про відмову у відкритті апеляційного провадження
Справа № 560/8481/20
17 травня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Білої Л.М.
суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М.
перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання рішень, дій, бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року закрито провадження у справі.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Водночас, апелянтом було заявлено клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року було відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строків звернення до суду, визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року та залишено подану апеляційну скаргу без руху.
При цьому, заявнику запропоновано в строк протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Також роз'яснено особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
02 квітня 2021 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, яка обгрунтована тим, що встановлений п'ятнадцятиденний строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.02.2021 року слід рахувати з 10.02.2021 - дати отримання оскаржуваної ухвали суду представником позивача через систему "Електронний суд".
Надаючи оцінку доводам апелянта, колегія суддів відзначає наступне.
У відповідності до частини 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Як встановлено з матеріалів справи, оскаржувана ухвала Хмельницького окружного адміністративного суду прийнята в порядку письмового провадження 05.02.2021 року. Цього ж дня копія ухвали була надіслана на електронну адресу представника позивача - Меламеда Вадима Борисовича, яка була зазначена останнім в позовній заяві. Відповідно до довідки від 05.02.2021 року, складеної секретарем судового засідання ОСОБА_2 , 05.02.2021 року судом отримано підтвердження доставки ухвали суду від 05.02.2021 року на електронну адресу представника позивача.
Отже строк, встановлений приписами ст. 295 КАС України, для подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 05.02.2021 року слід рахувати з 06.02.2021 року. Тобто останнім днем вказаного строку є 22.02.2021 року.
Натомість, апеляційна скарга на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду у даній справі була направлена поштою як на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду, так і Хмельницького окружного адміністративного суду, 25.02.2021 відповідно до поштового штампу на конвертах., тобто з пропуском строку, встановленого приписами ст. 295 КАС України.
Колегія суддів зауважує, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Апелянт, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Компанія "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А." проти Іспанії").
Крім того, колегія суддів враховує висновок Європейського суду з прав людини, викладений в рішенні від 18.10.2005 у справі «МШ «Голуб» проти України», відповідно до якого, право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
У рішенні від 08.11.2005 по справі «Смірнова проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно ч. 1 ст. 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд зауважує, що наведені скаржником обставини щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вже були предметом розгляду суду апеляційної інстанції та визнані неповажними.
Суд критично оцінює твердження представника позивача про неотримання ним оскаржуваної ухвали на електронну адресу, оскільки вказане спростовується вище встановленими обставинами. При цьому, суд не бере до уваги наданий представником позивача скрин з його електронної пошти, оскільки останній не може вважатись належним та допустимим доказом в розумінні приписів ст.ст. 72-76 КАС України.
Оскільки будь-яких причин пропуску процесуального строку, окрім тих, які вже були предметом розгляду судом, відповідачем не зазначено, колегія суддів вважає, що наведені скаржником обставини щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, а заявлене скаржником клопотання про поновлення строку не містить в собі жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість звернення з апеляційною скаргою в межах строку, встановленого законом.
Крім того, невмотивоване задоволення клопотання апелянта про поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою до суду утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення до судового захисту в тому числі фізичних та юридичних осіб, порушить принцип рівності сторін у адміністративному судочинстві.
Також, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Згідно з ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, оскільки судом не встановлено поважності причин пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року, тому у відкритті апеляційного провадження у даній справі необхідно відмовити.
Керуючись ч.3 ст.298, п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд
1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання рішень, дій, бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
3. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач Біла Л.М.
Судді Курко О. П. Гонтарук В. М.