Яготинський районний суд Київської області
Справа 382/72/21
Провадження 2/382/370/21
Іменем України
13 травня 2021 року Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Литвин Л.І.
при секретарі Шульга Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прайм Альянс", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравець Олени Олександрівни, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прайм Альянс", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравець Олени Олександрівни, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Свої вимоги обгрунтував наступним.На початку квітня 2020 року ним було отримано постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. про відкриття виконавчого провадження № 61605606 від 19.03.2020. З даної постанови йому стало відомо, що виконавче провадження відкрито за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравець О.О., за номером № 995 від 11.02.2020 року про стягнення з нього на користь ТОВ ФК «Прайм Альянс» заборгованості в сумі 11 619,40 грн. В той же час, із самим виконавчим написом він ознайомлений не був, однак вважає його незаконним та таким, що не підлягає виконанню з наступних причин. Так, жодних повідомлень про усунення порушень він не отримував ні від відповідача, ні від будь-кого іншого, виконавчий напис було зроблено таємно із порушенням вимог Законодавства України. Крім того, будь-яких боргових зобов'язань перед ТОВ ФК «Прайм Альянс» він не має. У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року по справі №201/11696/16-ц вбачається, що «погоджуючись із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що оскаржуваний виконавчий напис був вчинений згідно вимог чинного законодавства, його складання не суперечить нормам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства і підстави для визнання його незаконним та таким, що не підлягає до виконання, відсутні. При цьому, не звернув увагу на те, що нотаріус вчинив виконавчий напис через три дні після того, як банк направив боржнику письмову вимогу щодо усунення порушень за кредитною угодою, не дотримавшись при цьому 30-денного строку, встановленого підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, та не врахував, що недотриманням приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. вказаних вимог Порядку порушено права ОСОБА_3 на спростування розміру заборгованості.» У постанові від 30 вересня 2019 року по справі №357/12818/17 Верховний Суд наголосив, що «посилання заявника в касаційній скарзі на те, що не отримання вимоги про усунення порушень за кредитним договором не є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню є безпідставним. Оскільки вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Матеріали справи відомостей про отримання позивачкою відповідного повідомлення не містять.»
Крім того, при вчиненні оспорюваного виконавчого напису нотаріус не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Із зазначеною у виконавчому написі сумою боргу він не згоден, оскільки боргові зобов'язання перед ТОВ ФК «Прайм Альянс» у нього відсутні. Відтак зазначений у вимозі борг не є безспірним. Просив визнати виконавчий напис № 995 від 11.02.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець Оленою Олександрівною, про стягнення з нього на користь ТОВ «ФК «Прайм Альянс» заборгованості у розмірі 11 619,40 грн., таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідачів судові витрати. Ухвалою Яготинського районного суду від 25 січня 2021 р. відкрито провадження у справі.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, в заяві до суду представник позивача просив розглянути справу у їх відсутності, позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.
Представник відповідача ТОВ "Фінансова компанія "Прайм Альянс" в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, в заяві до суду просив розглянути справу у його відсутності, та у задоволенні позову відмовити. Надав до суду відзив, котрий обгрунтований наступним. «17» вересня 2013 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №R53100464079В у відповідності до якого останньому надано кошти у сумі 10 000 грн., із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 20% річних. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 умов Кредитного договору утворилася кредитна заборгованість. «27» серпня 2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір відступления прав вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 270815нв відповідно до якого «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право Нового кредитора до Позивача за Кредитним договором №R53100464079В від 17.09.2013 року. В подальшому, 29 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» було укладено договір факторингу №29/01/19-1 від 29.01.2019 року, відповідно до якого ТОВ «ФК «Прайм Альянс" набуло право Нового кредитора до позивача за Кредитним договором №R53100464079 17.09.2013 року. 04.03.2019 року позивачу було направлено ціним листом з описом вкладення повідомлення про відступлення прав вимоги грошових зобов'язань та вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, якою позивача було повідомлено про наявну заборгованість відповідно до зазначеного договору і про необхідність у її погашенні протягом 30-ти календарних днів. Також було проінформовано й про наміри ТОВ «ФК «Прайм Альянс» стягнути заборгованість позасудовим способом, шляхом вчинення виконавчого напису, якщо протягом встановленого строку вимога залишиться без задоволення. Направлення вимоги можна підтвердити списком №16029-110-5 згрупованих поштових відправлень цінних листів з описом вкладень та квитанцією про оплату з Укрпошта. Підтвердженням належного повідомлення боржника у разі відправлення згрупованих поштових відправлень - розрахунковий документ і копія списку відправлень. Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270, документом, шо підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої' відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек. розрахункова квитанція тощо). Згідно з вказаних Правил розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України «Пре застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і підтверджує факт надання послуги відділенням зв'язку. Верховний Суд у постанові від 20.06.2018 у справі №820/1186/17 зазначив, що належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень позовної заяви з додатками відповідачу та третім особам є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. ... «Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу», - такого висновку дійшов Верховний Суду постанові від 02.07.2019 року у справі №916/3006/17та від 12.03.2020 року у справі М754/7994/17-Ц. Щодо посилань позивача на відсутність заборгованості перед ТОВ «ФК «Прайм Альянс» слід зазначити наступне. Позивач отримав кредит у ПАТ «ВТБ Банк» на загальну суму 10 000 гри. 00 копійок. Відповідно до п. 4.2. Кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати щомісячно, відповідно до Графіка повернення Кредиту і сплати Процентів та розрахунку вартості супутніх послуг, комісійну винагороду за управлінням Кредиту у розмірі 1,69 % від початкової суми Кредиту. Згідно із п. 4.7 Кредитного договору за наявності прострочення виконання Позичальником зобов'язань за Договором, розмір Платежу збільшується на суму комісійної винагороди, неустойки та інших платежів (якщо такі мають та/або матимуть місце), у т.ч. відшкодування витрат та збитків Банку, пов'язаних з неналежним виконанням Позичальником умов Договору. Оскільки позивачем було порушено умови Кредитного договору, ПАТ «ВТБ Банк» відступило право грошової вимоги до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» за Договором відступлення прав вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 270815нв, що складається: загальна сума заборгованості - 11 219,40 грн., сума основного боргу за кредитом - 4 297,59 грн., сума основного боргу за кредитом- 3 242,26 грн., сума нарахованих процентів- 41,16 грн., сума прострочених процентів - 1 441,39 грн., сума несплачених комісійних винагород -2 197, 00 грн. Після відступлення банком права грошової вимоги, ні ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», ні ТОВ «ФК «Прайм Альянс» не нараховувало ніяких відсотків та комісії за Кредитним договором. Відповідно до ст. 512 ЦК України, Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступления права вимоги). Згідно ст. 514 ЦК України, до Нового кредитора переходять права Первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, до ТОВ «ФК «Прайм Альянс» перейшли всі права первісного кредитора. Окрім того, в позовній заяві міститься лише посилання з приводу непогодження із сумою заборгованості, однак, в підтвердження виконання Позивачем умов кредитного договору ПАТ «ВТБ Банк» та/або Новому кредитору - ТОВ «ФК «Прайм Альянс» - не надано. Оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними та допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою та не надав доказів часткового або повного погашення заборгованості, можна вважати що заборгованість є безспірною та обґрунтованою. Просив у задоволенні позову відмовити.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець О.О. в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, звернувся з клопотанням про заміну процесуального статусу та про розгляд справи у його відсутності.
Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров П.В. в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений.
Представник позивача надав відповідь на відзив, в котрій зазначено наступне. У відзиві ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» вказує на відсутність доказів того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, оскільки позивач не надав доказів часткового та повного погашення заборгованості, а тому на думку відповідача заборгованість є безспірною та обґрунтованою. Однак, з таким твердженням відповідача погодитися не можна. Так, як зазначалося в позові позивачу на день посвідчення оспорюваного виконавчого напису нічого не було відомо про документи, які передували його посвідченню, оскільки позивач не отримував від відповідачів будь-яких документів, а саме ні договір про відступлення права вимоги, ні вимогу про погашення заборгованості. Як вбачається із доданого до відзиву відповідачем реєстру згрупованих поштових відправлень, лист було направлено за адресою АДРЕСА_1 , в той час коли місцем проживання позивача - є АДРЕСА_2 . Тобто фактично позивачу підстави винесення оспорюваного виконавчого напису, зокрема за яким саме кредитним договором стало відомо лише після отримання відзиву у справі. Відтак, на підтвердження відсутності безспірності заборгованості на час посвідчення виконавчого напису сторона позивача надає квитанції про сплату коштів за кредитним договором в сумі 9 197 грн. Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ, пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами. При цьому, додатково звертаємо увагу суду й на той факт, що виконавчий напис було винесено за спливом трьохрічного терміну виникнення права вимоги. Так, згідно статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів. Згідно п. 1.1. даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Згідно п.1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно із п.3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. Як вбачається із пункту 1 наданого відповідачем кредитного договору №R53100464079B від 17.09.2013 банк зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, а також Правил споживчого кредитування фізичних осіб у ПАТ «ВТБ БАНК» у сумі 10 000 (десять тисяч) гривень на строк по 17 вересня 2016 року. Тобто, згідно умов даного договору трьохрічний строк вимоги за кредитним договором встановлений до 17 вересня 2019 року, а тому саме в межах строку цієї дати нотаріус за наявності безспірності заборгованості мав право посвідчувати виконавчий напис. Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи такий виконавчий напис було вчинено 11 лютого 2020 року. Додатково звертаємо увагу суду й на те, що в своєму відзиві відповідач вказує на необов'язковість надання нотаріусу доказів надсилання в місячний термін вимоги про погашення боргу. Проте, такий висновок відповідача суперечить вимогам діючого законодавства та усталеній судовій практиці Верховного Суду. Більше того, під час посвідчення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити не лише факт надсилання вимоги про погашення боргу, а також докази отримання боржником такої вимоги. За таких обставин позивач вважає свої вимоги законними обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь на відзив, котрі обгрунтовані наступним. 04.03.2019 р. на вказану у кредитному договорі адресу (с. Богданівка Київської області, вул. Гагаріна, 40) ТОВ "ФК "Прайм Альянс" направляло ОСОБА_1 повідомлення про відступлення прав вимоги грошових зобов"язань та вимогу про погашення заборгованості. Тобто, момент з якого у ТОВ "ФК "Прайм Альянс" виникло право примусового стягнення обчислюється з дня направлення вимоги про погашення кредиту, яка була відправлена позивачу 04.03.2019 р. Крім цього, адвокатом було надано попередній розрахунок суми судових витрат, однак не було надано Договору про надання правничої допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Черних В.О., а тому неможливо встановити, які саме послуги повинен надавати адвокат відповідно до договору. Дослідивши наданий розрахунок, ТОВ "ФК "Прайм Альянс" категорично не погоджується із зазначеною сумою, вважає її занадто завищеною та такою, що не відповідає критеріям розумності та реальності адвокатських витрат. Не надання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному з видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, є підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу. Таким чином, заявлена сума є надуманою, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про доцільність та неминучість витрат на професійну правничу допомогу. Крім цього, сума, яка підлягала стягненню з ОСОБА_1 за виконавчим написом № 995 від 11.02.2020 р. вчиненим приватним нотаріусом КМНО Кравець О.О. на користь ТОВ "ФК "Прайм Альянс" становила 11619,40 грн., а отже, є меншою ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову. Заявлена сума у розмірі 7000 грн. є неспівмірною та необгрунтованою, дані витрати є занадто завищеними та не відповідають обсягу виконаної адвокатом роботи. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити та відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.
Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В судовому засіданні установлено, що 11.02.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О. було учинено виконавчий напис за реєстровим номером 995, за кредитним договором №R53100464079В від 17.09.2013 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь первісного кредитора- ПАТ "ВТБ Банк", право вимоги яким було відступлене Новому кредитору-ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», (Договір про відступлення права вимоги грошових зобов"язань за фінансовими кредитами № 270815на, а.с. 40-42, 62-65, Реєстру прав вимоги № 1, а.с. 66, акт приймання-передачі Документації, а.с.67). 29.01.2019 р. між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ "ФК "Прайм Альянс" було укладено Договір факторингу №29/01/19-1, відповідно до якого ТОВ «ФК «Прайм Альянс" набуло право Нового кредитора до позивача за Кредитним договором №R53100464079 від 17.09.2013 року, (а.с. 43-45, 59-60,68-72). Сума часткової заборгованості складає 11219,40 грн., (розрахунок, а.с. 46, 61). На підставі виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.03.2020 р. ВП № 61605606, (а.с. 15). Також 19.03.2020 р. була винесена постанова про стягнення з боржника основної винагороди, (а.с. 14). 04.03.2019 року ТОВ "Фінансова компанія "Прайм Альянс" позивачу було направлено ціним листом з описом вкладення повідомлення про відступлення прав вимоги грошових зобов'язань та вимогу про погашення кредитної заборгованості протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги, що станом на 18.02.2019 р. складає 11219,40 грн., (а.с. 47-49).
Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно із п. 1.1 даної глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Згідно із п.1.2 перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3.1 вказаної глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Аналіз підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, дає підстави дійти висновку про те, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.
Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
Згідно із п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, подаються: оригінал кредитного договору, засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Тобто п.2 передбачений вичерпний перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
У постанові від 10.04.2019 р. Верховний Суд по справі №201/11696/16-ц зазначив, що безспірність заборгованості боржника, у тому числі й унаслідок цивільно-правової відповідальності, - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису ст.88 закону «Про нотаріат»). Учинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
В постанові Верховного Суду (справа №310/9293/15ц від 23.01.2018 р.) зазначено, що при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Так, відповідач зазначає, що 04.03.2019 р. направив позивачеві цінним листом з описом вкладення повідомлення про відступлення прав вимоги грошових зобов"язань та вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, (а.с.75-76), та зазначає, що вказані документи направлені на адресу позивача: АДРЕСА_1 . Разом з тим, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, позивач не отримував від відповідачів вищеперелічених документів та йому стало відомо про підстави винесення виконавчого напису після отримання відзиву.
Крім цього, позивачем надано квитанції про сплату коштів за кредитним договором на загальну суму 9 197 грн., (а.с. 88-96).
Разом з тим, в порушення ст. 88 ЗУ "Про нотаріат" виконавчий напис було вчинено за спливом трьохрічного терміну виникнення права вимоги- 11 лютого 2020 р. Пунктом 1 кредитного договору від 17.09.2013 передбачено, що банк зобов"язується надати Позичальнику грошові кошти у сумі 10 000 грн. на строк по 17 вересня 2016 р., а тому трьохрічний строк вимоги за цим договором минув 17 вересня 2019 р., тобто нотаріус у разі наявності безспірності заборгованості мав право посвідчувати виконавчий напис у межах вказаної дати.
Отже, на думку суду, у даному випадку нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Крім того, нотаріус не переконався у належному повідомленні боржника про суму заборгованості, суду також не надано підтвердження того, що позивач отримував письмову вимогу про усунення порушень, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1 та 2 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.
Представником позивача надано суду розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, акт виконаних робіт, квитанцію про оплату послуг, (а. с. 121-123).
Проте, суд вважає, що сума витрат на оплату послуг адвоката - 7000 грн. є неспівмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому вимоги в цій частині слід задовольнити частково, стягнувши із Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прайм Альянс", та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравець Олени Олександрівни, з кожного, по 681 (шістсот вісімдесят одній) гривні судового збору, та по 1500 (одній тисячі п"ятсот) гривень витрат на правничу допомогу, на користь ОСОБА_1 .
В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Керуючись ст.ст. 4,10, 12,13, 81,89, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 34,87,88 ЗУ «Про нотаріат», суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прайм Альянс", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравець Олени Олександрівни, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.
Визнати виконавчий напис № 995 від 11.02.2020 р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець Оленою Олександрівною, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прайм Альянс" заборгованості у розмірі 11 619,40 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прайм Альянс", (м. Київ, вул. Січових Стрільців, 77, ідентифікаційний номер: 41677971) та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравець Олени Олександрівни, (м. Київ, вул. Малиновського, буд. 27/23), з кожного, по 681 (шістсот вісімдесят одній) гривні судового збору, та по 1500 (одній тисячі п"ятсот) гривень витрат на правничу допомогу, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Повний текст рішення виготовлено 18 травня 2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області.
Суддя Литвин Л.І.