Справа № 755/3230/21
Провадження № 2/755/2302/21
"18" травня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Хромової О.О.
при секретарі Іванині М.А.
за участю
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача - ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, заяви відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання позову, подані в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, -
У провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним.
Ухвалою суду від 16 березня 2021 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено судове засідання.
13 квітня 2021 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позов, в якому просив прийняти його заяву про визнання позову, визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу
Бровченко С.О., за реєстровим номером № 3-1158.
13 квітня 2021 року відповідач ОСОБА_3 подала до суду відзив на позов, в якому просила прийняти її заяву про визнання позову, визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та
ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Бровченко С.О., за реєстровим номером № 3-1158.
Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити клопотання про визнання позову та ухвалити рішення у підготовчому засіданні.
Відповідача ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_3 , представник відповідача - ОСОБА_4 , просили задовольнити клопотання про визнання позову, задовольнити позовні вимоги.
Суд, вивчивши подану заяву, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.
У позовній заяві позивач ОСОБА_5 просить визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Бровченко С.О., за реєстровим номером № 3-1158.
Позов обґрунтовує тим, що з 15 грудня 1978 року він та відповідач ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбі ними набуто спільне майно, до складу якого увійшла і спірна квартира, право власності на яку оформлено на ОСОБА_3 . Кілька років тому, відповідач ОСОБА_3 повідомила позивачу, що має намір скласти заповіт на користь їхнього спільного сина ОСОБА_2 . Однак, замість заповіту ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір дарування спірної квартири, про що його не повідомили. Підписуючи у нотаріуса заяву про згоду на укладення правочину, позивач був впевнений, що така заява необхідна для складання заповіту. Вважає, що відповідачі ввели його в оману, укладаючи договір дарування без його відома, а тому має намір визнати такий правочин недійсним.
Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог. Він проявляється в матеріально-правовій заінтересованості позивача. Іншими словами, це те матеріальне благо, яке позивач бажає отримати.
Підстава позову - це ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і які обґрунтовуються поданими при подачі заяви чи у судовому процесі доказами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до частин першої, другої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову повністю або частково є виявом принципів диспозитивності і змагальності.
У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи. Проте, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону (наприклад, відповідач визнає безпідставний позов) або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (наприклад, малолітніх або недієздатних), суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Від визнання позову слід відрізняти визнання фактів. Факти може визнати й позивач. Визнання стороною в суді фактів, якимидруга сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, не є для суду обов'язковим. Суд може вважати визнаний факт встановленим, коли у нього не виникає сумніву в тому, що визнання відповідає дійсним обставинам справи, не порушує будь-чиїх прав та законних інтересів і не зроблено під впливом обману, насильства, погрози, помилки.
Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, які в даному випадку підлягають встановленню.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі
№ 588/1311/17, провадження № 61-39156св18.
В даному випадку, подані відповідачами заяви про визнання позову не можуть бути прийняті судом, оскільки відповідачі, визнаючи позов, не наводить в заяві жодних доводів з цього приводу, в тому числі й щодо обставин, що підлягають встановленню в межах даного спору. Прийняття судом заяви про визнання позову, в даному випадку, може мати наслідком порушення прав, свободи чи інтереси інших осіб, тому судом не вбачається визначених законом підстав для прийняття заяв відповідачів про визнання позову. Визнання позову відповідачами не є безумовною підставою для його задоволення, ураховуючи, що вирішуючи спір по суті суду слід дослідити матеріали справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам та ухвалити судове рішення з урахуванням вимог законності та обґрунтованості, а не виходячи виключно із факту визнання позову відповідачем.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 49, 175, 260 ЦПК України, суд -
Відмовити у прийняті визнання відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним.
Продовжити судовий розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя О.О. Хромова