14 травня 2021 року
м. Київ
справа № 463/1162/17
адміністративне провадження № К/9901/15313/18, № К/9901/15315/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у письмовому провадженні
касаційні скарги Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова та ОСОБА_1
на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 27.06.2017 (суддя Леньо С.І.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 (колегія у складі суддів Кушнерика М.П., Курильця А.Р., Мікули О.І.)
у справі № 463/1162/17
за позовом ОСОБА_1
до Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова (правонаступник Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова)
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 03.03.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо призначення і виплати йому як судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 82% від заробітної плати працюючого судді;
- зобов'язати відповідача здійснити йому як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 23.09.2016 в розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді із суми 27115 грн., тобто 24404 грн., з 01.12.2016 із суми 29920 грн., тобто 26928 грн. без обмеження граничного розміру, із врахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача не оподатковувати його щомісячне (довічне) грошове утримання в розмірі 90 % заробітної плати, починаючи з 23.09.2016 та провести повернення безпідставно стягнутих відрахувань з щомісячного (довічного) грошового утримання, з 23.09.2016 по день винесення рішення.
2. Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 27.06.2017 позов задоволено.
3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017, постанову Личаківського районного суду м. Львова від 27.06.2017 скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії відповідача щодо призначення і виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 82 % від заробітної плати працюючого судді, з 23.09.2016;
- зобов'язано Личаківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 23.09.2016 в розмірі 90 % від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням раніше здійснених виплат;
- в решті вимог - відмовлено.
4. 09.10.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача на зазначені судові рішення. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.11.2017 відкрито касаційне провадження у справі за скаргою Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова.
6. 13.10.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга позивача на рішення суду апеляційної інстанції, у якій останній просить вказану постанову змінити в частині скасування зобов'язання відповідача не оподатковувати щомісячне (довічне) грошове утримання в розмірі 90% заробітної плати, починаючи з 23.09.2016 та провести йому повернення безпідставно стягнутих відрахувань з щомісячного (довічного) грошового утримання з 23.09.2016; рішення суду першої інстанції залишити без змін.
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2017 відкрито касаційне провадження у справі за скаргою ОСОБА_1
8. У зв'язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано для розгляду до Верховного Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» № 1515-VIII від 08.09.2016 ОСОБА_1 звільнений з посади судді Апеляційного суду Львівської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
10. Наказом голови Апеляційного суду Львівської області від 22.09.2016 № 57-К позивача виключено зі штату у зв'язку з виходом у відставку.
11. Відповідно до довідки Апеляційного суду Львівської області стаж роботи позивача станом на 22.09.2016 становить 34 роки 01 місяць 06 днів, з яких: строкова служба в Збройних силах за період з 06.11.1974 по 06.08.1976 (1 рік 09 місяців 0 днів); курсант юридичного факультету військового інституту м. Москва за період з 06.08.1976 по 26.06.1980 (03 роки 10 місяців 20 днів); слідчий, слідчий - начальник криміналістичної лабораторії 24 військової прокуратури за період з 26.06.1980 по 27.03.1987 (06 років 09 місяців 01 день); суддя військового суду Львівського гарнізону за період з 20.12.1994 по 02.03.2000 (05 років 02 місяці 12 днів); суддя та заступник голови суду Івано-Франківського гарнізону за період з 02.03.2000 по 27.01.2006 (05 років 10 місяців 25 днів); суддя Апеляційного суду Львівської області за період з 14.02.2006 по 22.09.2016 (10 років 07 місяців 08 днів).
12. 24.01.2017 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок та виплату довічного грошового утримання в розмірі 90% заробітної плати з моменту нарахування.
13. Листом від 03.02.2017 №3/В-11 відповідач відмовив у перерахунку, оскільки такий розмір обчислено з меншого стажу судді, який не дає права на збільшення утримання за кожний повний рік роботи на посаді судді.
14. Позивач не погодився з відмовою та звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
15. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що його загальний стаж становить 34 роки 01 місяць 6 днів. Тому відповідач повинен був провести розрахунок щомісячного грошового утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати без обмеження граничного розміру. Крім того, він є інвалідом війни, у зв'язку з чим його щомісячне довічне грошове утримання не підлягає оподаткуванню.
16. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку, що до 28.03.2015 - дати набуття чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», позивач не лише мав право на відставку, а мав право на отримання надбавки у розмірі два відсотки заробітної плати судді за кожний повний рік роботи, але не більше ніж 90% заробітної плати судді. При цьому, до стажу, який давав право на відставку, зараховувався не лише стаж роботи судді.
18. За висновком суду першої інстанції положення пп.164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід платника податку) не застосовується до пенсій, призначених учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
19. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги зобов'язати відповідача не оподатковувати щомісячне (довічне) грошове утримання в розмірі 90% заробітної плати та провести повернення безпідставно стягнутих відрахувань з щомісячного (довічного) грошового утримання є передчасними, оскільки відсутній факт порушення пенсійних прав позивача.
