14 травня 2021 року
м. Київ
справа №414/529/17
адміністративне провадження №К/9901/15276/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області
на постанову Кремінського районного суду Луганської області від 25.05.2017 (суддя Панчук М.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 (колегія у складі суддів Гайдара А.В., Василенко Л.А., Компанієць І.Д.)
у справі № 414/529/17
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області, Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області
про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 22.03.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області, в якому просив:
- скасувати повністю рішення Управління пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області від 20.03.2017 № 3, яким йому відмовлено в перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме 84%, без урахування періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та періоду роботи на посадах слідчого і прокурора, визнавши неправомірними дії відповідача;
- зобов'язати відповідача здійснити з 14.12.2016 перерахунок раніше призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% заробітку судді і призначити його у розмірі 90% заробітку судді (суддівської винагороди), працюючого на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, включивши до стажу роботи судді, який визначений Законами України «Про статус суддів» і «;Про судоустрій і статус суддів», що діяли в редакціях на час набуття ним такого права, крім роботи на посаді судді, період проходження ним строкової служби з 26.04.1982 по 07.06.1981, що складає 2 роки 1 місяць 11 днів, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі Харківському юридичному інституті з 01.09.1984 по 30.06.1988, що складає 1 рік 11 місяців та роботу на посадах слідчого, старшого слідчого прокуратури Перевальського району Луганської (Ворошиловградської) області, прокурора відділу за наглядом за виконанням законів про неповнолітніх і прокурора відділу за наглядом за слідством та дізнанням в органах МВС прокуратури Луганської (Ворошиловградської) області з 22.05.1989 по 10.01.1994, що складає 04 роки 07 місяців 18 днів;
- зобов'язати відповідача виплатити заборгованість по призначеному йому щомісячному довічному грошовому утриманню судді у відставці, що утворилася в наслідок незаконного зменшення відповідачем розміру його щомісячного грошового утримання, через неправильне встановлення та обчислення стажу його роботи на посаді судді, за період з 14.12.2016 по день виконання рішення.
2. Постановою Кремінського районного суду Луганської області від 25.05.2017, залишеної без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 позов задоволено.
3. 07.08.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача на зазначені судові рішення. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.09.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
5. У зв'язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано для розгляду до Верховного Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, працюючи суддею апеляційного суду Луганської області і маючи стаж роботи суддею 22 роки 11 місяців 02 дні, звернувся з заявою про відставку до Вищої ради юстиції, яка 19.09.2016 прийняла рішення про внесення подання про звільнення його з посади за загальними обставинами, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
7. Рішенням ВРЮ від 08.12.2016 позивача звільнено з посади судді апеляційного суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про відставку. Наказом голови апеляційного суду Луганської області від 13.12.2016 позивача звільнено з посади судді апеляційного суду Луганської області.
8. 14.12.2016 ОСОБА_1 звернувся з заявою до відповідача про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не досяг пенсійного віку, на підставі якої позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 84% грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, з 14.12.2016.
9. Не погодившись з призначеним розміром щомісячного довічного грошового утримання позивач звернувся до УПФ України в Кремінському районі Луганської області з заявою про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки відповідачем не було враховано половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, календарний період проходження строкової військової служби та роботу на посадах слідчим, старшим слідчим прокуратури Перевальського району Ворошиловградської (на даний час «Луганської») області, прокурором відділу за наглядом за виконанням законів про неповнолітніх, прокурором відділу за наглядом за слідством та дізнанням в органах МВС прокуратури Ворошиловградської (на даний час «Луганської») області.
10. Рішенням від 20.02.2017 №3 про відмову в перерахунку пенсії, ОСОБА_1 було відмовлено в перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не досяг пенсійного віку, з 84% до 90%, оскільки в редакції закону, яка діяла на дату його звернення, не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді періодів навчання, служби в армії та роботу на посадах слідчим, старшим слідчим прокуратури, прокурором відділу за наглядом за виконанням законів про неповнолітніх, прокурором відділу за наглядом за слідством та дізнанням в органах МВС прокуратури.
