачем не доведено необхідність такої зміни, а також того, що зміна прізвища буде відповідати її інтересам, психологічному та гармонійному розвитку. При цьому судами враховано Висновок органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 04 грудня 2018 року, яким вирішено за доцільне не змінювати прізвище малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи емоційний стан дитини, її внутрішній дискомфорт та прив'язаність до матері ОСОБА_2» .
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи спір, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд апеляційної інстанції, виходячи з інтересів дитини та за відсутністю зазначених позивачем обставин, які свідчать про необхідність змінити прізвище дитини, зробив вірний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог щодо зміни прізвища дитини.
Висновки Верховного Суду
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 365/322/17 (провадження № 61-4097св19) не дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, постанову апеляційного суду залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. Ю. Тітов