18 травня 2021 року
м. Київ
справа № 520/9594/2020
адміністративне провадження № К/9901/17173/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 червня 2018 року по 28 травня 2020 року включно;
стягнути з військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 червня 2018 року по 28 травня 2020 року включно в розмірі 323759 (триста двадцять три тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять) гривень 40 копійок за КВЕД 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців”.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльніcть військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 червня 2018 року по 27 травня 2020 року включно. Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 червня 2018 року по 27 травня 2020 року включно в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позовну заяву залишено без розгляду.
07 травня 2021 року позивач засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України “Про запобігання корупції” займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відомостей про те, що позивач є посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 50 Закону України “Про запобігання корупції” (на час відкриття провадження у справі судом першої інстанції) суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.
У касаційній скарзі позивач вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Суд відхиляє такі доводи позивача з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження позивач жодним чином не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики цієї справи із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, і скаржник на такі не посилається.
Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 120/1965/20-а, від 19 червня 2018 року у справі № 464/2638/17, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду, в якості винятку, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо скаржником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми, проте позивачем таких винятків не зазначено, а аргументи касаційної скарги зводяться до тлумачення процесуальних норм, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи на те, що позивачу відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі, колегія суддів залишає клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не розглядає.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: О.В. Кашпур
Судді: В.Е. Мацедонська
С.А. Уханенко