20. При цьому, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції що при перерахунку довічного грошового утримання відповідач неправомірно врахував лише стаж роботи позивача на посаді судді - 21 рік 07 місяців 27 днів, не врахувавши стаж роботи, який зараховується до стажу, що дає право на відставку і за яким за кожний повний рік роботи розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2%, але не більше 90%.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
21. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зазначив, що період проходження військової служби та половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах до стажу роботи на посаді судді не може враховуватись, оскільки таке не передбачено законодавством.
22. Відповідно до чинних пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом. Якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
23. Отже, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці обчислено та виплачується з врахуванням норм чинного законодавства та наявних документів пенсійної справи.
24. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що постанова є недостатньо вмотивованою в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Скаржник посилається на те, що положення пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України не застосовуються до пенсій, призначених учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
25. 13.11.2017 від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу позивача, у яких останній зазначає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці обчислено та виплачується з врахуванням норм чинного законодавства та наявних документів пенсійної справи, просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
27. Відповідно до ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Згідно касаційної скарги відповідач заперечує проти врахування для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду проходження військової служби та половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах до стажу роботи на посаді судді.
29. Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом та підставами спору. Зокрема, у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 521/2593/17, від 05 грудня 2019 року у справі №592/2737/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 592/5433/17, від 24 березня 2020 року у справі № 559/512/17 та від 29 квітня 2020 року у справі 426/12415/16-а, обставини яких є подібними, Верховний Суд зазначив:
"Відповідно до частини третьої статті 141 Закону № 2453-VI [у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, тобто у редакції Закону України від 12.12.2015 № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" (далі - Закон № 192-VIII)] щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
За правилами частини першої статті 120 Закону № 2453-VI, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із вимогами статті 135 Закону № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1)судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;
2)члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3)судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
Водночас відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, яка діяла до 28.03.2015 - набрання чинності Законом № 192-VIII, яким Закон № 2453-VI було викладно в новій редакції) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - № 2862-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
На час набрання чинності Законом № 2453-VI (30.10.2010) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".
Згідно з пунктом 3-1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XI "Про військовий обов'язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Враховуючи викладене вище, Верховний Суд зазначає, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби.
Це підтверджується також положеннями Закону України від 21.12.2016 №1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя", яким були внесені зміни в Закон № 2453-VI, зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)".
<…> невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та роботи на посаді слідчого і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним".
30. Суд не знаходить підстав для відступу від вказаних правових висновків у справі, що розглядається.
31. Як вбачається з матеріалів справи, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді, календарний період строкової служби в Збройних силах за період з 06.11.1974 по 06.08.1976 (1 рік 09 місяців 0 днів), половину строку навчання на юридичному факультеті військового інституту м. Москва (1 рік 11 місяців 10 днів) та роботу на посаді слідчого, слідчого - начальника криміналістичної лабораторії 24 військової прокуратури за період з 26.06.1980 по 27.03.1987 (06 років 09 місяців 01 день).
32. Отже, з огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується календарний період проходження строкової військової служби, половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та робота на посаді слідчого, в свою чергу, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді.
33. Однак суди не зазначили, яку саме посаду судді слід вважати «відповідною». Це питання в судових рішеннях не знайшло відображення.
34. Відповідно до пункту 25 розділу ХІІ Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010.
35. У Рішенні у зразковій справі №0640/3835/18 від 01.11.2018 (справа про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) Верховний Суд дійшов висновку, що з метою перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які пішли у відставку до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, тобто до 30.09.2016, «відповідною» є посада судді, який працює в тому самому суді до проходження кваліфікаційного оцінювання. Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 02.06.2016 такий суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010.
36. Рішенням Конституційного Суду № 2-р/2020 від 18.02.2020 положення пункту 25 розділу ХІІ визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Однак на час розгляду звернення позивача зазначене положення Закону було чинним і підлягало до застосування.
37. Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що на час виникнення спору позивач мав право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% від грошового утримання судді, який працює в тому самому суді до проходження кваліфікаційного оцінювання.
38. Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача не оподатковувати його щомісячне (довічне) грошове утримання в розмірі 90 % заробітної плати, то колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо її передчасності, так як неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому. Зазначене, також спростовує доводи позивача, зазначені у його касаційній скарзі.
39. Крім того, вимога заявника касаційної скарги (відповідача) про скасування, крім постанови суду апеляційної інстанції, постанови суду першої інстанції - є безпідставною, оскільки така скасована судом апеляційної інстанції з прийняттям нової постанови.
40. Відповідно до ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
41. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
42. З огляду на те, що судом апеляційної інстанції не мотивовано, яку саме посаду судді слід вважати «відповідною», то у зазначеній частині судове рішення підлягає зміні шляхом додавання мотивів, передбачених у п. 33 - 37 цієї постанови.
43. Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року у справі № 463/1162/17 змінити, доповнивши її мотивами, наведеними у п. 33 - 37 цієї постанови Верховного Суду.
В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року у справі № 463/1162/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржуєьться.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб