Справа № 161/320/21
Провадження № 2/161/1383/21
11 травня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Пушкарчук В.П.
за участю секретаря судового засідання - Фурман Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про зняття арешту з майна, -
06.01.2021 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обгрунтування якої зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 та після її смерті відкрилася спадщина, зокрема: квартира АДРЕСА_1 . Однак, реалізувати свої спадкові праві він немає можливості оскільки на вказаному об'єкті нерухомого майна накладено арешти. Разом з тим, у відділі ДВС, яким було накладено спірні обтяження будь-яких виконавчих проваджень немає, а тому арешти порушують його права та законні інтереси. На підставі наведеного та з урахуванням заяви про уточнення від 18.02.2021 року, просить суд скасувати арешти, які були накладені на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційні номери обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, номер запису про обтяження 10200714, 10263489, 2866638).
Позивач у судове засідання не з'явився, представник позивача подав заяву з проханням розгляд справи здійснювати у його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Від представника відповідача до початку судового розгляду також надійшла заява, у якій вона просить судове засідання проводити без її участі, щодо задоволення позову заперечує.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.
Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та після її смерті залишилося спадкове майно, зокрема, квартира АДРЕСА_1 .
Після смерті матері позивач звернувся до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Мудрик О.Є. із заявою про прийняття спадщини.
Зазначене підтверджується матеріалами спадкової справи № 25/20 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Згідно листа приватного нотаріуса Мудрик О.Є. № 101/02-14 від 24.12.2020 року, під час перевірки щодо складу спадкового майна було встановлено, що на ім'я спадкодавця та на спадкове майно накладено арешти (реєстраційні номери обтяження в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна: 10200714, 10263489, 2866638). Зазначене також підтверджується Інформаційною довідкою № 238715751 від 24.12.2020 року.
На поданий 23.12.2020 року до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку адвокатський запит ОСОБА_7 щодо отримання інформації з приводу накладених арештів, останнім було отримано відповідь № 101893 від 30.12.2020 року, згідно якої зареєстровано обтяження № 2866638 від 10.02.2006 р. на підставі постанови АМ №448220 об'єкт обтяження квартира за адресою: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_8 та обтяження № 2866703 від 10.02.2006 р. на підставі постанови АМ №448220 об'єкт обтяження квартира за адресою: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_9 . Надати копії зазначених постанов про накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 не має можливості, оскільки інформація в АСВП (Автоматизована система виконавчого провадження) відсутня, а матеріали виконавчих проваджень знищені.
Згідно даного листа ДВС при перевірці даних в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень встановлено, що виконавчі провадження на підставі яких державним виконавцем накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 - відсутні.
Разом з тим, як вбачається із листа Другого відділу ДВС у м.Луцьку № 7621 від 19.02.2021 року на виконання виконавчих проваджень № 21104008, 21427655, 19807726, 9831531, які перебували на виконанні у Другому відділі ДВС, до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено записи про обтяження нерухомого майна суб'єкта: ОСОБА_2 . По вказаних виконавчих провадженнях були винесені постанови про повернення виконавчого провадження. Копії постанов разом з оригіналами виконавчих листів надіслано стягувачу. Повторно виконавчі документи на виконання до Другого відділу ДВС у м. Луцьку не надходили та станом на 19.02.2021 року на виконанні не перебувають.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Статтею 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі 125/2625/17, провадження № 61-4819св19 зазначено: «За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном».
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому, не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав.»
У справі «Sejdiс and Finci v. Bosnia and Herzegovina» (№27996/06 34836/06, рішення від 22 грудня 2009) ЄСПЛ визнав порушенням наявність законодавчо обумовлених передумов, які б перешкоджали Заявнику реалізувати свої права у разі, якщо останній виявить бажання реалізувати свої права у майбутньому. Суд виходив з того, що сукупність об'єктивних обставин справи дозволяє зробити припущення, що існує реальна можливість того, що Заявник може забажати реалізувати свої права у майбутньому (пар. 29).
За правилом ч. 1 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про скасування арешту нерухомого майна.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 142, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про зняття арешту з майна - задовольнити.
Скасувати арешт з квартири АДРЕСА_1 (реєстраційні номери обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, номер запису про обтяження 10200714, 10263489, 2866638).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18 травня 2021 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.П. Пушкарчук