Справа №538/347/21
Провадження по справі №3/538/424/21
18 травня 2021 року м. Лохвиця
Суддя Лохвицького районного суду Полтавської області Зуб Т.О., розглянувши матеріал, який надійшов з Роменського РВП ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 4 ст. 121 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 491068 від 13.02.2021 року ОСОБА_1 , будучи протягом року притягненим до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП, 13.02.2021 року о 12-00 годині, по вул. Полтавська в м. Ромни Сумської області, 13.02.2021 року о 12-00 годині керував автомобілем марки «ГАЗ 3302-414» р/н НОМЕР_1 , який не пройшов обов'язковий технічний контроль для транспортних засобів, що підлягають такому контролю, чим порушив своїми діями п. 31.3 «б» Правил дорожнього руху України.
Постановою судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 22.03.2021 року протокол з доданими до нього матеріалами був повернутий для доопрацювання.
27.04.2021 року до Лохвицького районного суду Полтавської області повторно надійшов вищевказаний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 121 КУпАП.
ОСОБА_1 через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, у якій також просив закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю доказів повторності скоєння ним правопорушення.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Дослідивши зміст протоколу, та додані до нього матеріали суддею встановлено, що, посилаючись на повторне протягом року скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 121 КУпАП, не надані докази, що підтверджують факт притягнення останнього до адміністративної відповідальності протягом року (постанова про адміністративне правопорушення).
У протоколі зазначено, що до нього додається копія постанови АПР18 № 332744 від 26.07.2020 року, але у матеріалах справи така постанова відсутня, що також підтверджується відповідним рапортом працівника поліції (а.с. 7).
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно з вимогами ст. 283 КУпАП постанова суду має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Водночас при складанні протоколу про адміністративне правопорушення саме на посадову особу, яка його складає, покладається обов'язок надання суду доказів на підтвердження того правопорушення, яке зазначається у протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 252 КУпАП орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази на свій внутрішній розсуд, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності.
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в адміністративній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог КУпАП. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в адміністративному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, яке має ознаки злочину» залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (Рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Салабіаку проти Франції» від 07.10.1988 року, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява № 926/08), на переконання суду дані відображенні у протоколі про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення є сумнівними, наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, то ж, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Згідно ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Таким чином, враховуючи положення ст. 62 Конституції України, відповідно до яких, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в тому разі, якщо відсутні подія і склад адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Справу про адміністративне правопорушення у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 4 ст. 121 КУпАП,- закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду, через Лохвицький районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Т.О. Зуб