№ 755/17433/19
№1-кп/755/566/21
"03" лютого 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040003759 від 11.05.2019 року, № 12019100040007061 від 24.08.2019 року, № 12020100040000565 від 25.01.2020 року, які об'єднані в одне, відносно ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185 КК України та ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_8 ,
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувають кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040003759 від 11.05.2019 року, № 12019100040007061 від 24.08.2019 року, № 12020100040000565 від 25.01.2020 року, які об'єднані, відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України та ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_4 було продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком не більше двох місяців.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор зазначила про доцільність продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому, більш м'який запобіжний захід не забезпечить належну поведінку останнього.
Захисник ОСОБА_7 заперечував щодо продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки наведені прокурором ризики є необгрунтованими та безпідставними, а тому, прохав змінити його підзахисному даний запобіжний захід на інший, більш м'який запобіжний захід.
Захисник ОСОБА_6 , обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтримали думку захисника ОСОБА_7 .
Заслухавши учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду та вчиняти нові злочини.
Крім того, відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганням спробам, у тому числі: 1) переховуватися від суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зокрема, згідно зі ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 4) міцність соціальних зв'язків; 6) репутацію обвинуваченого.
Вирішуючи питання щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд виходить із того, що на теперішній час наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що останній, знаючи про можливу міру покарання, може переховуватись від суду та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, є особою раніше неодноразово судимою за злочини проти власності, стан його здоров'я на даний час не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення, а також приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченому, суд приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, більш м'який запобіжний захід.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 331, 369 КПК України, суд,-
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком не більше двох місяців - до 02 квітня 2021 року включно.
Визначити ОСОБА_4 заставу у межах 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 42 040 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого, у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати до суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі порушення ним обов'язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя