Справа № 640/18469/18 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.
17 травня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г. В.
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020року
у справі №640/18469/18 (розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи)
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У листопаді 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач), з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач, ГУДФС у м. Києві), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.07.2018 року №0079014204, від 10.07.2018 року №0079044204, від 10.07.2018 року №0079074204.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору отриманого доходу у вигляді додаткового блага платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року складено акт №2323/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 від 15.05.2018 року. Із висновками Акту перевірки позивач не погоджується, оскільки, по-перше, вважає відсутніми підстави для проведення перевірки, а встановлену податковим органом заборгованість позивача за кредитним договором, внаслідок чого останнім начебто занижено загальний річний оподатковуваний дохід за 2016 рік на загальну суму 655 325, 19 грн., протиправним висновком, оскільки саме вказана сума є курсовою різницею, яка, відповідно до норм пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України не оподатковується.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.07.2018 року №0079014204, від 10.07.2018 року №0079044204, від 10.07.2018 року №0079074204.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1604,16 грн. (одна тисяча шістсот чотири) гривні шістнадцять копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (надалі - апелянт) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права. Крім того, апелянтом зазначено, що перевіркою встановлено, що ПАТ "Укрсиббанк" у податковому розрахунку за формою 1-ДФ не зазначено суму курсової різниці між сумою анулювання (прощення) боргу у гривнях по курсу НБУ станом на день анулювання (прощення) боргу та сумою анулювання (прощення) боргу у гривнях по курсу НБУ, станом на 01.01.2014 року за ознакою 127 ("інші доходи", що не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу). Виходячи з чого, сума доходу, що була отримана фізичною особою ОСОБА_1 як додаткове благо у вигляді суми боргу прощеного (анульованого) кредитором та яка повинна бути включена до податкової декларації за 2016 рік складає 965 451,67 грн. На думку відповідача, оскільки ПАТ "Укрсиббанк" повідомив фізичну особу про анулювання боргу (лист №31-5/196 від 24.06.2016 року), то він не є податковим агентом по відношенню фізичної особи ОСОБА_1 . Таким чином, відповідач вважає, що фізична особа ОСОБА_1 повинен був самостійно включити суму доходу та задекларувати вищезазначену суму в повному обсязі.
Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 20.04.2018 Начальником Головного управління ДФС у м. Києві прийнято наказ № 7310 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податків, прощеного (анульованого) кредитором ПАТ "Укрсиббанк" (ЄДРПОУ 09807750) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року тривалістю 5 робочих днів з 07.05.2018 року по 14.05.2018 року в Головному управлінні ДФС у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, 2. Підстава: доповідна записка управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб від 18.04.2018 року №3434/26-15-42-04-28.
Про результати проведеної перевірки складено Акт №2323/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 від 15.05.2018 року, у висновках вказаного Акту зазначено про встановлення порушення платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 вимог:
-п.п.168.1.3 п.168.1 ст.168, п.179.1 ст.179 розділу ІV ПК України, з урахуванням вимог п.п. 49.18.4 п.49.18 ст.49 розділу ІІ ПК України, несвоєчасно подано до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік;
-п.п. "а" п.176.1 п. 176, п.44.1, п.44.3 ст.44 ПК України, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального оподатковуваного доходу;
-п.п. "д" п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.3 п.168.1 ст.168, п.179.7 ст.179 ПК України, занижено та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік у сумі 117 958, 54 грн.;
- п.п.1.2 п.п.1.3 п.16'підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2016 рік на 9829, 88 грн.
21.06.2018 року позивачем направлено до Головного управління ДФС у м. Києві Заперечення на Акт перевірки.
Листом-відповіддю Головного управління ДФС у м. Києві від 05.07.2018 року №32316/Х/26-15-42-04-27 повідомлено позивачу, що висновки, викладені у Акті перевірки визнано такими, що відповідають дійсності.
