Справа № 159/6152/20
Провадження № 1-кс/159/934/21
18 травня 2021 року м. Ковель
Слідчий суддя - суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю заявника - адвоката ОСОБА_3 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі Волинської області справу за скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову ст. слідчого Ковельського РУП ГУ НП у Волинській області ОСОБА_5 від 26.02.21 р. про закриття кримінального провадження № 120 200 301 100 014 48, що внесене у ЄРДР 26.11.20 р. за ознаками ч. 1 ст. 286 КК України,
11.05.21 р. заявник звернувся до суду із вище вказаною скаргою. На обґрунтування скарги заявник зазначив, що о 22 год. 25.11.20 р. ОСОБА_6 , рухаючись на автомобілі марки «Audi Q 7», р. н. НОМЕР_1 , по вул. Міцкевича у м. Ковелі Волинської області, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого під час руху виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення із автомобілем марки «Мерседес», р. н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого останній та пасажири його авта: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - отримали тілесні ушкодження. Відомості про це кримінальне правопорушення було внесено у ЄРДР 26.11.20 р. за ознаками ч. 1 ст. 286 КК України щодо порушення ПДР України з боку ОСОБА_6 як водія, який допустив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_4 26.02.21 р. слідчим було винесено оскаржувану постанову, яку його довіритель вважає незаконною. Покликаючись на ст. ст. 9, 110 КПК України, зазначає, що у оскаржувану постанову слідчий безпідставно обґрунтував тим, що ДТП сталась з вини ОСОБА_4 як водія внаслідок порушення останнім вимог п. п. 2.3. «б», 10.1, 11.3, 13.1, 13.3 ПДР України. Однак слідчий безпідставно взяв до уваги лише показання водія ОСОБА_6 , не взявши до уваги показання ОСОБА_4 та вказаних вище осіб - пасажирів його авта - як свідків - у тій їх частині, що ОСОБА_4 на зустрічну смугу руху не виїжджав і ДТП мала місце на його смузі руху. З огляду на суперечності у показаннях обох водіїв, слідчий не провів слідчого експерименту засобом відтворення дій, обстановки, обставин події з її учасниками; не провів ряду судових експертиз, що необхідні для встановлення обставин події, спираючись лише на відсутність тілесних ушкоджень у водіїв та пасажирів. Оскаржувана постанова є передчасною, необґрунтованою. Просить скаргу задовольнити та оскаржувану постанову скасувати.
У судовому засіданні 18.05.21 р. заявник скаргу підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у ній. Просить скаргу задовольнити.
Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали скарги та кримінального провадження, що надане у розпорядження слідчого судді 17.05.21 р. у прошитому, пронумеровану вигляді, однак, не скріплене печаткою чи підписом, а всього фактично на 65 арк., приходжу до висновку, що скарга безпідставна та не підлягає до задоволення.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадженні - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Однак ОСОБА_10 не є заявником про кримінальне правопорушення; в ході досудового розслідування він не визнавався потерпілим та йому не оголошувалась підозра, однак, він був допитаний як свідок 15.12.20 р. та мотивувальна і резолютивна частини оскаржуваної постанови, дійсно, мають оцінку його дій та пропозицію щодо нього.
У кримінальному провадженні особи з таким процесуальним статусом як потерпілі - відсутні.
Згідно із ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчиненні дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
У матеріалах кримінального провадження відсутні дані про дату отримання оскаржуваної постанови ОСОБА_4 чи його представником - адвокатом, тому вважаю, що строку на оскарження постанови слідчого не пропущено.
Так 26.11.20 р. поліцією було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України за фактом ДТП, що мала місце о 22 год. 25.11.20 р. по вул. Міцкевича у м. Ковелі Волинської області. Така попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення заявником чи його довірителем не оспорена, не змінювалась.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 286 КК України встановлено кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Тобто об'єктивна сторона цього злочину включає такі обов'язкові ознаки, як діяння, обстановку, наслідки у виді спричинення потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості та причинний зв'язок між діянням і наслідками.
25.11.20 р. було складено протокол огляду місця події із планом - схемою та фототаблицями до нього, будь - яких зауважень до яких не зазначено.
06.01.21 р. у присутності ОСОБА_4 було складено протокол додаткового огляду місця події із планом - схемою до нього, і останній будь - яких зауважень до протоколу не зазначив.
