Справа № 199/1730/21
(2/199/1952/21)
Іменем України
11 травня 2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді Богун О.О.,
при секретареві Емріх Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, що є підставою для зняття з реєстрації місця проживання, посилаючись на те, що позивач є власником квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .
На даний час у квартирі АДРЕСА_1 , зареєстрована позивач та відповідач по справі ОСОБА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 є зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , однак з 2018 року він проживає в Республіці Словенії. Перешкод у користуванні жилим приміщенням відповідачу не чинили, він добровільно визначив собі інше місце проживання і жилим приміщенням не користується. Тому позивач просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 30.03.2021 відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
11 травня 2021 року справу розглянуто по суті з ухваленням рішення.
В судове засідання позивач не з'явився, до суду надано заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, до суду надано заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав в повному обсязі, просив провести розгляд справи у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16,386,391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379,382 ЦК України).
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно п. 40 рішення ЄСПЛ в справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 2 грудня 2010 року згідно з Конвенцією поняття "житло" не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання "житлом", яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Прокопович проти Росії").
Статтею 386 ЦК України встановлено засади захисту права власності, відповідно до якої держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, має право звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Одним із способів захисту права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, відповідно до вимог ст.391 ЦК України, є право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування та розпорядження своїм майном.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі продажу від 03 березня 2000 року посвідченого Державним нотаріусом Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Криворотько В.М. (а.с. 7).
Відповідач ОСОБА_2 є зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , з 04.09.2007 року (а.с.12), проте не проживає за вказаною з 2018 року, що було визнано відповідачем у наданій до суду заяві (а.с.23).
Відповідач залишається зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 , однак не проживає в квартирі без поважних причин понад один рік.
Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки відповідач ОСОБА_2 втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .
Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до приписів ЦПК України (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України): з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст.ст. 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 11 травня 2021 року.
Суддя О.О.Богун
11.05.2021