№ 755/17433/19
№1-кп/755/566/21
"01" квітня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040003759 від 11.05.2019 року,№ 12019100040007061 від 24.08.2019 року, № 12020100040000565 від 25.01.2020 року, які об'єднані в одне, відносно ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185 КК України та ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ,
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувають кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040003759 від 11.05.2019 року, № 12019100040007061 від 24.08.2019 року, № 12020100040000565 від 25.01.2020 року, які об'єднані, відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України та ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_4 було продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком не більше двох місяців.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта.
У судовому засіданні прокурор зазначила про доцільність продовження ОСОБА_4 строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 18.12.2019 року засуджений вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. ч. 2, 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі та відбуває покарання, а тому, більш м'який запобіжний захід, на даний час, є недоцільним.
Захисник ОСОБА_7 заперечував проти продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, ризики зменшились, а тому, прохав змінити останньому даний запобіжний захід на інший, більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_3 підтримали думку захисника ОСОБА_7 .
Заслухавши учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.
У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 висунуто обвинувачення за ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України,
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, що стосується питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то при вирішенні даного питання суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних інтересів та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства.
Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009) (Labita v. Itali), [GC], № 26772/95, п. 153, ЕСНR 2000-IV.
Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, підвищену суспільну їх небезпечність та відсутність достовірних відомостей про зменшення ризиків, які були встановлені судом при обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу, суд вважає, що заявлені раніше стороною обвинувачення ризики не зменшилися та існують на даний час, тому підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та відповідно зміни запобіжного заходу обвинуваченому, відсутні.
Крім того, суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 185 ч. 2 ст. 190 КК України, останній, знаючи про можливу міру покарання, може переховуватись від суду та іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, зокрема, є раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, стан його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення, що свідчить про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також дає підстави для збереження обраного обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строку тримання останнього під вартою.
Тому, з урахуванням вищезазначених обставин, суд вважає, що дані ризики не зменшилися, що виправдовує обраний раніше вид запобіжного заходу ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, у зв'язку з чим, не вбачає підстав для застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 331, 369 КПК України, суд,-
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком не більше двох місяців - до 29 травня 2021 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя