Справа № 278/709/21
Провадження №3/278/545/21
Іменем України
18 травня 2021 року, суддя Житомирського районного суду Житомирської області Зубчук І. В. розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
03 березня 2021 року о 14 год. 19 хв. гр. ОСОБА_1 на 297 км. а/д М-21 керував автомобілем MERCEDES-BENS державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова), від проходження медогляду відмовився в присутності двох понятих, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнав та зазначив, що дійсно керував транспортним засобом, про те не вживав алкогольні напої.
Захисник в судовому засіданні посилався на те, що працівниками поліції грубо порушено порядок складання протоколу про адміністративне правопорушення та не належним чином зафіксована відмова водія від проходження медогляду на встановлення факту керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положеннями ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та так само і за відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за відмову в проходженні медогляду на стан алкогольного сп'яніння, що є порушенням п.2.5 ПДР України.
Частина 1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За ч.ч.2, 5 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Дослідивши матеріали справи відносно ОСОБА_1 , встановлено, що в письмових поясненнях поняті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зазначили, що водій відмовився від проходження медогляду на стан сп'яніння, що також зафіксовано на відеозаписі з нагрудної камери працівників поліції, а тому приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
При призначені адміністративного стягнення ОСОБА_1 враховую характер скоєного правопорушення та особу винного.
Обставин, які пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, відповідно до ч.1 ст.34 КУпАП та обставин, які обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, відповідно до ст.35 КУпАП вчинення правопорушення судом не встановлено.
З врахуванням зазначених обставин справи та особи порушника, є всі підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення в межах, встановлених у санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно зі ст.40-1 КУпАП, у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір встановлюється у 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто - 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні. Тому є всі підстави для стягнення із ОСОБА_1 судового збору в дохід держави.
Керуючись ст.ст.221, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням парва керувати транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Постанова може бути оскаржена прокурором, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови до Житомирського апеляційного суду.
Постанова може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя: І.В.Зубчук