Справа № 640/22135/20 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О.
12 травня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г. В.
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
за участю секретаря Масловської К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2021 року
у справі №640/22135/20 (розглянуто у відкритому судовому засіданні)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго»
до відповідача Офісу великих платників податків Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
У вересні 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (надалі - позивач, ПАТ "Центренерго") з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (надалі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.05.2020 №0001114504 та №0001124504, винесені Офісом великих платників податків Державної податкової служби.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.05.2020 №0001114504 та №0001124504 прийняті відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, оскільки прийняті відповідачем поза межами 1095 денного строку, визначеного Податковим кодексом України, а отже, на думку позивача, платник податків вважається вільним від грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення-рішення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Крім того, позивач зауважив, що висновки Акта перевірки від 26.02.2020 №438/28-10-45-02/22927045, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються лише на припущеннях контролюючого органу та не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки узагальнююча податкова інформація не може містити висновки щодо встановленого факту порушення платником податків податкового законодавства та не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2021 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Центренерго» - задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.05.2020 №0001114504 та №0001124504, винесені Офісом великих платників податків Державної податкової служби.
Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська обл, смт. Козин, вул. Рудиківська, 49, код ЄДРПОУ 22927045) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 21020,00 грн (двадцять одну тисячу двадцять) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г, код ЄДРПОУ 43141471).
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Апелянт свої вимоги обґрунтовує безтоварність здійснення господарської діяльності, а саме, щодо нереальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Добре Тепло", оскільки вказані у специфікаціях від 01.12.2016 №5, від 01.12.2016 №7, від 12.12.2016 №8, від 30.12.2016 №9 залізничні станції відправлення перебувають на тимчасово не підконтрольній території (зона проведення АТО/ООС). При цьому, на момент проведення перевірки перевіряючому органу не було надано інформацію щодо наявності дозволів на переміщення товарів (вугільної продукції) через лінію розмежування та включення Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до переліку суб'єктів господарювання - одержувачів вугільної продукції (енергогенеруючі підприємства). Крім того, Офісом великих платників податків Державної податкової служби отримано узагальнену податкову інформацію від Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області щодо Tовариства з обмеженою відповідальністю "Добре Тепло" за звітний період декларування ПДВ - січень, лютий, серпень 2017 року від 12.06.2018 №192/05-99-14-15-09 та грудень 2016 року від 05.10.2017 №368/05-99-14-15-09. Відповідно до зазначеної податкової інформації Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Добре Тепло" за вказані періоди. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та зазначив, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.
Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що співробітниками Офісу великих платників податків Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Центренерго" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Добре Тепло" за період з 01.12.2016 по 28.02.2017.
За результатами перевірки складено акт від 26.02.2020 №438/28-10-45-02/22927045 (надалі - акт перевірки).
В акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення:
- пп.134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11.02.2000 №85/4306, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 11880893 грн., в тому числі по періодам:
2016 рік-3080497 грн.;
1 квартал 2017 року - 8800396 грн.
- п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 ПКУ, в результаті чого занижено суму податкового кредиту на загальну суму 13 200 990,83 грн., в тому числі:
- за грудень 2016 року в сумі 3 422 773,85 грн.;
- за січень 2017 року в сумі 6 368 413,58 грн.;
- за лютий 2017 року в сумі 3 409 803,40 грн.
На підставі висновків викладених у акті перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення 26.05.2020 року:
- №0001114504, яким податковим органом визначена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств (код платежу 11021000) - 17 821 339,50 грн, з них 11 889 893, 00 грн - основна сума боргу, 5 940 446,50 грн - штрафні санкції;
- від 26.05.2020 №0001124504, яким податковим органом визначена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14060100) - 19 801 486,50 грн, з них 13 200 991, 00 грн - основна сума боргу, 6600495,50 грн - штрафні санкції.
Позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України про скасування винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень. Однак, рішенням Державної податкової служби України від 14.08.2020 №25589/6/99-00-06-02-03-06 про результати розгляду скарги, скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 26.05.2020 №0001114504 та №0001124504 залишено без змін.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача належних первинних документів, фізичних і технічних можливостей для здійснення операцій з купівлі-продажу вугілля, та наявністю зв'язку між фактом придбання такого товару і подальшою господарською діяльністю, що, в свою чергу, є обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом частини першої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій). Згідно з пунктом 5 Положення дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Пункти 5 - 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, визначають, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Отже, об'єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені ПК України. Обов'язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів.
За правилами підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Отже, формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного прибутку підприємства, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов'язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презумується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Слід враховувати, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту та визначення оподатковуваного прибутку, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
Про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Водночас, кожна з наведених вище обставин не може бути самостійним та беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Так, апелянт зазначає, що під час перевірки контролюючим органом встановлено факт нереальності вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Добре Тепло"; відсутність реально вчиненої господарської операції та юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п.44.1 ст. 44 ПК України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що між ПАТ "Центренерго" (як покупцем), з однієї сторони, та суб'єктом підприємницької діяльності - ТОВ "Добре Тепло" (як постачальникам), з іншої сторони, були укладені однотипні за змістом договори поставок, а саме: договір поставки вугілля від 11.03.2016 №111/8; договір поставки вугілля від 25.04.2016 №111/11.
За умовами цих договорів постачальник зобов'язується поставляти (передавати) у власність Покупця вугільну продукцію (далі вугілля) в строки, в кількості, асортименті і з якісними характеристиками, по реквізитах та ціні, погодженими сторонами в Договорі.
Згідно з п. 5.1 Договору від 11.03.2016 №111/8 приймання вугілля за кількістю та якістю здійснюється відповідно вимог: Інструкції "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству", затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65р. № П-6 (Інструкція № П-6) із змінами і доповненнями (в частині, яка не суперечить ГТР 34.09.110-2003); Інструкції "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству", затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66р. № П-7 (Інструкція № П-7) із змінами і доповненнями (в частині, яка не суперечить ГТР 34.09.110- 2003); ДСТУ 4083-2012 "Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови"; ДСТУ 4096-2002 "Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці ті вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб до лабораторного випробовування"; ГТР "Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи"; Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 р. № 457 та нормативно-правових актів, виданих відповідно до Статуту залізниць України.
Згідно 5.6 вказаного Договору фактична кількість та якість вугілля, яке надійшло від Постачальника та прийнято Покупцем на умовах цього Договору відображається в Актах звіряння вугілля по кількості і якості та Актах приймання-передачі вугілля. Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками Сторін Акту приймання-передачі Продукції. Розрахунки по договору, відповідно до п. 6.6 проводяться в безготівковій формі у національній валюті України протягом 100 (ста) календарних днів з моменту підписання Акту приймання-передачі Продукції. Вартість транспортування вугілля залізницею оплачує Постачальник відповідно до п. 6.6. договору. Покупець разом з оплатою вартості вугілля зобов'язується відшкодувати постачальнику вартість залізничного тарифу від залізничної станції відправлення до залізничної станції вантажоотримувача виключно по території України.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору від 11.03.2016 №111/8 здійснено поставку вугілля залізничним транспортом та Трипільску та Зміївську ТЕС ПАТ "Центренерго" за період січень 2016-лютий 2017 року, що підтверджується наступними документами:
- залізничними накладними № 52598554 (станція відправника - Карахаш, отримувач - Зміївська ТЕС), №52605060 (станція відправника - Карахаш, отримувач - Зміївська ТЕС), №52598562 (станція відправника - Карахаш, отримувач - Зміївська ТЕС), №52686813 (станція відправника - Карахаш, отримувач - Зміївська ТЕС), №52686839 (станція відправника - Карахаш, отримувач - Зміївська ТЕС), №52750353 (станція відправника - Карахаш, отримувач - Зміївська ТЕС), №52852134 (станція відправника - Карахаш, отримувач - Зміївська ТЕС), №52921848 (станція відправника - Карахаш, отримувач - Зміївська ТЕС), №52921855 (станція відправника - Карахаш, отримувач - Зміївська ТЕС), №52605060 (станція відправника - Карахаш, отримувач - Зміївська ТЕС), №52598562 (станція відправника - Карахаш, отримувач - Зміївська ТЕС), №52972031, №53340618 (станція відправника - Брауновка, отримувач - Трипільська ТЕС), №53342242 (станція відправника - Брауновка, отримувач - Трипільська ТЕС), №53337804 (станція відправника - Брауновка, отримувач - Трипільська ТЕС), №53337754 (станція відправника - Брауновка, отримувач - Трипільська ТЕС), №53450631 (станція відправника - Брауновка, отримувач - Трипільська ТЕС);
- результати хімічного аналізу ТОВ «Брянська вугільна компанія» №865, №866 від 22.11.2016 p., №889 від 26.11.2016 p., №895 від 28.11.2016 p., №920 від 03.12.2016 року, №931 від 06.12.2016 p., №938 від 08.12.2016 p., №653 від 25.12.2016 p., №659 від 30.12.2016 p.;
- акти звіряння по кількості та якості підписаними позивачем та ТОВ «Добре тепло» №№ 375/ДТ від 16.12.2016 р., 386/ДТ від 22.12.2016 р., 404/ДТ від 30.12.2016 р., 406/ДТ від 31.12.2016, 25/ДТ від 01.02.2017 р., 26/ДТ від 01.02.2017 р., 28-ДТ від 08.02.2017 р., 27-ДТ від 08.02.2017 p.;
- актами приймання-передачі вугільної продукції №№ 375/ДТ від 16.12.2016 року на суму 4 380 999,05 грн. з ПДВ; 386/ДТ від 22.12.2016 року на суму 1 306 690,81 грн. з ПДВ, 404/ДТ від 30.12.2016 року на суму 4 652 938,56 грн. з ПДВ, 406/ДТ від 31.12.2016 року на суму 4 760166,78 грн. з ПДВ, 25/ДТ від 01.02.2017 р. на суму 2 353 030,76 грн. з ПДВ, 26/ДТ від 01.02.2017 р. на суму 1902 150,74 грн. з ПДВ, 28-ДТ від 08.02.2017 р. на суму 1954 163,98 грн. з ПДВ, 27-ДТ від 08.02.2017 р. на суму 3706 447,24 з ПДВ;
- актами відшкодування вартості транспортування відповідно до актів приймання передачі №№ 375/ДТ від 16.12.2016 року на суму244 249 грн. з ПДВ; 386/ДТ від 22.12.2016 року на суму68 890,80 з ПДВ, 404/ДТ від 30.12.2016 року на суму 244 249,20 грн. з ПДВ, 406/ДТ від 31.12.2016 року на суму 256 774.80 грн. з ПДВ, 25/ДТ від 01.02.2017 р. на суму 12 525,60 грн. з ПДВ, 26/ДТ від 01.02.2017 р. на суму 100 204,80 грн. з ПДВ, 27-ДТ від 08.02.2017 р. на суму 422 016.00 з ПДВ.
Також відповідно до матеріалів справи ПАТ "Центренерго" розрахувалось за поставлене вугілля за період січень 2016-лютий 2017, що підтверджується платіжними дорученнями, №№ 57 від 06.01.2017 p., 73, 74 від 10.01.2017 p., 177 від 13.01.2017 р, 236 від 17.01.2017 p., 289 від 19.01.2017 p., 701,702 від 14.02.2017 p., 6489,6490 від 01.12.2016 p., 6775, 6776 від 15.12.2016 p.,7045 від 29.12.2016 р.
Згідно з п. 5.5. Договору від 25.04.2016 №111/11 приймання вугілля за кількістю та якістю здійснюється відповідно вимог: ДСТУ 4083-2012 "Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови"; ДСТУ 4096-2002 "Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці ті вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб до лабораторного випробовування"; ГТР 34.09.110-2003 "Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи"; Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 р. № 457 та нормативно-правових актів, виданих відповідно до Статуту залізниць України.
Відповідно до п. 5.6. Договору від 25.04.2016 №111/11 фактична кількість та якість вугілля, яке надійшло від Постачальника та прийнято Покупцем на умовах цього Договору відображається в Актах звіряння вугілля по кількості і якості та Актах приймання-передачі вугілля. Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками Сторін Акту приймання-передачі Продукції. Розрахунки по договору, відповідно до п. 6.5 Договору проводяться в безготівковій формі у національній валюті України протягом 100 (ста) календарних днів з моменту підписання Акту приймання-передачі Продукції. Вартість перевезення вугілля залізницею оплачує Постачальник відповідно до п. 6.6. договору. Покупець разом з оплатою вартості вугілля зобов'язується відшкодувати постачальнику вартість залізничного тарифу від залізничної станції відправлення до залізничної станції вантажоотримувача виключно по території України.
Так, на виконання умов Договору № 111/11 від 25.04.2016 року TOB "Добре Тепло" була здійснена поставка вугілля залізничним транспортом і отримано продукцію на Трипільську та Зміївську ТЕС ПАТ "Центренерго" за період січень 2016-лютий 2017, що підтверджується наступними документами:
- залізничними накладними №№ 52622024, 52695749, 52767217, 52767258, 52796869, 52842523,52888435, 52974730,53001475, 53033650, 53024717, 53045803, 53056339, 53277422, 53274049,53299442,53327037;53356325;53380697,54303150,53400362,53425799,53425864,53447686,53465316,534 68229;
- посвідченнями якості №№ 868 від 23.11.2016 p., 891 від 26.11.2016 p.,899 від 29.11.2016 p., 908 від 30.11.2016 р.,913 від 01.12.2016 року,915 від 02.12.2016 p., 924 від 04.12.2016 p.,937 від 08.12.2016 р.,940 від 09.12.2016 p., 942 від 10.12.2016 p.,943 від 10.12.2016 р., 945 від 11.12.2016 p.,987 від 22.12.2016 p., 988 від 22.12.2016 p., 994 від 23.12.2016 p.,998 від 24.12.2016 p.,1002 від 26.12.2016 p.,1009 від 27.12.2016 p., 1012 від 28.12.2016 p., 1013 від 28.12.2016 p., 1021 від 29.12.2016 p.,1022 від 29.12.2016 p.,1026 від 30.12.2016 p.,1032 від 31.12.2016 p.,1033 від 31.12.2016 р.;
- актами звіряння по кількості та якості №№ 357/ДТ від 07.12.2016 р., 387/ДТ від 22.12.2016 р., 388/ДТ від 22.12.2016 р., 401/ДТ від 28.12.2016,405 /ДТ від 30.12.2016 р., 23/ДТ від 01.02.2017 р., 24-ДТ від 01.02.2017 р., 27-ДТ від 08.02.2017 р.;
- актами приймання-передачі вугільної продукції №№ 357ДТ від 07.12.2016 року на суму 5 981934,48 грн. з ПДВ; 387/ДТ від 22.12.2016 року на суму 1 322 651,09 грн. з ПДВ, 388/ДТ від 22.12.2016 року на суму 7 043 520,17 грн. з ПДВ, 401/ДТ від 28.12.2016 року на суму 6 628 609,24 грн. з ПДВ, 405/ДТ від 30.12.2016 р. на суму 6 409 672,81 грн. з ПДВ, 23/ДТ від 01.02.2017 р. на суму 10 081 917,60 грн. з ПДВ, 24-ДТ від 01.02.2017 р. на суму 1 181 569,09 грн. з ПДВ;
- актами відшкодування вартості транспортування відповідно до актів приймання передачі №№ 357ДТ від 07.12.2016 року на суму 339 081,60 грн. з ПДВ; 387/ДТ від 22.12.2016 року на суму 73 154.40 грн. з ПДВ, 388/ДТ від 22.12.2016 року на суму 379 072,80 грн. з ПДВ, 401/ДТ від 28.12.2016 року на суму 365 772,00 грн. з ПДВ, 405/ДТ від 30.12.2016 р. на суму 352 471,20 грн. з ПДВ, 23/ДТ від 01.02.2017 р. на суму 558633.60 грн. з ПДВ, 24-ДТ від 01.02.2017 р. на суму 66 504,00 грн. з ПДВ.
ПАТ "Центренерго" розрахувалось за поставлене вугілля за період січень 2016-лютий 2017, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 57 від 06.01.2017 р., 73, 74 від 10.01.2017 р., 177 від 13.01.2017 р, 236 від 17.01.2017 р.,289 від 19.01.2017 р, 701 від 14.02.2017.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, і в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій, рух активів (товарів та фінансових зобов'язань).
З наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами ПАТ "Центренерго" на придбання товару (кам'яного вугілля) і здійсненням ним основного виду господарської діяльності (виробництва електричної та теплової енергії).
Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20.02.2018 року по справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 року по справі №802/4940/14).
Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.
Колегія суддів звертає увагу, що податкова інформація надана іншим контролюючим органом, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, як і будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів, носить інформативний характер.
Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС та інформації наданої іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічних звірок, проте така податкова інформація, носить інформативний характер та не є допустимими та достовірними доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
Також контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення відповідного виду господарської діяльності, обумовленого укладеним договором з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили б про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.
Посилання контролюючого органу на недоліки в заповненні товарно - транспортних накладних, як на підставу для невизнання реальності господарських операцій, суди обґрунтовано відхилили, оскільки, певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер, крім того, не зазначення в товарно - транспортних накладних певної інформації не може свідчити про відсутність самого факту перевезення придбаних позивачем ТМЦ. Крім того, обов'язок щодо перевезення товару був покладений на контрагента, а відповідно не заповнення контрагентом, чи заповнення з недоліками товарно - транспортних накладних не може свідчити про відсутність господарських операцій з поставки товару.
Отже, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.
Тому, можливі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.
Разом з цим, позивачем надано до суду: копії податкових накладних, реєстри видаткових накладних, видаткові накладні, акти взаємних звірок, виписки з банківського рахунку про оплату.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем та його контрагентами розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Таким чином, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства під час взаємовідносин із ТОВ «Добре Тепло» відповідач дійшов ґрунтуючись виключно на припущеннях щодо наявності ознак фіктивності в діяльності ТОВ «Добре Тепло», без проведення аналізу первинних документів, складених за наслідками таких взаємовідносин, хоча мав можливість вжити заходів для дослідження таких документів.
Судом першої інстанції встановлено, а апелянтом не спростовано, що спірні господарські операції є реальними та підтверджуються долученими позивачем до матеріалів справи належним чином оформленими копіями первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Вищезазначені документи містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне їх здійснення.
Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що останні складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом, з дотриманням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій.
Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року по справі № 814/2553/15, від 16 жовтня 2020 року по справі № 815/2066/16, від 13 жовтня 2020 року по справі № 0340/1408/18 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Як зазначено в Акті перевірки 26.02.2020 року №438/28-10-45-02/22927045, до перевірки не надано інформацію щодо наявності дозволів на переміщення товарів (вугільної продукції) через лінію розмежування та включення ПАТ "Центренерго" до переліку суб'єктів господарювання - одержувачів вугільної продукції (енергогенеруючі підприємства).
Колегія суддів звертає увагу, що тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок) визначає окремі питання здійснення контролю за переміщенням в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (далі - АТО), вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів), а також види блокпостів, контрольних пунктів в'їзду-виїзду, порядок їх функціонування, правила їх перетинання затверджений наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12.06.2015 №415 ог, (далі - Тимчасовий порядок №415ог).
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, що Тимчасовим порядком №415ог, розгляд питання щодо надання дозволу на переміщення деяких видів таких товарів для виробничих потреб суб'єктів господарювання, що здійснюють підприємницьку діяльність згідно діючого законодавства України на неконтрольованій території, здійснюється у виключних випадках за погодженням (спеціальним дозволом) з профільними міністерствами (МВС, МОЗ та інші) та, або СБУ, окрім бензолу, як похідного продукту від процесу переробки вугілля.
При цьому, пунктом 8.3 Тимчасового порядку №415ог встановлено, що у визначені терміни керівник КЦ за погодженням з представниками ДФС (заступником керівника Координаційного центру з питань переміщення товарів), СБУ (заступником керівника КЦ з питань захисту економічних інтересів держави), ДПСУ (офіцером по напрямку), МВС (офіцером по напрямку), приймає протокольне рішення щодо включення суб'єкта господарювання до відповідних переліків.
Таким чином, до переліку суб'єктів господарювання - одержувачів вугільної продукції (Додаток №9) включаються виключно ті суб'єкти господарювання, які пройшли відповідну перевірку Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Міністерства внутрішніх справи, а також Державної фіскальної служби України.
Як вбачається з наявних матеріалів справи ПАТ "Центренерго" внесено до Додатку №9 (пункти 7, 8) Тимчасового порядку №415о, як підприємства, яким надано право на одержання вугільної продукції.
Отже, наявність ПАТ "Центренерго" у такому переліку свідчить, що діяльність такого господарюючого суб'єкта була піддана ретельній перевірці та аналізу, зокрема і податковою (фіскальною) службою, та свідчить про необґрунтованість подальших посилень контролюючого органу на відсутність дозволів на переміщення товарів (вугільної продукції) через лінію розмежування та включення ПАТ "Центренерго" до переліку суб'єктів господарювання - одержувачів вугільної продукції (енергогенеруючі підприємства).
Аналогічна позиція зазначена і в Постанові Верховного суду України по справі № 826/9534/17 від 19.03.2019 року та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Колегія суддів відхиляє посилання контролюючого органу в тексті акта перевірки на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органам (у вигляді листів про результати опрацювання зібраної податкової інформації), оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.
Щодо посилань відповідача на наявність кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.205 Кримінального кодексу України, в межах досудового розслідування якого встановлено непричетність до фінансово-господарської діяльності контрагента позивача та протоколи допитів свідків.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України.
Відповідно до частин першої, другої статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.
Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
А тому колегія суддів вважає посилання відповідача на відомості щодо контрагентів, отримані в межах кримінальних проваджень та допити свідків, як на підставу порушення позивачем норм податкового законодавства необґрунтованими, оскільки вищезазначені акти не є вироком суду в розумінні статті 369 Кримінального процесуального кодексу України.
До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18 березня 2020 року по справі №826/18952/14, від 08 жовтня 2020 року по справі № 816/1909/18 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в межах кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга апелянта є необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень прийнято у відповідності до вимог законодавства.
Крім того, колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву (запереченню) на позовну заяву, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з моменту його проголошення.
Головуючий суддя: Г. В. Земляна
Судді: Є. І. Мєзєнцев
В. В. Файдюк
Повний текст постанови складено 17 травня 2021 року.