Справа № 755/5438/21
"18" травня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Виниченко Л.М.,
при секретарі Ганжа Д.О.,
за участі представника позивача Віданової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу № 755/5438/21 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про заборону в'їзду в Україну,-
Громадянин Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 в особі представника Віданової О.В. 29.03.2021 року звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із адміністративним позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 02.05.2019 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни і визнати протиправним та скасувати рішення про заборону в'їзду в Україну громадянину Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 № 584 від 23.04.2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23.04.2020 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення № 584 про заборону в'їзду в Україну громадянину Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 терміном на три роки на підставі матеріалів про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, яке позивачем не вчинялося.
Зазначено, що 02.05.2019 року головним спеціалістом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Тур В.Л. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР ЦМУ № 002657, відповідно до якого 02.05.2019 року о 14 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, вул. Петропавлівська, 11, виявлено, що громадянин Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 порушив правила перебування іноземців в Україні, а саме: працевлаштування без відповідного дозволу, за що передбачена відповідальність відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП. На підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 02.05.2019 року, першим заступником начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Пустовітом О.О. відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН ЦМУ № 002657, в якій зазначено, що о 14 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, вул. Петропавлівська, 11 було виявлено громадянина Афганістану ОСОБА_1 , який порушив правила перебування іноземців в Україні, а саме: працевлаштувався без відповідного дозволу, що є порушенням ст. 42 Закону України «Про зайнятість населення», відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 5 100 грн. Проте ОСОБА_1 ніколи не працевлаштовувався, не працював за адресою: АДРЕСА_1 , складені відносно нього документи являються необґрунтованими, а відомості в них не відповідають дійсності.
Також вказано, що підставою для винесення рішення № 584 стала не сплата ОСОБА_1 штрафу накладеного на нього постановою від 02.05.2019 року, натомість він був позбавлений можливості як оплатити такий штраф у встановлені постановою строки, так і оскаржити зазначену постанову у зв'язку із відсутністю інформації про її існування. Серед іншого, з постанови від 02.05.2019 року убачається, що підпис проставляла інша особа а не позивач, оскільки на посвідці видно, що у позивача інший підпис, вказаний підпис виконаний справа наліво, а не у звичному для України способі - зліва направо.
Також зазначено, що на не підписання позивачем постанови свідчить також груба помилка допущена в його прізвищі, а саме зазначено прізвище « ОСОБА_1 » замість « ОСОБА_1 ». Крім цього, в разі якщо постанову було підписано позивачем, то він був позбавлений можливості розуміти суть викладено у постанові, оскільки перекладача запрошено не було. Отримавши в жовтні 2020 року постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН ЦМУ № 002657, внаслідок незнання процедури оскарження було порушено строки звернення до суду щодо оскарження постанови та з метою недопущення порушень чинного в Україні законодавства, 06.11.2020 року було сплачено адміністративне стягнення з подвійному розмірі у сумі 11 478,00 грн. При винесенні рішення № 584 від 23.04.2020 року відповідачем не було враховано тих обставин, що позивач має малолітню дитину - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заборона в'їзду в Україну позивачу строком до 23.04.2023 року вплине на здорове спілкування батька з дитиною.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 31.03.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання та витребувано від відповідача Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області копії матеріалів щодо громадянина Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі яких ухвалено спірні рішення від 02 травня 2019 року та рішення № 584 від 23 квітня 2020 року примусове повернення до країни походження або третьої країни та заборону в'їзду в Україну (а.с. 26-27).
14 квітня 2021 року на адресу Дніпровського районного суду м. Києва від Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на виконання ухвали суду від 31.03.2021 року надійшли витребувані матеріали щодо позивача (а.с. 51-68).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.04.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування рішень про примусове повернення іноземця до країни походження або третьої країни та заборону в'їзду на територію України залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали (а.с. 33-34).
16 квітня 2021 року на виконання ухвали суду від 14.04.2021 року представником позивача ОСОБА_1 до суду подано заяву про усунення недоліків позовної заяви з доданою уточненою позовною заявою (а.с. 39, 40-43 зв.).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.04.2021 року продовжено розгляд справи, позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування рішень про примусове повернення іноземця до країни походження або третьої країни та заборону в'їзду на територію України прийнято та викликано сторони в судове засідання (а.с. 49-49 зв.).
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги, надала пояснення викладені у позовній заяві.
Представник відповідача Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляд справи відповідач був повідомлений належним чином, про причини неявки представника суд повідомлено не було, відзив на позов не надано.
Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши подані сторонами документи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши всі зібрані по справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18.05.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 02.05.2019 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни винесеного відносно позивача залишено без розгляду.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно вимог ч. 1 ст. 288 КАС України, позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Судом встановлено, що 23.04.2020 року головним спеціалістом відділу протидії нелегальної міграції управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Гулящим В.І. винесено рішення № 584 про заборону в'їзду громадянину Афганістану ОСОБА_1 (а.с. 24-24 зв.).
Як убачається зі змісту спірного рішення, 02.05.2019 року співробітниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було виявлено громадянина Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування іноземців на території України. Відносно іноземця були складені матеріали про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 02.05.2019 року у вигляді штрафу у розмірі 5 100 грн. Після несплати протягом 15 календарних днів іноземцем розміру штрафу, заяву про відкриття виконавчого провадження було направлено до Державної виконавчої служби.
Вказаним рішенням громадянину Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі абз. 6 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» заборонено в'їзд в Україну терміном на три роки.
За вимогами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Відповідно до частини 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду.
Рішення про заборону в'їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.
Згідно норми ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно ч. 3 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в'їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну.
Мотивуючи заявлені позовні вимоги представник позивача вказує, що підстав для винесення рішення № 584 від 23.04.2020 року у відповідача не було, оскільки правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП позивачем не вчинялося, а відтак постанова на підставі якої винесене вказане рішення також безпідставна.
Вказує, що під час складення протоколу, було допущено грубу описку в частині зазначення прізвища, а саме вказано прізвище « ОСОБА_1 » замість « ОСОБА_1 », позивачем протокол не підписувався, а також позивача, враховуючи його іноземне походження, було позбавлено права мати перекладача, що позбавило можливості позивача розуміти та користуватися своїми правами передбаченими ст. 268 КУпАП.
Також зазначає, що підставою для винесення спірного рішення № 584 стала несплата позивачем штрафу накладеного на позивача постановою від 02.05.2019 року, проте позивач був позбавлений можливості як оплатити штраф у встановлені постановою строки та і оскаржити зазначену постанову у зв'язку із тим, що про вказану постанову позивачу відомо не було та позивач її не підписував, штраф було сплачено 06.11.2020 року у розмірі 11 478,00 грн. При винесені рішення відповідачем не враховано тих обставин, що позивач має малолітню дитину - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Надаючи оцінку наведеним представником позивача доводам, як на підставу для скасування спірного рішення, суд приходить до наступного.
З приводу посилання представника позивача на допущення в протоколі описки в частині зазначення прізвища позивача, суд зазначає наступне.
Зі сталої практики Верховного Суду убачається, що якщо допущена технічна помилка не призвела до порушення прав особи та не спростувала факту вчинення нею порушення, а також не вплинула на розмір застосованого штрафу, то така помилка не може бути самостійною підставою для скасування відповідної постанови про притягнення до відповідальності.
Таким чином, у межах даного спору допущення відповідачем в протоколі та у рішенні помилки в частині написання прізвища позивача жодним чином не призводить до порушення його прав та не впливає на зміст прийнятих рішень, а відтак не є підставою для задоволення позову.
В частині обґрунтувань того, що на території України проживає малолітня дитина позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 18) та дружина позивача ОСОБА_1 (а.с. 17), тому відповідачем порушено інтереси дитини позивача, доля якого, враховуючи вік та становище матері, вочевидь потрапляє в залежність від рішення про заборону в'їзду в Україну до 23.04.2023 року суд також відхиляє виходячи з наступного.
Чинним законодавством, а саме ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» наведено вичерпний перелік підстав, які передбачають заборону в'їзду в країну.
Згідно з п. 3 Інструкції про порядок прийняття державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 грудня 2013 року № 1235, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 січня 2014 року за № 25/24802, рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Суд зазначає, що саме порушення позивачем діючого законодавства, позбавило його можливості знаходитись разом із сім'єю, оскільки несплата штрафу у визначений законом строк і призвела до прийняття відповідачем рішення про заборону в'їзду в Україну у відповідності до вимог діючого законодавства та п. 3 вищевказаної Інструкції.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд за результатами розгляду адміністративної справи № 826/20228/16, предметом розгляду якої було визнання протиправним та скасування рішення про заборону в'їзду в Україну з підстав визначених ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивачем не визнаються безпосередньо процедура та обставини які слугували для складення відносно нього відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення, за невиконання якої відповідачем і було винесено рішення від 23.04.2020 року, що є предметом спору.
Натомість, позивачем не заявляються вимоги щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 02.05.2019 року, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 5 100 грн., та на підставі якої відповідачем прийняте спірне рішення.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки судом встановлено, що спірне рішення відповідачем ухвалено в межах його компетенції та на підставах визначених законом.
Керуючись ст. ст. 3, 19 Конституції України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Інструкцією про порядок прийняття державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 грудня 2013 року № 1235, ст. ст. 1, 2, 5, 8-10, 77, 241-246, 250, 268, 269, 271, 288 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про заборону в'їзду в Україну відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, місцезнаходження: м. Київ, вул. Березняківська, 4-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42552598.
Повне судове рішення складене 18.05.2021 року.
Суддя