"18" травня 2021 р. Справа № 363/680/21
18 травня 2021 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Котлярової І.Ю.
за участі секретаря: Скотаренко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгород матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
В провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» про поділ іпотечного майна.
17.05.2021 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення доказів, згідно якої просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на домоволодіння, що складається з будинку загальною площею 60,8 кв.м. погріб, сарай, убиральня, навіс, а також земельної ділянки площею 0,0825 га, кадастровий номер 3221886001:02:255:0027, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; до набрання чинності рішенням у справі заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо домоволодіння, що складається з будинку загальною площею 60,8 кв.м. погріб, сарай, убиральня, навіс, а також земельної ділянки площею 0,0825 га, кадастровий номер 3221886001:02:255:0027, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, 17.05.2021 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, з аналогічними вимогами зазначеній заяві. В обґрунтування заяви про забезпечення позову, зазначила, що предметом спору в даній справі є визначення прав на спільне сумісне іпотечне майно позивача та відповідача, а саме домоволодіння, яке придбане за договором купівлі продажу від 17.08.2008 року реєстраційний номер № 5636 домоволодіння, що складається з будинку, загальною площею 60,8 кв.м. погріб, сарай, убиральня, навіс, а також придбано за договором купівлі-продажу від 17.09.2008 року реєстраційний номер № 5632 земельну ділянку площею 0,0825 га кадастровий номер 3221886001:02:255:0027, що розташована за цією ж адресою. Зазначила, що під час перебування на території домоволодіння, невідомі особи повідомили їй, що вони мають намір придбати будинок на електронних торгах, який було передано на примусову реалізацію ДП «СЕТАМ». В подальшому позивач дізналася, що приватний виконавець Кісельова В.В. передала на примусову реалізацію ДП «СЕТАМ» домоволодіння, що є спільною сумісною власністю позивача та відповідача, на підставі постанови про арешт нерухомого майна боржника. На даний час проводиться реєстрація учасників для примусової реалізації майна на 31 травня 2021 року. Приватним виконавцем в повній мірі не було з'ясовано чи не придбано домоволодіння в період шлюбу та чи мають інші особи права на дане майно, однак приватний виконавець пересвідчився лише в тому, що домоволодіння зареєстроване на ім'я боржника. У зв'язку із чим, просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на домоволодіння, що складається з будинку загальною площею 60,8 кв.м. погріб, сарай, убиральня, навіс, а також земельної ділянки площею 0,0825 га, кадастровий номер 3221886001:02:255:0027, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; до набрання чинності рішенням у справі заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо домоволодіння, що складається з будинку загальною площею 60,8 кв.м. погріб, сарай, убиральня, навіс, а також земельної ділянки площею 0,0825 га, кадастровий номер 3221886001:02:255:0027, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Як зазначається Пленумом Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Зважаючи на наведені норми, враховуючи характер позову, вагомість поданих доказів при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення стороною дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на не можливість виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви,оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Подана заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому.
Фактично спосіб, у який ОСОБА_1 просить забезпечити позов, є вимогою про зупинення виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 кредитної заборгованості, ухваленого у іншій справі.
Водночас, законодавцем визначено, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій, спрямованих на реалізацію або відчуження будь-яким способом нерухомого та рухомого майна, щодо якого в рамках виконання накладений арешт виконавця, є фактично зупиненням виконання судового рішення, що набрало законної сили.
Крім того, необхідно враховувати принцип обов'язковості судового рішення, який визначено у ст. 124 Конституції України, ст. 18 ЦПК України.
Так, за приписами статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для виконання всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ч. 2 ст. 18 ЦПК України).
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову в обраний позивачем спосіб, оскільки задоволення заявлених вимог призведе до уникнення від виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Представником заявника не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч.3ст.151 ЦПК України.
Суд також враховує, що застосування заходу забезпечення позову є попередньою і запобіжною мірою і є обмеженням особи у правах ще до встановлення факту порушення, - тому такий захід може бути застосованим лише у виключних і дійсно необхідних випадках, - а такої необхідності заявником не доведено. Крім того, застосування заходу забезпечення має бути співмірним і відповідним заявленим позовним вимогам, - а така співмірність та відповідність так само не встановлена.
Враховуючи, те що заявником не наведено об'єктивних даних про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Відповідно до викладеного, та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», статтями 149-153 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення.
Суддя І.Ю. Котлярова