Справа № 276/685/19
Провадження по справі №2/276/219/21
17 травня 2021 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Збаражського А.М., за участі:
секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Груп Фактор» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Груп Фактор» звернулося до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 28 лютого 2016 року близько 00 год. 10 хв. у м. Києві по вул. Велика кільцева, з вини ОСОБА_1 , який рухався на автомобілі «ЗАЗ» в стані алкогольного сп'яніння, державний номерний знак НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода, в наслідок якої автомобіль «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження.
Постановою Святошинського районного суду Житомирської області від 25.04.2016 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч.1 ст. 130 КУпАП.
25.04.2016 року Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» здійснило виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 49 000,00 гривень.
09.08.2018 року між Приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Груп Фактор» було укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким ПрАТ «Київський страховий дім» 09.08.2018 року відступив шляхом продажу Позивачу права вимоги, зокрема на отримання відшкодування шкоди в порядку регресу, по вказаній вище дорожньо-транспортній пригоді. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства 49 000,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 572,00 грн. - 3 % річних, 1837,00 грн. - інфляційних втрат та 1921,00 грн. - судового збору.
Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 11 травня 2019 року ОСОБА_3 , відкрито провадження та призначеного справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 19 серпня 2020 року, справу після повторного автоматизованого розподілу прийнято до провадження судді Збаражського А.М. та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання сторони не з'явились, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі, позовні вимоги повністю підтримав, просив їх задовольнити та проти заочного розгляду справи не заперечував (а.сп.42).
Відповідач, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.сп.58), в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомив, відзив не направляв.
З огляду на викладене, керуючись положеннями статей 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.
У відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, дослідивши докази у справі, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 28.02.2016 року о 00:10 годин у м. Києві по вул. Велика кільцева, ОСОБА_1 , який рухався на автомобілі «ЗАЗ» в стані алкогольного сп'яніння, державний номерний знак НОМЕР_1 , вчинив дорожньо-транспортну пригоду, в наслідок якої автомобіль «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою № 87272170 від 31.03.2016 року (а.сп.9).
Згідно копії полісу № АЕ/5208589 від 19.08.2015 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, транспортний засіб ЗАЗ 110558 держаний номерний знак НОМЕР_1 застраховано у приватному акціонерному товаристві «Київський страховий дім» на строк з 20.08.2015 року до 19.08.2016 року включно. За даним полісом, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, встановлений в сумі 50 000 гривень та франшиза - в розмірі 1000 гривень (а.сп.8).
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 та ст. 124 КУпАП (а.сп.10). Дана постанова суду набрала законної сили 06 травня 2016 року.
Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
29.02.2016 року власник пошкодженого в ДТП автомобілю «Hyundai», д.н.з НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , звернувся до ПАТ «Київський страховий дім» із повідомленням про подію, що може бути визнана страховою та із заявою про виплату страхового відшкодування (а.сп.11,12). На вказані звернення ОСОБА_2 отримав повідомлення № 307 від 29.02.2016 року про те, що строк для прийняття рішення та виплати страхового відшкодування продовжено до дати набрання законної сили судового рішення (а.сп.13).
14.03.2016 року ПАТ «Київський страховий дім» складено ремонтну калькуляцію № 059/16, за якою здійснено вирахування вартості відновлювального ремонту автомобілю «Hyundai», д.н.з НОМЕР_2 , що склав 151 589,28 грн. (а.сп.14-19).
З матеріалів справи вбачається, що згідно копії наказу № 712-5105/1/1 від 25.04.2016 року та копії страхового акту № 712-5105/1 від 19.08.2015 року, сума страхового відшкодування до виплати потерпілому складає 49 000 гривень (а.сп.20,21), яка була перерахована на рахунок ОСОБА_2 за платіжним доручення № 11886 від 25.04.2016 року (а.сп.22).
Згідно копії договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 09.08.2018 року, ПрАТ «Київський страховий дім» 09.08.2018 року відступило шляхом продажу ТОВ «Фінансова компанія «Груп Фактор» права вимоги, зокрема на отримання відшкодування шкоди в порядку регресу, по вказаній вище дорожньо-транспортній пригоді (а.сп.23-25).
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Груп Фактор», з огляду на укладений із Страховиком правочин про відступлення права вимоги, є належним позивачем по даній справі.
Також, судом вбачається, що позивач направляв відповідачу лист з проханням в добровільному порядку компенсувати витрати на оплату шкоди в розмірі 49 000 гривень, завданої в результаті ДТП (а.сп.27-30).
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). В зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що подія яка сталася 28 лютого 2016 року є страховим випадком.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування», страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.
Згідно статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
На що, також, звернув увагу Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Постанові Пленуму № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».
Вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП встановлена.
Відповідно до вимог статей 3, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Так, відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до п. а) , п. ґ) ч. 1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» ("O'Halloran and Francis v. die United Kingdom") від 29.06.2007 року зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Верховний Суд України по справі № 6-2188цс16 від 16 листопада 2016 року, встановив таку правову позицію: деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні № 686/21962/15-ц від 16.05.2018 зазначила, що за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
З аналізу норм статті 625 ЦК України випливає, що у вказаній статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Враховуючи викладене та сукупність доказів у справі, суд дійшов висновку про те, що вина відповідача у ДТП встановлена, страховиком здійснене страхове відшкодування потерпілому, страховик відступив шляхом продажу позивачу права вимоги на отримання відшкодування шкоди в порядку регресу, у зв'язку з чим у позивача виникло право регресної вимоги про стягнення з відповідача виплаченої суми страхового відшкодування, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
У відповідності до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору в сумі 1921 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 76-79, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 354 ЦПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 11, 15, 16, 625, 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст.ст. 3, 6, 22, 29, 38, 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 8, 27 Закону України "Про страхування" -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Груп Фактор» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Груп Фактор» 49 000,00 гривень - страхового відшкодування в порядку регресу, 572,00 гривні - 3 % річних, 1 837,00 гривень - інфляційних втрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Груп Фактор» судовий збір в сумі 1 921 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області, протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ТОВ "Фінансова компанія "Груп Фактор", місце знаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 1-5 оф. 505, ЄДРПОУ: 39866943.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя А.М. Збаражський