На підставі висновків Акту перевірки, відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення від 10.07.2018 року №0079014204 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму основного платежу - 117 958,54 грн., штрафної санкції - 29 489,64 грн., від 10.07.2018 року №0079044204 про збільшення суми грошового зобов'язання по військовому збору на суму основного платежу - 9 829,88 грн., штрафної санкції - 2 457,47 грн., від 10.07.2018 року №0079094204 про застосування штрафної санкції у сумі 170 грн., від 10.07.2018 року №0079074204 про застосування штрафної санкції у сумі 510 грн.
26.07.2018 року позивач звернувся до ДФС України зі скаргою про перегляд та скасування зазначених рішень податкового органу.
Рішенням ДФС України від 21.09.2018 року №14471/Х/99-99-11-02-01-14, залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 10.07.2018 року №0079014204, №0079044204, №0079094204, №0079074204, а скаргу ФО ОСОБА_1 - без задоволення.
Не погоджуючись із рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що акт перевірки свідчить про проведення перевірки та фіксує її результати, а оскільки наказ на підставі якого проводилась перевірка є протиправним та скасований судом, отже і дії контролюючого органу щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки платника податків, результати яких оформлено актом перевірки та податкові повідомлення-рішення є протиправними.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.
У відповідності до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Згідно з пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
З аналізу вищезазначених норм колегія суддів доходить висновку, що документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України виникає за наявності таких умов: виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту.
Зазначені у підпункті 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України обставини є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов'язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної позапланової перевірки.
При цьому, факти, які свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.
В той же час, у відповідності до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Положеннями пункту 86.3 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.
Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання.
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.
З системного аналізу зазначених норм Податкового кодексу України вбачається, що проведення, зокрема, документальної планової виїзної перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: відповідно до плану-графіка прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; вивчення наданих платником податків документів та інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.
Реалізація зазначених етапів означає наявність податкової перевірки як юридичного факту, на підставі якого керівник податкового органу може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та винести податкове повідомлення-рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 року по справі № 825/924/17, від 04.09.2019 р. по справі № 821/3719/15-а та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано сторонами, що документальну планову невиїзну перевірку позивача за період за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 рік проведено на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві № 7310 від 20.04.2018.
Так, ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій відповідача з призначення та проведення на підставі наказу № 7310 від 20.04.2018 документальної позапланової невиїзної перевірки.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2018 року по справі №826/8424/18, яке набрало законної сили 21.11.2019 року, визнано протиправним та скасовано Наказ №7310 від 20.04.2018 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 )" у частині визначення підставою перевірки підпункт 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України.
Згідно із змістом мотивувальної частини цього рішення суду, підставою для визнання протиправним та скасування судом Наказ №7310 від 20.04.2018 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 (2867315932)" у частині визначення підставою перевірки підпункт 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України стало те, " …що в оскаржуваному наказі від 20.04.2018 №7310 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки помилково визначено підставу підпункт 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, в той час як перевірку проведено відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу. Крім того, в оскаржуваному наказі вказано, що підставою для проведення перевірки слугувала податкова інформація щодо отриманого доходу фізичною особою-платником податків у вигляді анульованого боргу кредитором, а відповідно до направлення від 20.04.2018 №18946/Х/26-15-42-04-27 перевірка проведена на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Згідно частини 6 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З аналізу вищезазначених норм колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача здійснена без законних на те підстав, що, в свою чергу, нівелює її наслідки.
Варто зазначити, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо наявності підстави для призначення та проведення документальної позапланової перевірки, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, акт перевірки, отриманий в результаті такої перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
Таким чином, вимога та рішення, які оскаржують ся в даній справі, прийняті за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2020 року по справі № 826/20081/16 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Доводи апелянта про необхідність розгляду по суті порушення вимог податкового законодавства не мають визначального характеру при вирішенні цього спору по суті, оскільки судовим рішенням у справі №826/8424/18 фактично встановлено незаконність підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, а тому подальший порядок її здійснення (наявність чи відсутність порушень), у тому числі наявність чи відсутність порушень податкового законодавства, не впливає на хід розгляду цієї, про що правильно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Г. В. Земляна
Судді: Є. І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк