Справа № 755/16883/20
"17" травня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі :
головуючого судді Виниченко Л.М.,
при секретарі Ганжа Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу № 755/16883/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною постанови, її скасування та закриття провадження у справі,-
ОСОБА_1 06.11.2020 року через засоби поштового зв'язку звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із адміністративним позовом у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії АС № 0000038477 винесену 12.10.2020 року інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Дарницького району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Обертасом О.Ф., закрити провадження у справі та стягнути витрати на правову допомогу.
Одночасно, позивач також просить поновити строк оскарження спірної постанови, вказуючи, що спірну постанову від 12.10.2020 року ним було отримано поштою лише 29 жовтня 2020 року, а тому строк оскарження такої постанови пропущено з поважних причин.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.10.2020 року інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Дарницького району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Обертасом О.Ф. було винесено постанову серії АС № 0000038477 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за зупинку транспортного засобу на велодоріжці позначеній дорожнім знаком 4.12 «Доріжка для велосипедистів», за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Позивач стверджує, що правил дорожнього руху він не порушував, а з винесеною постановою не згоден.
Зазначає, що дійсно 12.10.2020 року він зупинивши автомобіль «Форд Куга» д.н.з. НОМЕР_1 на вулиці Городецького біля будинку № 5 у м. Києві із дотриманням правил дорожнього руху, пішов у своїх справах. Повернувшись через півгодини та побачивши, що автомобіль відсутній, почав його розшукувати та через електронний додаток виявив, що його поміщено на спеціальний майданчик за порушення вимог правил дорожнього руху України, яких він не порушував.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.11.2020 року позовна заява залишена без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позову (а.с. 11, 12).
Ухвалою суду від 19.01.2021 року відкрито провадження у справі (а.с. 25).
11 лютого 2021 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 Левчишиної О.В. про долучення до матеріалів справи доказів, до якого додано копію конверта у якому відповідачем на адресу позивача ОСОБА_1 було надіслано копію спірної постанови.
15 березня 2021 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу якою продовжено відповідачу Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) строк для подання відзиву на позовну заяву до 26.03.2021 року (а.с. 50, 51).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.03.2021 року продовжено відповідачу Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) строк для подання відзиву на позовну заяву до 12.04.2021 року (а.с. 59-60).
23 квітня 2021 року до суду представником відповідача Фіщук В.С. подано відзив на позов з доданою до нього схемою організації дорожнього руху по вул. Городецького в Печерському районі м. Києва та заяву про продовження строку на подання відзиву (а.с. 69-84). У поданому відзиві представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, вказавши, що при винесенні спірної постанови інспектором було повністю дотримано норми чинного законодавства України, та відмовити у стягненні витрат на правову допомогу через їх недоведеність належними доказами і необґрунтованість.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.04.2021 року відповідачу Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву та прийнято поданий відзив до розгляду (а.с. 88-88 зв.).
В судове засідання сторони по справі не з'явились, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомлено.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
У поданій заяві позивач просить поновити строк на оскарження постанови вказуючи, що спірну постанову від 12.10.2020 року ним було отримано поштою лише 29 жовтня 2020 року на підтвердження чого суду надано копію відповідного поштового конверту з доданим до нього трекінгом відстеження поштового направлення зі змісту якого убачається про вручення відправлення 28.10.2020 року, при цьому позов поданий 06.11.2020 року (а.с. 9, 42, 43).
Враховуючи наведені позивачем доводи для поновлення процесуального строку для звернення до суду та надані суду докази, суд вважає, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про оскарження постанови позивачем пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Відповідно положень ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами.
Судом встановлено, що 12.10.2020 року головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Дарницького району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Обертас О.Ф. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії АС № 0000038477, у якій зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.10.2020 року о 21 год. 25 хв. на вул. Архітектора Городецького, 5, в м. Києві здійснив зупинку транспортного засобу на велодоріжці позначеній дорожнім знаком 4.12 «Доріжка для велосипедистів», чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП (а.с. 20, 77).
Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Дарницького району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Обертасом О.Ф., який відповідно до вимог ч. 3 ст. 219 Кодексу України про адміністративні правопорушення має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Звертаючись з позовом до суду позивач посилається, як на підставу для визнання протиправною постанови, її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на те, що автомобіль було зупинено позивачем відповідно до вимог правил дорожнього руху, а відтак жодних порушень допущено не було.
Згідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як убачається зі змісту оспорюваної постанови, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП стало те, що автомобіль було зупинено на велодоріжці позначеній дорожнім знаком 4.12 «Доріжка для велосипедистів».
Вирішуючи наявний між сторонами спір з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до наданої представником відповідача схеми організації дорожнього руху по вул. Городецького в м. Києві, на вказаній вулиці, серед іншого, встановлено дозвіл на рух на велосипедах, шляхом нанесення відповідної дорожньої розмітки.