03.02.21 р. було складено висновок судової інженерно - транспортної експертизи, з якої слідує, що встановити місце зіткнення не виявляється за можливе.
За станом на 10.12.20 р. 2 - є із 4 - х осіб, які знаходились у автомобілі під керуванням ОСОБА_4 на час ДТП (були учасником ДТП), звернулись за меддопомогою.
Відповідно до висновків СМЕ №№ 293, 294 від 21.12.20 р., підстав для висновку про отримання ОСОБА_4 та ОСОБА_8 таких тілесних ушкоджень, що могли б бути розцінені як середньої тяжкості тілесні ушкодження, не знайдено.
Як слідує із оскаржуваної постанови, слідчим враховано показання обох водіїв - учасників ДТП - як свідків; пасажирів авта під керуванням ОСОБА_4 , інші матеріали кримінального провадження, у т. ч. - ті, що стосуються фіксування тілесних ушкоджень учасників події, та тому він прийшов до висновку, що відсутність даних про відповідний ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у осіб виключає наявність ознак складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Ця обставина і стала основним мотивом для прийняття слідчим рішення про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
З таким висновком слідчого слід погодитись, так як об'єктивних доказів наявності підстав для висновку про вчинене кримінальне правопорушення (злочин), що передбачене ст. 286 КК України, досудовим розслідуванням не здобуто.
Слідчий у тексті оскаржуваної постанови, дійсно, навів свої міркування щодо обопільного порушення вимог ПДР України обома водіями - учасниками ДТП. Однак при цьому він виклав встановлені досудовим розслідуванням об'єктивні дані про те, що водіями було порушено ті чи інші пункти ПДР України, що стало причиною виникнення ДТП; копії матеріалів кримінального провадження слідчий направив у поліцію для вирішення питання про притягнення обох водіїв - учасників ДТП - до адмінвідповідальності.
Відповідно до ст. 2 КПК України установлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Дані вимоги закону слідчим було дотримано. Ним було проведено необхідні слідчі дії. Щодо непроведення слідчим такої слідчої дії як слідчий експеримент, то, вважаю, що проведення його є недоцільним з огляду на обставини справи та умови, при яких при проведенні такої слідчої дії може створюватись небезпека для життя і здоров'я осіб - учасників, чи оточуючих; може бути завданою інша шкода.
При цьому призначення та здійснення інших експертиз чи проведення будь - яких інших процесуальних дій в межах кримінального провадження об'єктивно не здатні вплинути на вказаний вище висновок слідчого, а тому доводи заявника про безпідставне непроведення інших процесуальних дій як на підставу для скасування постанови слідчого, є необґрунтованими.
Таким чином слідчий дійшов обґрунтованого висновку про відсутність складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення.
За таких обставин слідчий дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження.
Слід також вказати, що КПК України не покладає на слідчого обов'язок проведення досудового розслідування після встановлення ним відсутності у діянні складу злочину, а згідно із ст. 40 цього Кодексу - він несе персональну відповідальність за своєчасність здійснення процесуальних дій, зокрема, і закриття провадження за наявності підстав, передбачених ст. 284 КПК України.
Заявник акцентує свої доводи не стільки на обґрунтованості встановлених слідчим обставин у виді відсутності складу злочину, як просить скасувати оскаржувану постанову з підстав, що, на його думку, зібрано недостатньо доказів для подальшого вирішення питання про винуватість учасника ДТП у порушенні вимог ПДР України.
Відповідно до ст. 3 КПК України слідчий є службової особою, що уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.
Отже предметом регулювання кримінального процесуального закону та направленість процесуальної діяльності слідчого визначена виключно на розслідування та захист від кримінальних правопорушень, а тому вирішення завдань, не пов'язаних з розслідуванням злочинів, не є належною та об'єктивною підставою для подальшого здійснення кримінального провадження.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства під час зібрання слідчим доказів у провадженні не знайдено.
Оскільки рішення слідчого про закриття кримінального провадження прийнято з врахуванням вказаних вище обставин, є законним, тому у задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 306, 307 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги відмовити.
На постанову протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення може бути подана апеляція безпосередньо до Волинського апеляційного суду.
Слідчий суддя Ковельського міськрайонного судуОСОБА_1