11. Позивач не погодився з відмовою та звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
12. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що на день обрання на посаду судді, за ним зберігався стаж: 2 роки 1 місяць 11 днів - строкова служба, 1 рік 11 місяців - навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті, 4 роки 07 місяців 18 днів - робота на посадах слідчого прокуратури Перевальського району та прокурора відділу прокуратури області. У сукупності зі стажем роботи на посаді судді 22 роки 11 місяців 02 дні, це надає йому право на встановлення щомісячного довічного грошового у розмірі 90% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до абзацу 2 пункту 25, абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 із наступними змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VІІІ від 06.12.2016 та в редакції Закону № 1798- VІІІ від 21.12.2016, а не 84%, як це встановлено відповідачем.
13. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність його дій.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли висновку про те, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, періоду проходження строкової служби, а також роботу на посадах прокурорів.
15. Таким чином, до стажу роботи на посаді судді позивача, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, слід врахувати календарний період проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою та роботи на посадах слідчого та прокурора, що дає право на отримання позивачем щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що редакція Закону, яка діяла на момент призначення позивача суддею (1994), не містить у собі посилань щодо зарахування календарного періоду проходження строкової військової служби та зарахування роботи в органах прокуратури при розрахунку стажу судді для призначення щомісячного довічного грошового утримання.
17. 21.09.2017 від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
19. Відповідно до ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом та підставами спору. Зокрема, у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 521/2593/17, від 05 грудня 2019 року у справі №592/2737/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 592/5433/17, від 24 березня 2020 року у справі № 559/512/17 та від 29 квітня 2020 року у справі 426/12415/16-а, обставини яких є подібними, Верховний Суд зазначив:
"Відповідно до частини третьої статті 141 Закону № 2453-VI [у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, тобто у редакції Закону України від 12.12.2015 № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" (далі - Закон № 192-VIII)] щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
За правилами частини першої статті 120 Закону № 2453-VI, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із вимогами статті 135 Закону № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;
2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
Водночас відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, яка діяла до 28.03.2015 - набрання чинності Законом № 192-VIII, яким Закон № 2453-VI було викладно в новій редакції) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - № 2862-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
На час набрання чинності Законом № 2453-VI (30.10.2010) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".
Згідно з пунктом 3-1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XI "Про військовий обов'язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Враховуючи викладене вище, Верховний Суд зазначає, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби.
Це підтверджується також положеннями Закону України від 21.12.2016 №1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя", яким були внесені зміни в Закон № 2453-VI, зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)".
<…> невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та роботи на посаді слідчого і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним".
21. Суд не знаходить підстав для відступу від вказаних правових висновків у справі, що розглядається.
22. У цій справі суди встановили, що до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку, належить враховувати, крім роботи на посаді судді, календарний період проходження строкової військової служби з 26.04.1982 по 07.06.1984, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 01.09.1984 по 30.06.1988 та період роботи на посадах слідчого та прокурора з 22.05.1989 по 10.01.1994. Тобто, стаж роботи позивача на посаді судді, який дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, складає 31 рік 07 місяців 01 день.
23. Отже, з огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується календарний період проходження строкової військової служби, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та робота на посадах слідчого та прокурора, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді.
24. Однак суди не зазначили, яку саме посаду судді слід вважати «відповідною». Це питання в судових рішеннях не знайшло відображення.
25. Відповідно до пункту 25 розділу ХІІ Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010.
26. Розділі XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону передбачено певні особливості визначення розміру суддівського винагороди та, відповідно, розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці:
22. Право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).
23. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).
27. Крім того, Рішенням Конституційного Суду № 2-р/2020 від 18.02.2020 положення пункту 25 розділу ХІІ визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Однак на час розгляду звернення позивача зазначене положення Закону було чинним і підлягало до застосування.
28. Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що на час виникнення спору позивач мав право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% від грошового утримання судді, який працює в тому самому суді до проходження кваліфікаційного оцінювання.
29. За змістом статті 351 КАС України підставами для зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
30. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
31. З огляду на те, що судами не мотивовано яку саме посаду судді слід вважати «відповідною», то у зазначеній частині судові рішення підлягають зміні шляхом додавання мотивів, передбачених п. 24-28 цієї постанови.
Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 України, Суд -
1. Касаційну скаргу Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області задовольнити частково.
2. Постанову Кремінського районного суду Луганської області від 25 травня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі №414/529/17 змінити.
Доповнити постанову Кремінського районного суду Луганської області від 25 травня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі №414/529/17 мотивами, наведеними у п. 24-28 цієї постанови Верховного Суду.
3. В іншій частині постанову Кремінського районного суду Луганської області від 25 травня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі №414/529/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб