П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/6709/20
Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. Дата і місце ухвалення: 25.02.2021р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
при секретарі - Рябоконь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,-
В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №184246 від 13.01.2020р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач дійшов безпідставного висновку про здійснення позивачем перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, чим допустив правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. №2344-ІІІ. Стверджує, що водій ОСОБА_2 16.11.2019р. здійснював перевезення подільного вантажу пшениці, дозвіл на яке не оформлюється згідно вимог законодавства України. У довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16.11.2019р. автомобіля «Камаз», модель 55102, держномер НОМЕР_1 , відсутні відомості про серійний номер приладу вагового контролю, номер звіту про його випробовування, підпис та прізвище оператора вагового контролю, що є порушенням вимог постанови КМУ від 24.05.2017р. №361. Також, позивач посилався на неналежне повідомлення Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки Єребакана Д.М. про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення від 25.02.2021р. з прийняттям нового судового рішення - про задоволення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано наданий позивачем лист Національної поліції України від 13.10.2020р., в якому зазначено про відсутність оформлення авто перевізниками дозволу на подільний вантаж. Крім того, станом на дату подання позову неможливо достовірно встановити, яким обладнанням зроблено зважування транспортного засобу, а також чи було таке обладнання у справному стані. Складена Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16.11.2019р. не відповідає вимогам постанови КМУ від 24.05.2017р. №361 «Про деякі питання проведення перевірок органів державного нагляду (контролю)».
Також, апелянт посилається на те, що при вирішенні спору судом першої інстанції взагалі не надано правової оцінки посиланням ОСОБА_1 на неналежне повідомлення його Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що позбавило позивача можливості надати пояснення щодо встановленого порушення.
Посилається апелянт і на те, що судом першої інстанції, в порушення вимог ст.162 КАС України, долучено до матеріалів справи відзив Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на позовну заяву без наявності доказів надіслання відповідачем копії відзиву на адресу позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16.11.2019р. працівниками Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (на час виникнення спірних правовідносин - Управління Укртрансбезпеки в Одеській області) складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №169674, з якого вбачається, що інспекторами Управління було проведено перевірку транспортного засобу - автомобіля «Камаз», держномер НОМЕР_1 , причіп держномер НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 (водій ОСОБА_2 ).
У ході проведення перевірки встановлено порушення абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що виразилося у перевищенні встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
За результатами проведеної перевірки, також, складено акт про перевищення транспортним засобом вагових параметрів від 16.11.2019р., довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16.11.2019р., розрахунок плати за проїзд від 16.11.2019р. та талон зважування.
Згідно запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення від 19.12.2019р., яке направлено 23.12.2019р. засобами поштового зв'язку ПАТ «Укрпошта», ОСОБА_1 запрошено прибути 13.01.2020р. до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки для участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Постановою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно - господарського штрафу №184246 від 13.01.2020р., на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 34000,00 грн. за допущення порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч.1, абз.16 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Не погоджуючись з правомірністю вказаної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу ОСОБА_1 оскаржив її в судовому порядку.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що при прийнятті спірної постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлені чинним законодавством.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567 (далі - Порядок №1567) цей Порядок визначає, процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (п.20 Порядку №1567).
Згідно ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Підстави та порядок отримання дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень визначені Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 (далі - Правила №30)
Пунктом 4 Правил №30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306, визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Відповідно до статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» Кабінет Міністрів України постановою від 27.06.2007р. № 879 затвердив Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі Порядок № 879).
За змістом пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.
Місце здійснення габаритно-вагового контролю - є спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.
Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (п. 3 Порядку № 879).
Згідно п.18 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Згідно абз. 16 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі викладеного у сукупності колегія суддів вважає необґрунтованими посилання ОСОБА_1 на відсутність у нього обов'язку отримувати дозвіл на перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Дозвіл та плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов'язковими при здійсненні перевезень великоваговими чи великогабаритними транспортними засобами, вагові чи габаритні параметри яких перевищують нормативно допустимі.
Матеріалами справи підтверджується, що за результатами габаритно-вагового контролю належного позивачу транспортного засобу автомобіля «Камаз», держномер НОМЕР_1 , з причіпом держномер НОМЕР_2 , посадовими особами відповідача зафіксовано фактичну вагу 47,02 тон при нормативно допустимому 40 тон.
