18 травня 2021 р. Справа № 520/19471/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: П'янової Я.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/19471/2020
за позовом ОСОБА_1
до Ленінського районного суду м.Харкова
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ленінського районного суду м. Харкова, в якому просив:
- визнати дії Ленінського районного суду м. Харкова неправомірними з приводу розгляду заяв ОСОБА_1 від 03.07.2020 та 31.08.2020;
- зобов'язати Ленінський районний суд м. Харкова надати ОСОБА_1 письмові відповіді на заяви від 03.07.2020 та 31.08.2020 з повідомленням про ознайомлення з матеріалами цивільних справ № 639/7673/15-ц, № 639/5812/15-ц, № 639/4913/15-ц, № 639/7918/15-ц у приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 в задоволення позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з таким рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення, в якому не виконав вимоги ст. ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 24, 28, 55, 64, 68, 129 Конституції України, допустив неповне з'ясування обставин, що мали значення для справи, недоведеність обставин, що мали значення для справи, які суд першій інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що провадження у даній справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що протягом липня-вересня 2020 року позивач звертався до Ленінського районного суду м. Харкова з заявами про надання матеріалів справи для ознайомлення.
У своїх заявах ОСОБА_1 не обґрунтовував наміри ознайомитися з матеріалами справи у зв'язку «із закінченням часу на зберігання справ», відповідно до Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання затвердженим Наказом Державної судової адміністрації України 07.12.2017 Я» 1087 (зі змінами) - цивільні справи позовного провадження, розглянуті в судах першої інстанції, зберігаються мінімум 3 (три) роки. Обчислення строків зберігання справ цивільної чи адміністративної юрисдикції провадиться з моменту набрання судовим рішенням законної сили, у тому числі апеляційної чи касаційної інстанцій, або закінчення строку на касаційне оскарження. Обчислення строків зберігання документів обліку судових справ провадиться після закінчення календарного року.
Таким чином жодних підстав для знищення справ, розгляд яких закінчився у 2020 році раніше січня 2024 року не має.
В період з липня по жовтень 2020 року в Ленінському районному суді частина працівників мала лабораторно підтверджені на гостру респіраторну хворобу СОVID -19, спричинену короновірусом «SARS-CoV», який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб.
З метою запобігання виникненню та поширенню гострих респіраторних захворювань та коронавірусу СОVID -19, беручи до уваги Постанову Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID - 19», на виконання листа голови Ради суддів України від 16 березня 2020 року № 9рс-186/20 та у зв'язку із підтвердженням: діагнозу «коронавірус СОVID -19» у працівників суду, головою Ленінського районного суду м. Харкова видано наказ від 03.07.2020 за № 07-01/45, яким зокрема: «На період з 03 липня 2020 року до закінчення чи пом'якшення обмежувальних заходів встановити особливий режим, роботи Ленінського районного суду м. Харкова, згідно якого: припинити проведення особистого прийому громадян керівництвом суду; визначити-прийомні години канцелярій суду та архіву для видачі копій судових рішень, а саме здійснювати цю роботу кожної середи з 09:00 до 12:00 год.; заборонити допуск у судові засідання та приміщення суду осіб з ознаками респіраторних захворювань, кашлем; ознайомлення учасників судового процесу з матеріалами судової справи здійснювати в дистанційному режимі, шляхом надсилання сканкопії матеріалів судової справи на електронну адресу, зазначену у відповідній заяві. Заяви про ознайомлення надсилати через електронну адресу суду.»
Такі заходи, з метою убезпечити населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та короновірусу СОVID-19, якій віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, рекомендовано листом Ради Суддів України від 16.03.2020 за № 9рс-і 86/20.
Позивачу запропоновано альтернативні варіанти ознайомлення із матеріалами вказаних справ, крім направлення сканованої копії справи на власну електронну адресу.
В разі відсутності технічної можливості, судом, з урахуванням рекомендацій із попередження та профілактики захворюваності на коронавірусну хворобу та положень нормативно-правових актів, запропоновано виготовити копії матеріалів судових справ та надіслати на поштову адресу в паперовому вигляді після сплати судового збору відповідно до ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» (0,003 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний аркуш копії). А також в електронному вигляді (відскановані копії на цифровий носій - СО-диск).
Також, заявнику в листі-відповіді від 10.09.2020 запропоновано після закінчення карантинних заходів ознайомитися з матеріалами судових справи в приміщенні суду в зручний для заявника час протягом робочого часу суду.
Позивач, вважаючи такі дії відповідача неправомірними, звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не підтверджені нормативно та документально.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 та 3 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус судів» встановлено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
За змістом п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Частиною 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".
Згідно із ч. 1 ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Колегія суддів, здійснивши аналіз норм Конституції України, а також Законодавства України, яке регулює діяльність суду з вказаних питань, приходить до висновку, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
Згідно з частинами першою та третьою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» судам роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» судам роз'яснено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7, 9 частини першої статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ. Скарги на дії, бездіяльність і рішення суддів мають розглядатися відповідно до процесуального законодавства.
Згідно з пунктом 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пункту 55 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
Вчинені суддею (судом) процесуальні дії з розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони вчиняються чи ухвалюються.
Вчинені судом (суддею) у відповідній справі процесуальні дії й ухвалені у ній рішення не підлягають окремому судовому оскарженню шляхом ініціювання нового судового процесу.
Здійснивши аналіз вищенаведених правових норм, колегія суддів зауважує, що якщо позивач вважає, що суд допустив порушення норм права під час розгляду її справи, вона має можливість оскаржити ухвалене у цій справі судове рішення до судів вищих (апеляційної чи касаційної) інстанцій у порядку та з підстав, визначених у відповідному процесуальному законі.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач в даному позові оскаржує дії суду Ленінського районного суду м. Харкова та вважає їх неправомірними з приводу розгляду заяв ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами цивільних справ № 639/7673/15-ц, № 639/5812/15-ц, № 639/4913/15-ц, № 639/7918/15-ц у приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова.
Колегія суддів наголошує, що оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається.
Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов'язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постановах: від 08.05.2018 у справі № 521/18287/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 757/43355/16-ц, від 29.05.2019 у справі № 489/5045/18 та у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 636/5534/15.
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що ініційований позивачем спір у адміністративній справі № 520/19471/2020, зміст якого зводиться до оскарження неправомірності дій Ленінського районного суду м. Харкова щодо розгляду поданих позивачем заяв, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та будь-якого іншого судочинства, оскільки такий позов взагалі не може розглядатися судами.
Поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, необхідно тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2019 в справі № 9901/296/19, від 20.11.2019 в справі № 808/2167/18 та від 11.06.2020 у справі № 640/22536/19.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Ленінського районного суду м. Харкова, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії є такими, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства та провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 - скасувати та закрити провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 229, 238, 241, 243, 250, 308, 319, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 по справі № 520/19471/2020 - скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ленінського районного суду м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Я.В. П'янова Л.В. Любчич