Справа № 755/3432/21
"11" травня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді Яровенко Н.О.,
при секретарі Локотковій І.С.,
за участі:
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 .
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08 червня 1981 року на підставі рішення № 351/1 виконавчого комітету Дніпровської РДА на ім'я ОСОБА_4 та членів її сім'ї, а саме на ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 видано ордер № 851-8 серія Б 34 про зайняття п'яти кімнат житловою площею 75,1 кв.м. в квартирах АДРЕСА_2 , оригінал якого після вселення був зданий до ЖЕО. Між позивачем та ОСОБА_9 зареєстровано шлюб. Від шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_10 . Також, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер чоловік позивача. Діти зареєстровані у вище вказаній квартирі. Так, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 померли. Відповідоач тривалий час не проживає в квартирі, всі утримання по комунальним послугам несе позивач. У зв'язку з чим, позивач змушена звернутися до суду з даним позовом.
Позивач в судовому засіданні позовну заяву підтримала в повному обсязі, наполягали на задоволенні позовних вимог.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
З урахуванням вищевикладеного Дніпровським районним судом м. Києва 11 травня 2021 року, в судовому засіданні постановлена ухвала про заочний розгляд справи, відповідно до положень ст. 280, 281 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вислухавши пояснення позивача, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Як убачається з матеріалів справи, 12 жовтня 1981 року на підставі рішення виконавчого комітету Дніпровського районної ради народних депутатів від 08 червня 1981 року № 353/1, ОСОБА_4 було видано ордер № 351/8 серія Б на право зайняття п'яти кімнат в квартирі АДРЕСА_2 на сім'ю яка складається з семи чоловік, а саме на: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (а.с. 10)
15 жовтня 2015 року ОСОБА_9 та ОСОБА_2 уклали шлюб (а.с. 11).
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_10 , батьками якого записані ОСОБА_9 та ОСОБА_2 (а.с. 12).
ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_11 , батьками якого записані ОСОБА_9 та ОСОБА_2 (а.с. 15).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_9 (а.с. 13).
ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_12 (а.с. 16).
ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_5 (а.с. 17).
ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_8 ( а.с. 18).
ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_6 (а.с. 19).
Згідно із актом від 15 лютого 2021 року підтверджується, що в квартирі АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 не проживає за місцем реєстрації більше 6 місяців, а саме понад 12 років.
Згідно ст. 64 Житлового кодексу Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Статтею 71 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідно до статті 72 Житлового кодексу Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
В ході розгляду даної справи, на підставі належних, допустимих та достовірних доказів судом встановлено, що відповідач у строк понад шість місяців не проживає в житловому приміщенні.
Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Разом із тим, у частині 2 статті 8 Конвенції визначено підстави, за яких втручання держави у використання особою права на житло, захищеного даною статтею, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися «в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни», для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
У постанові «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року №2 Пленум Верховного Суду України підкреслив, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового кодексу України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
В ході розгляду даної справи відповідачем не надано доказів того, що існували поважні причини їх відсутності в житловому приміщенні у строк протягом більше шести місяців. Не містять матеріали справи також і будь-яких доказів того, що позивач або третя особа перешкоджали відповідачам у користуванні житловим приміщенням, або ж доказів наявності підстав для збереження житлового приміщення за наймачем протягом більш тривалого періоду, передбачених пунктами 1-7 частини 3 статті 71 Житлового кодексу Української РСР.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показами свідків.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 надала свідчення, що вона є рідною сестрою відповідача. Повідомила, що ОСОБА_3 не проживає в квартирі близько 30 років, а саме після одруження з'їхав з даного помешкання. Речей його немає. Вселитися не намагався. Перешкод в користуванні ніхто не чинив. Крім того, в нього є ключі від даної квартири.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні надала свідчення, що вона є сусідкою та проживає в сусідньому будинку НОМЕР_1 . Крім того, вона була хрещеною покійного чоловіка позивача - ОСОБА_9 . Кожного дня буває в гостях у позивача. Речей відповідача в квартирі не бачила. Ні сварок, ні спроб вселитися в квартиру зі сторони відповідача не бачила. Також повідомила, що коли відповідач повернувся з арміїї, то прожив недовгий час в цій квартирі, а потім знайшов жінку та пішов.
З урахуванням наведеного, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками, даних про його заінтересованість в результаті розгляду справи судом не встановлено, покази свідків об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
Відповідно до частини 1 та 3 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною 2 статті 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
За нормою ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, у зв'язку з відсутністю понад шість місяців без поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, суд приходить до висновку, про стягнення із відповідачів на користь позивача витраті по сплаті судового збору у розмірі 908 гривень 00 копійок.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 64, 71, 72 Житлового кодексу Української РСР, ст. ст. 2, 10, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , таким, що втрати право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір 908 грн. 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 11 травня 2021 року.
Суддя Н.О. Яровенко