Справа №524/8678/20
Провадження №2/524/1235/21
14 травня 2021 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Кулинич М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_2 про зняття обтяження у виді арешту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного реєстратором Перша кременчуцька державна нотаріальна контора, 14.05.2005 за № 1969106 на підставі повідомлення, АЕ 579169, 22.04.2005, Автозаводський ВДВС Кременчуцького МУЮ, державний виконавець Андрощук І. М., ухвалив таке рішення.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що вона є спадкоємцем померлої ОСОБА_3 .. Однак отримати свідоцтво про право на спадщину вона можливості не має, оскільки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження нерухомого майна - будинку по АДРЕСА_1 . Згідно листа Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) виконавче провадження в межах якого накладено заборону -знищено.
Представник позивача надіслала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала та просила його задовольнити.
Автозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) надіслав суду заяву в якій вказав, що станом на 22.02.2021 у відділі відсутні будь-які відомості щодо підстав накладення арешту на майно.
Відповідач, ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
25 лютого 2021 року судом постановлено ухвалу про залучення до участі у справі співвідповідача - ОСОБА_2 ..
23 березня 2021 року судом закрито підготовче провадження.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Спадкова маса складається, в тому числі, з 2/3 частин житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 . Вказані обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , копією свідоцтва про право на спадщину від 28.10.1977, копією свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя від 28.10.1977, копією постанови державного нотаріуса Четвертої кременчуцької державної нотаріальної контори Полтавської області від 07.09.2020 №1133/02-31, роздруківкою рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 05.03.2020 по справі 524/26/20, копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , копією заповіту від 27.04.2004, копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
Постановою державного нотаріуса Четвертої кременчуцької державної нотаріальної контори Полтавської області від 07.09.2020 №1133/02-31 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Підставою для відмови слугувало зареєстроване обтяження.
Так,згідно із відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 14.05.2005 за № 1969106 реєстратором: Перша кременчуцька державна нотаріальна контора зареєстровано обтяження - заборона на нерухоме майно, Реєстраційний номер обтяження: 1969106, Підстава обтяження: повідомлення, АЕ 579169, 22.04.2005, Автозаводський ВДВС Кременчуцького МУЮ, державний виконавець Андрощук І. М., об'єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1 Власник: ОСОБА_2 , Причина відсутності коду: інша причина відсутності коду, АДРЕСА_1 .
У ст.41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
За змістом ч. 1 ст. 316, ч.ч.1, 2 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Стаття 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
В своєму рішенні від 23 січня 2014 року по справі «East/West Alliance Limited» проти України»(остаточне 02/06/2014) Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Суд відзначає, що відповідно до матеріалів справи особі, на майно якої накладено арешт, а саме ОСОБА_2 належить 1/6 частина житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 .
Разом із тим, заборона на нерухоме майно була накладена на весь будинок, що на переконання суду, в даному випадку є неспівмірним із обмеженням прав інших співвласників, зокрема спадкових прав позивача. Крім того, суд приймає до уваги тривалість існування зареєстрованого обтяження, зокрема 16 років та відсутність відомостей у виконавчій службі щодо підстав обтяження.
Приймаючи до уваги те, що на даний час позивач позбавлена можливості оформити свої спадкові права, суд приходить до висновку про те, що її вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Однак, суд вважає, що Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) не є належним відповідачем по справі, оскільки арешт було накладено на нерухоме майно, як на власність ОСОБА_2 .. У зв'язку із цим, позов в частині вимог до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача, ОСОБА_2 , на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору в сумі 840,80 грн.
Керуючись ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_2 про зняття обтяження - задовольнити частково.
Скасувати обтяження у виді заборони на нерухоме майно, Реєстраційний номер обтяження: 1969106, Підстава обтяження: повідомлення, АЕ 579169, 22.04.2005, Автозаводський ВДВС Кременчуцького МУЮ, державний виконавець Андрощук І. М., об'єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1 зареєстроване 14.05.2005 за № 1969106 реєстратором: Перша кременчуцька державна нотаріальна контора
В частині вимог до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_4 . судові витрати в сумі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.Д.Андрієць