Пунктом 1.1. ДСТУ-Н Б В.2.3-ХХХ:201Х «Настанова з влаштування горизонтальної дорожньої розмітки на автомобільних дорогах» визначено, що вказаний стандарт встановлює загальні вимоги до проведення робіт з влаштування горизонтальної дорожньої розмітки на автомобільних дорогах загального користування та населених пунктів різними матеріалами згідно з ДСТУ 2587. 1.2 Цей стандарт призначений для використання дорожньо-будівельними та експлуатаційними організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування.
Згідно п. 4.1. вищевказаного Державного стандарту, при влаштуванні розмітки проїзної частини автомобільних доріг керуються затвердженими проектами (схемами) організації дорожнього руху згідно з 3.5.8 [1] та [2].
Як убачається із доданих до відзиву на позов матеріалів по адміністративному правопорушенню складених інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Дарницького району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Обертасом О.Ф. по вул. Архітектора Городецького, 5, в м. Києві від 12.10.2020 року щодо автомобіля «Форд Куга» д.н.з. НОМЕР_1 , автомобіль розташовано в зоні дії двох видів дорожньої розмітки (а.с. 80).
Відповідно до п. п. 8.1, 8.5-1 Правил дорожнього руху України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Дорожня розмітка застосовується відповідно до цих Правил і повинна відповідати вимогам національного стандарту.
Так, враховуючи надану представником відповідача схему організації дорожнього руху та дорожню розмітку відображену на фотознімках доказової бази по адміністративному правопорушенню убачається, що на вказаній ділянці вулиці Городецького, що знаходиться у Печерському районі м. Києва було здійснено зміну схеми організації дорожнього руху.
Відповідно до вимог п. 5.2.4 ДСТУ-Н Б В.2.3-ХХХ:201Х, при наявності залишків старої розмітки їх видалення (демаркування) виконують відповідно до [5] у наступних випадках: при зміні проекту (схеми) організації дорожнього руху; якщо стара розмітка підлягає зміні або має товщину більшу 6 мм; при нанесенні нового матеріалу, відмінного від матеріалу існуючої горизонтальної дорожньої розмітки; у випадках, коли нанесення нового матеріалу поверх існуючого не дозволяє забезпечити відповідність розмітки вимогам ДСТУ 2587; у випадках, коли нанесення нового матеріалу поверх існуючого не дозволяє забезпечити функціональну довговічність розмітки.
Таким чином судом встановлено, що при зміні організації дорожнього руху відповідальними службами, відповідно до вимог п. 5.2.4 ДСТУ-Н Б В.2.3-ХХХ:201Х, не виконано обов'язків з демаркування старої дорожньої розмітки, а відтак позивач не може бути визнаний таким, що порушив вимоги дорожньої розмітки «велосипедна доріжка».
В свою чергу представником відповідача не доведено, що дорожня розмітка «велосипедна доріжка», яка відображена у схемі організації дорожнього руху нанесена з дотриманням норм ДСТУ.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В частині вимог щодо закриття провадження у справі суд зазначає наступне.
Повноваження вирішувати питання про закриття справи про адміністративне правопорушення належать виключно органу (посадовій особі), що уповноважені розглядати такі справи. Адміністративний суд не може підміняти такий орган (посадову особу) та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу (посадової особи).
Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 року у справі № 337/346/17.
У зв'язку із викладеним вимоги в частині закриття провадження у справі задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на положеннях закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за рахунок бюджетних асигнувань останнього на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 420,40 грн. (а.с. 16).
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 2 500 грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положення ч. ч. 3, 4 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі N 300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі N726/549/19, від 23 квітня 2021 року у справі № 360/700/19.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», «East/West Alliance Limited» проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію квитанції № 445204 від 03.11.2020 року на суму 2 500 грн. (а.с. 24). Проте зі змісту вказаної квитанції не можливо з'ясувати на виконання якого договору сплачені кошти та ким видано цей фінансовий документ.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, суд також звертає увагу на те, що до позову додано ордер на надання правничої (правової) допомоги від 01.11.2020 серії АА № 0003892 на представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом Левчишиною О.В. у Дніпровському районному суді м. Києва (а.с. 6) та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю виданого на ім'я Левчишиної О.В. (а.с. 5).
Разом з тим, матеріали справи не містять договору про надання правової допомоги позивачу, опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, розрахунку судових витрат, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості з'ясувати умови вказаного договору, визначений ним розмір гонорару адвоката, перелік виконаних останнім робіт (наданих послуг), їх вартість. За наведених обставин позов у частині відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу в сумі 2 500 грн. не підлягає задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю.
Керуючись ст. ст. 7, 122, 132, 134, 222, 251, 268, 276, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 1, 2, 8-10, 77, 132, 134, 139, 241-246, 250, 268, 269, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Позов ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною постанови, її скасування та закриття провадження у справі задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Дарницького району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Обертаса Олега Федоровича серії АС № 0000038477 від 12 жовтня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач - Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), адреса місця знаходження: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37405284.
Повне судове рішення складено 17.05.2021 року.
Суддя