Справа № 369/6352/21
Провадження № 1-кс/369/1231/21
13.05.2021 м. Київ
Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської областi ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 , його захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111050000795 від 10.05.2021, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ірпінь, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу положень ст. 89 КК України,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,-
До суду надійшло клопотання старшого слідчого СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Клопотання мотивоване тим, що СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111050000795 від 10.05.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
Встановлено, що 10.05.2021 о 05 год. 20 хв. до ЧЧ ВП № 1 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області, що у м. Буча, надійшло повідомлення від ОСОБА_8 , про те, що два невідомих чоловіка проникли до її квартири, та відкрито заволоділи грошовими коштами, мобільним телефоном, золотими сережками та іншими особистими речами.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 10.05.2021 близько 05 год. 18 хв. у ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , які перебували неподалік квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 перебуваючи у тому ж місці та в той же час, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, у присутності потерпілого, який усвідомлює протиправний характер дій винних осіб, які у свою чергу усвідомлюють, що їх дії помічені і оцінюються як викрадення, відкрито заволоділи грошовими коштами у сумі 14000 грн., золотими сережками з рубіном, 585 проби, обручкою з білого золота та срібла з інкрустованими білим та чорним камінням, мобільним телефоном марки «ZTE» модель «А7» (blue), синього кольору у чорному чохлі ІМЕІ НОМЕР_1 , вартістю 1665,83 грн, гаманцем коричневого кольору, в якому знаходились грошові кошти на суму 150 грн., які відкрито помістили до внутрішніх карманів своїх курток.
З метою доведення своїх протиправних намірів до кінця, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 утримуючи при собі, у внутрішніх карманах своїх курток, вище зазначені речі, діючи відкрито, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, покинули квартиру, за вищевказаною адресою через вхідні двері, після чого з місця вчинення злочину зникли.
Отримавши можливість розпоряджатися викраденим майном, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , покинувши місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинили потерпілій ОСОБА_8 матеріальної шкоди.
11.05.2021 о 05 год. 20 хв. ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України було затримано.
12.05.2021 слідчим за погодженням з прокурором Бучанської окружної прокуратури, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
Підставами підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення є: протокол затримання особи, підозрюваного у вчинені злочину від 11.05.2021, протокол огляду від 10.05.2021, яким оглянуто квартирне приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , протокол допиту потерпілої ОСОБА_8 від 10.05.2021, протоколи пред?явлення особи для впізнання за фотознімками, протокол огляду відеозаписів з камер відеоспостереження біля місця події та інші матеріалами досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
В даному випадку ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до восьми років.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 є забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, що має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- впливати на потерпілу, свідків у вказаному кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Враховуючи викладене, слідчий просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, з підстав, викладених в останньому.
Захисники проти задоволення клопотання заперечували та просили слідчого суддю обрати до підозрюваного захід забезпечення кримінального провадження у вигляді нічного домашнього арешту. Зазначили, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України є необґрунтованою, а ризики - недоведені.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію своїх захисників.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
10.05.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 186 КК України, (кримінальному провадженні присвоєно № 12021111050000795) відносно того, що до ЧЧ ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення із гарячої лінії «102» про те, що невідомі особи шляхом підбору ключа проникли до квартири, що за адресою: АДРЕСА_2 та відкрито заволоділи майном, належним ОСОБА_8 .
11.05.2021 в порядку ст. 208 КПК України було затримано ОСОБА_4 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
12.05.2021 слідчим СВ ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_10 за погодженням із прокурором повідомлено ОСОБА_4 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
Зі змісту протоколів допитів потерпілого, свідків, протоколів пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками вбачається причетність ОСОБА_4 до скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У відповідності до ст. 12 КПК України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього Кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
З аналізу зазначених норм слідує, що запобіжні заходи можуть застосовуватися, зокрема, до підозрюваного. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 42 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Санкція ч. 3 ст. 186 КК України передбачає позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років. Отже, виходячи із кваліфікацій кримінального правопорушення - ч. 3 ст. 186 КК України - застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законодавчо передбаченим.
Разом з тим, на підставі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінального провадження.
Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин:
- чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення;
- чи наявні ризики кримінального провадження;
- індивідуальні обставини підозрюваного, передбачені статтею 178 КПК України;
- чи наявні обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Разом з тим, коли йдеться про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слід також зважати на те, чи наявні у справі специфічні ознаки того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (наприклад, рішення у справі "Лабіта проти Італії" (980_009) (Labita v. Italy), N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV)
Згідно зі ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ, обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
Досліджені матеріали у взаємному зв'язку з обставинами кримінального правопорушення, дають слідчому судді підстави дійти до висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин даного клопотання, досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри. Підозра є обґрунтованою, вона ґрунтується на відомостях, що об'єктивно пов'язують підозрюваного із вчиненими кримінальними правопорушеннями.
Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак, вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, що має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- впливати на потерпілу, свідків у вказаному кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України. Санкція відповідної частини статті відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі до 8 років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. Досудове розслідування як процедура, пов'язана з притягненням особи до відповідальності, не є статичною, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки такої особи, адже співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Отже, оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними в будь-який момент кримінального провадження.
Також достатньо обґрунтованим є ризик знищення, приховування або спотворення підозрюваним речових доказів, які мають істотне значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. При чому збирання доказів здійснюється протягом всього досудового розслідування, в тому числі, в залежності від попередньо отриманої доказової інформації, методики і тактики досудового розслідування.
Враховуючи, що наразі не проведено всі необхідні дії, направлені на збір доказової інформації, викрадене майно не знайдено, ризик того, що підозрюваний може вчиняти спроби знищення, приховування або спотворення речових доказів суттєвий.
Також досить вірогідним є заявлений ризик можливого впливу на потерпілого та свідків. Ризик незаконного впливу об'єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Слідчий суддя зазначає, що ризики перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, слідчим та прокурором не доведені.
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, застосування до підозрюваного запобіжного заходу вбачається обґрунтованим. Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження і належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків кримінального провадження, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності додаткові відомості щодо кримінального правопорушення та особи підозрюваного.
Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує такі обставини:
- надані відомості свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України;
- інкримінований злочин КК України відноситься до тяжких і у разі визнання підозрюваного винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років;
- станом на сьогоднішній день ОСОБА_4 виповнилось 30 років, офіційно непрацевлаштований, не має зареєстрованого місця проживання;
- підозрюваний раніше не судимий в силу положень ст. 89 КК України; відомостей про застосування до нього раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано.
Щодо застосування найбільш суворого запобіжного заходу, то слідчий суддя зазначає наступне.
Встановлені під час судового засідання обставини у свої сукупності та взаємозв'язку формують у слідчого судді переконання, що запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам неможливо без застосування запобіжного заходу.
Частиною 1 ст. 176 КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м'якого (особисте зобов'язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).
В цьому кримінальному провадженні на даному етапі слідчий суддя не вбачає за можливе запобігти ризикам кримінального провадження із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки (з урахуванням відсутності потенційних поручителів), адже ці заходи пов'язані з потенційним доступом ОСОБА_4 до потерпілого, свідків, щодо яких можливий ризик впливу, без належних стримуючих заходів. Домашній арешт, в тому числі цілодобовий, хоча і пов'язаний з ізоляцією підозрюваного від суспільства, однак, зважаючи на встановлені на цьому етапі досудового розслідування ризики, може виявитися неефективним з таких же підстав. Крім того, слідчий суддя бере до уваги те, що у ОСОБА_4 відсутнє зареєстроване місце проживання.
З урахуванням встановлених обставин, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Слідчий суддя зазначає, що у даному випадку є можливим визначення застави, з одночасним покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у розмірі, що буде релевантним встановленим ризикам кримінального провадження.
Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. 176-178, 183, 194, 196, 205, 206 КПК України, слідчий суддя
Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 днів до 09.07.2021.
Одночасно визначити ОСОБА_4 розмір застави у межах 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 68100,00 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок отримувача UA768201720355259001000018661, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268119, банк отримувача ДКСУ, м. Київ , код банку отримувача (МФО) 820172, отримувач ТУ ДСА України в Київській області.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися з постійного місця проживання, яке він зазначить слідчому, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання (перебування), роботи;
- утриматись від спілкування з свідками, потерпілою, підозрюваним у вищевказаному кримінальному провадженні.
Попередити підозрюваного про наслідки невиконання таких обов'язків, якщо вони будуть на нього покладені.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1