Справа № 529/434/14-ц
Провадження № 4-с/529/4/21
14 травня 2021 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Петренко Л.Є
при секретарі Скрипник Р.А., Федотченка С.М.,
з участю скаржниці - ОСОБА_1 ,
розглянувши в залі суду в смт. Диканька цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Диканського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного управління Міністерства юстиції (м.Суми) - Михайліченка Володимира Олексійовича, -
Скаржник ОСОБА_1 звернулась до Диканського районного суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Диканського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) - Михайліченка В.О., та посилаючись на ст.ст. 447-453 ЦПК України просить визнати протиправною та скасувати постанову від 05.03.2020 про арешт коштів, винесену вказаним виконавцем.
В обґрунтування своєї скарги ОСОБА_1 вказує, що на примусовому виконанні Диканського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) перебуває виконавче провадження №63072141, відкрите на підставі виконавчого листа №529/434/14-ц, виданого 11.09.2020 року Диканським районним судом, про стягнення з неї коштів на користь ОСОБА_2 .
Так, в ході виконання вказаного провадження, 17.09.2020 старшим державним виконавцем Михайліченком В.О. винесено постанову про арешт коштів боржника.
Вказаною постановою, накладено кошти і на банківський рахунок, який призначений для погашення іпотечного кредиту №014/0007/82/81261 від 27.04.2007 року, який відкритий у АТ “Райффайзен Банк Аваль”. Скаржник ОСОБА_1 вказує, що у зв'язку із накладенням арешту на рахунок вона позбавлена можливості сплачувати заборгованість за вказаним іпотечним кредитом, внаслідок чого не може в повній мірі виконувати свої зобов'язання як боржника. При цьому, згідно вимог чинного законодавства, вона звернулася із письмовою заявою до виконавчої служби, де просила зняти арешт з цього рахунку, але листом від 20.04.2021 року їй у цьому проханні було відмовлено, що і стало підставою для її звернення до суду.
В судовому засіданні заявниця просила свою скаргу задовольнити з наведених вище підстав.
Заінтересована особа - старший державний виконавець Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Михайліченко В.О. в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.
Також, начальником відділу Диканського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного управління Міністерства юстиції (м.Суми) подано заперечення на скаргу в якій остання вказує, що дійсно у Диканському РВ ДВС, на виконанні знаходиться виконавче провадження АСВП №63072141 з виконання виконавчого листа (дублікату) №529/434/14-ц, виданого 11.09.2020 Диканським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу на загальну суму 117748,51 грн.
Відповідно до ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження” підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є саме отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Виходячи з викладеного, в разі, якщо рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, банк невідкладно повідомляє про це державного виконавця разом з повідомленням про неможливість накладення арешту.
Але, жодних повідомлень з АТ “Райффайзен Банк Аваль” щодо неможливості накладення арешту на рахунок чи про те, що рахунок боржника має спеціальний статус, до відділу ДВС не надходило.
У зв'язку з чим, начальник відділу просить суд у задоволенні скарги, на дії державного виконавця відмовити за безпідставністю.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання також не з'явилась, але подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та заперечення проти заяви. При цьому у заяві вона вказала, що рішенням Диканського районного суду Полтавської області по цивільній справі №529/434/14-ц за її позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, задоволено її позовні вимоги та стягнено з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 11 6608 грн. 21 коп. та судові витрати в сумі 1140 грн. 30 коп., а всього разом 11 7748 грн. 51 коп.
З дати ухвалення судового рішення по теперішній час, минуло майже сім років. І лише коли було пред'явлено дублікат виконавчого листа з боржника ОСОБА_1 в примусовому порядку стягнено кошти в сумі 5181 грн. 84 коп.
Боржник ОСОБА_1 з першого дня не мала наміру повертати позичені нею кошті в сумі 10000 доларів США, що в перерахунку на день винесення рішення судом складала в сумі 116608 грн. 21 коп.
Про звернення стягнення на заробітну плату виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі підприємцю, які виплачують боржнику заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
У вказаній ситуації банк, після отримання постанови державного виконавця про арешт коштів боржника, не повідомив ДВС про особливий режим рахунку ОСОБА_1 , тому виконавець в даному випадку діяв відповідно до вимог закону.
Тому, ОСОБА_2 вважає, що доводи боржника ОСОБА_1 та додані до скарги документи не є достатньо переконливими щодо неправомірності дій старшого державного виконавця, а також вона не вбачає достатніх правових підстав для скасування постанови ДВС про арешт коштів боржника від 18.11.2020, тому у задоволенні скарги просить відмовити.
Заслухавши пояснення заявниці, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушені їхні права чи свободи.
Як було встановлено в судовому засіданні, на виконанні у Північно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Суми) перебуває виконавче провадження № 63072141, яке відкрито на підставі дубліката виконавчого листа Диканського районного суду № 529/434/14-ц, виданого 11.09.2020 про стягнення заборгованості на користь ОСОБА_2 в розмірі 117748,51 грн., де боржником є заявниця по справі.
Так, старшим державним виконавцем вказаного відділу Михайліченком В. О. при примусовому виконанні вказаного виконавчого документа винесена постанова про арешт коштів боржника від 17.09.2020, відповідно до якої накладено арешт на всі рахунки боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
На виконання зазначеної постанови накладено арешт і на рахунок на який вносяться грошові кошти для погашення іпотечного кредиту №014/0007/82/81261 від 27.04.2007 року (поточний рахунок № НОМЕР_1 ), який відкрито в АТ “Райффайзен Банк Аваль” на ім'я ОСОБА_1 .
Цей рахунок не відносяться до рахунків із спеціальним режимом використання, а є поточним рахунком, призначеним для зберігання коштів і здійснення будь-яких розрахунково-касових операцій, у тому числі для погашення іпотечного кредиту.
Вказаний факт також підтверджено наявною у справі довідкою виданою начальником Диканського відділення АТ “Райффайзен Банк Аваль” (а.с.7).
Відповідно до положень ст. ст. 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” (далі вважати по тексту - Закону №1404-VIII) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 вказаного Закону одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
За змістом п. 1 ч. 2, п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
В силу ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України “Про електроенергетику”, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання”, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України “Про теплопостачання”, статті 18-1 Закону України “Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення”, на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України “Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки”, на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 4, 10 ст. 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Відповідно до статті 52 Закону України “Про виконавче провадження”, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статі 59 Закону України “Про виконавче провадження” підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Отже, державний виконавець в межах наданих йому повноважень, з метою забезпечення реального виконання рішення суду, яке тривалий час не виконувалось боржником, вжив заходів щодо його виконання, зокрема, на відповідних правових підставах, передбачених статтею 56 Закону України “Про виконавче провадження”, яка не містить будь-яких обмежень у вчиненні таких дій, обґрунтовано прийняв постанову про арешт його коштів у межах загальної суми боргу та витрат на примусові виконавчі дії, а також оплату виконавчого збору.
В судовому засіданні встановлено, що скаржницею ОСОБА_1 27.04.2007 укладено кредитний договір із ПАТ «Райффайзен банк Аваль», а 14.04.2015 між цими ж сторонами укладено додаткову угоду щодо реструктуризації заборгованості.
Посилання скаржника на те, що арешт утруднює виконання боржником кредитних зобов'язань не доведені в судовому засіданні, оскільки наявність арешту на кошти не позбавляє боржника права вносити грошові кошти на банківські рахунки, відкриті на її ім'я, заборона діє лише, щодо зняття арештованих коштів боржником.
Окрім того відповідно до договору іпотеки від 18.11.2005, додаткового договору та змін до договору іпотеки від 14.04.2015, іпотекодавцями заставного майна є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - діти скаржниці.
Також суду не надано доказів про порушення прав банківських установ, такі установи в процесуальний спосіб дії державного виконавця не оскаржували та з вимогами про звільнення поточного рахунка з під арешту не звертались.
Отже, арешт накладений на кошти боржника є правомірним, що в свою чергу унеможливить боржнику на власний розсуд виконувати зобов'язання перед одними кредиторами та ухилятись від виконання зобов'язань перед іншими кредиторами, яким є стягувач за виконавчим документом, щодо якого було відкрито державним виконавцем виконавче провадження та на власний розсуд обирати, між Конституційним обов'язком виконання рішення суду та обов'язком повернення кредитів за договірними зобов'язаннями.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд вважає, що оскаржувані дії державного виконавця вчинені відповідно до закону та в межах наданих йому повноважень, у зв'язку з чим скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258, 260, 447-451 ЦПК України, суд, -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Диканського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного управління Міністерства юстиції (м.Суми) - Михайліченка Володимира Олексійовича, відмовити.
Ухвала набирає законної сили через 15 днів з дня її проголошення якщо на неї не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.
Ухвала може бути оскаржене протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Повний текст ухвали виготовлено 17.05.2021
Головуюча: Л.Є. Петренко