Доводи апелянта стосовно того, що неможливо встановити на яких вагах проводилось зважування та чи були вони у робочому стані, спростовуються матеріалами справи, оскільки акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів містить місце проведення габаритно-вагового контролю.
В ході судового розгляду справи не встановлено обставин, які б свідчили несправність зважувального обладнання, за допомогою якого проводилось зважування належного позивачу транспортного засобу.
Більше того, позивачем не було надано жодного доказу на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває у його власності.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що складена Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16.11.2019р. не відповідає вимогам постанови КМУ від 24.05.2017р. №361 «Про деякі питання проведення перевірок органів державного нагляду (контролю)», оскільки положення вказаної постанови КМУ не поширюють свою дію на спірні правовідносини.
Поряд з цим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що відповідачем належними доказами не доведено факт повідомлення ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до п.25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Відповідно до п.26 Порядку №1567 про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Пунктом 27 Порядку №1567 визначено, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав, керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Пунктом 31 Порядку №1567 визначено, що за результатами розгляду справи про порушення керівник органу державного контролю або його заступник за наявності підстав виносить припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт.
Як стверджує відповідач, 19.12.2019р. на адресу ОСОБА_1 поштовим відправленням надіслано запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, яким позивач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.
Колегія суддів не приймає до уваги такі посилання відповідача, оскільки належними доказами повідомлення суб'єкта господарювання про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, згідно вимог п.26 Порядку №1567, є відповідна розписка чи корінець рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Матеріали справи не містять таких доказів.
Більше того, відповідач, посилаючись на відправлення запрошення позивачу 19.12.2019р., не зазначає, коли саме відповідне поштове відправлення було вручено ОСОБА_1 .
При розгляді справи колегія суддів намагалася встановити відповідні обставини з матеріалів справи, однак з наданої відповідачем довідки про почтові відправлення (а.с.17), встановити та перевірити отримання позивачем запрошення про розгляд справи не являється за можливе. Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що інших документів, на підтвердження вказаних фактів відправлення, надати не представляється за можливе.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини у справі та надані докази, колегія суддів дійшла висновку, що за не належного повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, останній був позбавлений права надати пояснення щодо встановлених порушень.
У спірних правовідносинах має місце порушення принципів Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977р., зокрема: право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акту, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом.
Варто зазначити, що право бути вислуханим під час розгляду його справи, дійсно віднесено до одного основних складових (принципів) адміністративної процедури.
Відповідно до п.9 ч.2 ст.2 КАС України особа має право на участь у процесі прийняття рішення, яке стосується її інтересів.
Право бути почутим, складова частина принципу верховенства права. Суб'єкт владних повноважень повинен застосовувати його, приймаючи рішення, що матиме вплив на права, свободи чи інтереси особи, особливо, якщо це рішення може мати несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймають рішення, має право бути вислуханою суб'єктом владних повноважень: вона може наводити обставини та докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо.
Разом з тим, сам по собі цей принцип не є формальним. Порушення права особи бути вислуханою, має наслідком протиправність ухваленого суб'єктом владних повноважень рішення, у тому разі, якщо особа мала повідомити інформацію чи надати пояснення.
При вирішенні спору колегія суддів, також, враховує, що у п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи обставини справи у їх сукупності та нормативне регулювання спірних правовідносин, колегія суддів доходить висновку, що недотримання Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567, є достатньою підставою для визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №184246 від 13.01.2020р.
При вирішенні спору суд першої інстанції допустив не повне з'ясування обставин справи, що у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 317 КАС України, є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції від 25.02.2021р. та ухвалення нового рішення - про задоволення позову ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачем було сплачено 840,00 грн. судового збору, що підтверджується квитанцією №0.0.1760716597.1 від 08.07.2020р.
При поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 квитанцією №69 від 15.04.2021р. сплатив 1261,20 грн. судового збору.
Таким чином, на підставі ч.1 ст.139 КАС України, на користь позивача підлягає стягненню 2101,20 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті, оскільки суб'єкт владних повноважень - Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, яке виступає відповідачем у справі, є його територіальним органом.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року скасувати.
Прийняти по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №184246 від 13 січня 2020 року, винесену Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14, код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 2101,20 грн. (дві тисячі сто один гривень 20 копійок) судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 18 травня 2021 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук