Справа № 361/4628/20
Провадження № 2/361/831/21
22.03.2021
(заочне)
22 березня 2021 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
судді - Сердинського В.С.
при секретарях - Мищенко С.Л., Удовенко Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
установив:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позивач зазначала, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 .
У вказаному будинку вона проживає та зареєстрована, окрім неї в будинку зареєстрована, але не проживає більше 11 років, відповідач ОСОБА_2 .
Відповідач не проживає у даному будинку, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в будинку не має і взагалі будинком не цікавиться.
Факт реєстрації відповідача порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном, вона позбавлена можливості оформляти відповідні правочини, які мають юридичне значення та виконувати інші дії щодо свого майна.
Посилаючись на викладене, позивач просила суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала, просила про їх задоволення у повному обсязі.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті Броварського міськрайонного суду Київської області.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №183027434 від 01.10.2019 р. (а.с.7).
Відповідно до актів обстеження факту проживання осіб від 16 березня 2018 року та 29 жовтня 2019 року, в житловому будинку АДРЕСА_1 , зареєстровані: позивач ОСОБА_1 , 1961 року народження, - власник, ОСОБА_3 , 1981 року народження, - донька, ОСОБА_4 , 1985 року народження, - син, відповідач ОСОБА_5 , 1988 року народження, - племінниця, зареєстрована з 14 травня 1988 року, але за даною адресою не проживає більше 12 років (а.с.8,9).
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2019 року встановлено, що відповідач ОСОБА_2 вийшла заміж і переїхала проживати до свого чоловіка, та за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає та не з'являється більше 11 років (а.с.10-14).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У ст. 383 ЦК України зазначено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Статтею 150 ЖК УРСР передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно ч.1. ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч.1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 р. (Закон №475/97-ВР) визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 , так як відповідач понад одного року не проживає у спірному житловому будинку.
За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Крім того, керуючись ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст. 150 ЖК України, ст.ст. 319, 383, 391, 405 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя В. С. Сердинський