17 травня 2021 року
Київ
справа №160/1260/20
адміністративне провадження №К/9901/15155/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Н.В. Коваленко,
суддів: Я.О. Берназюка, І.В. Желєзного,
перевіривши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
Касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року надійшла до Верховного Суду 26 квітня 2021 року.
Згідно із електронним маркуванням 5006700100118, проставленим «Укрпошта Стандарт» на рекомендованому поштовому відправленні, касаційна скарга направлена до Верховного Суду 23 квітня 2021 року.
Ознайомившись із матеріалами касаційної скарги, Верховний Суд приходить до висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статей 329, пункту 4 частини другої та частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
У відповідності до частини четвертої статті 321 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення суду апеляційної інстанції приймаються, проголошуються, вручаються (видаються або надсилаються) учасникам справи в порядку, встановленому главою 9 розділу цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.
Згідно з частиною п'ятою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
У відповідності до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Аналіз наведених вище положень свідчить про те, що належним доказом, який би підтверджував дату отримання судового рішення може бути: повідомлення отримане судом про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу скаржника, якщо таке рішення направлялось електронною поштою або поштове повідомлення із відміткою про його отримання, відмову в отриманні копії судового рішення або відсутність особи за адресою місцезнаходження, якщо судове рішення направлялось скаржнику поштою.
Відповідно до наявної в матеріалах касаційної скарги копії поштового конверту із штрихкодовим ідентифікатором 4900089389262 та відомостей із сервісу поштових відстежень АТ «Укрпочта» оскаржуване рішення було отримано ФОП ОСОБА_1 19 березня 2021 року, тоді як до Верховного Суду з касаційною скаргою він звернувся 23 квітня 2021 року.
З матеріалів касаційної скарги вбачається пропущення скаржником строку на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року.
Згідно з частиною третьою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин, скаржнику слід подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав пропуску строку на касаційне оскарження та наданням доказів на їх підтвердження.
Відповідно до частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За змістом пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправною та скасування постанови №ДН 315/04-36-3305/2885610255/ТД-ФС/546 від 08 жовтня 2019 року про накладення штрафу в розмірі 125 190,00 грн.
Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року у розмірі 2 102,00 грн.
Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 2 503,80 грн (1251,90 х200%).
До касаційної скарги скаржником додано платіжне доручення № 274 від 09 квітня 2021 року на суму 1 694,40 грн.
Однак, вказана сума не відповідає розміру судового збору, визначеного нормами пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», а тому скаржнику слід доплатити судовий збір у розмірі 809,40 грн та надати докази такої сплати.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Якщо касаційну скаргу подано на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в ній зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Отже, під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Окрім того, оскільки справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник в касаційній скарзі повинен зазначити виняткові підстави для касаційного оскарження, які передбачені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Натомість касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 не містить підстав касаційного оскарження відповідно до частини четвертої та підпунктів «а», «б», «в», «г» пункту 2 п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у їх системному взаємозв'язку.
Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Отже, касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 слід залишити без руху та встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважності причин пропуску такого строку та наданням доказів на підтвердження їх поважності; доказів доплати судового збору; обґрунтувань підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених частинами четвертою та п'ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 121, 329, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Залишити без руху касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.
2. Надати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.
3. Надіслати Фізичній-особі підприємцю ОСОБА_1 копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя І.В. Желєзний