18 травня 2021 року
м. Київ
справа № 600/2571/20-а
адміністративне провадження № К/9901/17215/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу Мандзюка Віктора Борисовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області, Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову посадової особи Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу 199678 СЕ від 16 листопада 2020 року до фізичної-підприємця ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що справа у суді першої інстанції розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
05 травня 2021 року представник позивача засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції та винести нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою, Верховний Суд виходить із такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і стаття 13 КАС України.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 257 КАС України такими винятками є справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, і скаржник на такі не посилається.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 816/2329/13-а, від 16 січня 2018 року у справі № 826/442/13-а, від 12 червня 2018 року у справі №821/597/17, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду, в якості винятку, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо скаржником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми, проте ним таких винятків не зазначено, а аргументи касаційної скарги зводяться до тлумачення матеріальних і процесуальних норм, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судами.
Враховуючи, що судом першої інстанції справу було віднесено до категорії справ незначної складності, відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Мандзюка Віктора Борисовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: О.В. Кашпур
Судді: В.Е. Мацедонська
С.А. Уханенко