18 травня 2021 року
м. Київ
справа № 280/6950/20
адміністративне провадження № К/9901/17087/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва (далі - приватний виконавець) Клименка Р. В., в якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо відкриття та ведення виконавчого провадження №63086644, унесення відомостей про позивача до Єдиного реєстру боржників, та винесені ним постанови: постанову про відкриття виконавчого провадження від 21 вересня 2020 року, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 21 вересня 2020 року, постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 21 вересня 2020 року;визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця Клименка Р.В., прийняті 21 вересня 2020 року у виконавчому провадженні №63086644, а саме: постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди; виключити відомості про позивача, як боржника у виконавчому провадженні №63086644, з Єдиного реєстру боржників.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано постанови, прийняті 21 вересня 2020 року приватним виконавцем Клименком Р. В. у виконавчому провадженні №63086644 про відкриття виконавчого провадження; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника основної винагороди. Зобов'язано приватного виконавця Клименка Р. В. виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому провадженні №63086644. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено в позові.
У квітні 2021 року ОСОБА_1 зверталася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі №280/6950/20, проте ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2021 року її первісну скаргу повернуто на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
04 травня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить переглянути і скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Водночас, зміст оскаржуваного судового рішення свідчить про те, що предметом спору у цій справі дії та рішення приватного виконавця, з приводу примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.
Статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
За правилами частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Отже, за такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження судового рішення в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що підставою касаційного оскарження заявником зазначено недотримання судами норм матеріального та порушення ними норм процесуального права. Зокрема, ОСОБА_1 посилається на те, що касаційна скарга подається з підстав, передбачених пунктами третім та четвертим частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас, заявник лише процитувала положення статей 2, 6, 9, 90, 242, 306, 308, 322, 328 та 353 КАС України, проте не зазначила у чому саме розгляд цієї скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики. У касаційній скарзі ОСОБА_1 також не вказала яку саме норму, за обставин, установлених у цій справі, неправильно застосовано судом і у чому саме полягає її неправильне застосування судом апеляційної інстанції.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до цитат з рішень Європейського суду з прав людини, припущень щодо оформлення судового рішення та незгоди з його змістом, наведення окремих норм Законів України «Про виконавче провадження», «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» інших нормативно-правових актів, якими урегульовано питання примусового виконання рішень, переоцінки доказів у справі, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судом апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Враховуючи неведене, Верховний Суд не вирішує клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко