справа №380/426/21
12 травня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Кравців О.Р.,
за участю:
секретар судового засідання Шийович Р.Я.,
від позивача Гуцалюк А.Р.,
від відповідача Тістечко Ю.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Галицької митниці Держмитслужби (далі - Галицька митниця Держмитслужби, відповідач), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA209210/2020/000221/1 від 29.10.2020 та картку відмови №UA209210/2020/00478.
Заявлена вимога обґрунтована наступним. ОСОБА_1 придбав автомобіль марки CITROEN C4 РІКАSSO 1/6 НDI 90 АТТRАСТІON, 2015 року випуску, і агентом з митного оформлення було подано електронну митну декларацію на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його митну вартість в розмірі 2900,00 Євро. Митну вартість визначено за ціною договору. Відповідач за результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації UА209210/2020/ та доданих до неї документів, здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс оскаржуване рішення, визначивши митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 4900,00 Євро. В подальшому у зв'язку із прийнятим рішенням надано картку відмови у митному оформленні митної декларації. З таким рішенням позивач категорично не погоджується. Представник позивача зазначає, що на інтернет сайті з продажу автомобілів ним було знайдено вищезгаданий автомобіль, продавцем автомобіля була фізична особа, позивачем оплата за транспортний засіб здійснювалася особисто, тому банківських платіжних документів не подано. За даний транспортний засіб сплачено 2900,00 Євро, на підтвердження чого надається контракт та рахунок-фактура. Тобто позивачем, на його переконання, надано всі документи, які можуть підтверджувати заявлену митну вартість, виходячи з тих правовідносин, які виникли між ним, та продавцем автомобіля. Крім того, представник позивача наголошує, що відповідач митну вартість спірного транспортного засобу визначив за резервним методом і за основу для обрахування митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу оформленого за митною декларацією від 21.10.2020 на рівні 4900,00 Євро, що значно перевищує вказану позивачем суму оплати за транспортний засіб. Однак відповідач належним чином не обґрунтував підставність і правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності. Позивач, внаслідок винесення відповідачем оскаржуваного рішення, змушений був сплатити митні платежі в розмірі значно більшому, ніж той, який мав би бути сплачений за умови обрахунку митної вартості на підставі фактичної ціни покупки автомобіля.
Ухвалою від 18.01.2021 суд відкрив провадження в адміністративній справі та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного провадження у судовому засіданні, з повідомленням (викликом) сторін.
Уповноважений представник Галицької митниці Держмитслужби подав відзив на позов. Заявлені вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними. Зазначено, що при перевірці поданої митної декларації МД №UА209210/2020/022385 від 28.10.2020 та документів долучених до неї, митним органом встановлено, що документи які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний транспортний засіб. У фактурі б/н від 09.10.2020 спосіб оплати зазначено «готівка», банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, касові чеки, товарні чеки, ярлики та інші документи, які засвідчували б сплату заявленої суми фактурної вартості автомобіля до митного оформлення не подавалися. Не підтверджено операцію з експорту - не подано копії митної декларації країни відправлення (Іспанія). Висновок про вартісні характеристики виготовлений експертною організацією не може братися до уваги, оскільки обрахунок вартості КТЗ здійснюється від мінімальної ціни, а не за середніми цінами продажу в країні придбання, як це передбачено методикою. Крім того, наявні невідповідності в самому висновку. З огляду на викладене, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв'язку з тим, що за інформацією, яка міститься на загальнодоступних інтернет-ресурсах вартість даного товару є вищою за заявлену декларантом. Звертає увагу суду, що експертом взято до уваги за основу ринкову вартість автомобіля в Німеччині, хоча автомобіль привезений з Іспанії. Зважаючи на викладене, Галицька митниця Держмитслужби вважає, що рішення про коригування митної вартості товару прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.
Представник позивача надав відповідь на відзив. Із твердженнями викладеними у відзиві сторона позивача не погоджується. Наголошує, що саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви у правильності зазначення декларантом митної вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
В судовому засіданні по розгляду справи представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив.
Суд заслухав доводи сторін, з'ясував підстави позову і заперечень, фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, та, -
ОСОБА_1 (громадянин України, паспорт Серія НОМЕР_1 ) придбав у Королівстві Іспанія бувший у використанні транспортний засіб, а саме: легковий автомобіль марки CITROEN, модель C4 РІКАSSO 1/6 НDI 90 АТТRАСТІON, 2015 року випуску, потужність 68 кВт, колісна формула - 4х2, загальна кількість місць - 5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , номер двигуна не визначено, тип двигуна - дизель, робочий об'єм циліндрів двигуна - 1560, для використання на дорогах загального користування, (країна виробництва Франція). У зв'язку з чим, з метою митного оформлення вказаного транспортного засобу, 28.10.2020, агент з митного оформлення ФОП ОСОБА_2 подала електронну митну декларацію UА209210/2020/. Митну вартість заявлено декларантом у сумі 2900,00 Євро.
Для декларування, на підтвердження митної вартості вищевказаного автомобіля було подано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) б/н від 09.10.2020 (контракт); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 16.10.2020; акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA209040/2020/044199 від 24.10.2020; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №458/20 від 28.10.2020; договір про надання послуг митного брокера №2310-1/2020 від 23.10.2020; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні серія НОМЕР_1 вид. 11.09.2008; інші некласифіковані документи №3743930 від 15.04.2015; фінансова гарантія у вигляді грошової застави - квитанція від 23.10.20204 сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UА.014.20068-20 від 26.10.2020; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України серії НОМЕР_4 вид. 23.01.2012.
Галицькою митницею Держмитслужби 29.10.2020 винесено рішення №UА209210/2020/000221/1 про коригування митної вартості товарів. Згідно з рішенням, митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме: для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, для страхування (якщо здійснювалось) - страхових документів. Не надано інформації про рух коштів від покупця до продавця. Не підтверджено операцію з експорту - не подано копії митної декларації країни відправлення (Іспанія).
Висновок про вартісні характеристики №458/20 від 28.10.2020, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, не може бути прийнятий до уваги, оскільки обрахунок вартості КТЗ здійснюється від мінімальної ціни, хоча Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (із змінами та доповненнями) встановлено, що вартість КТЗ та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах (п. 7.53 Методики).
Також наявні невідповідності в самому висновку, а саме: на стор. 4 зазначено: а) технічний стан представленого КТЗ на момент дослідження виражається наступними параметрами: при тривалості експлуатації «Т» = 8 (вісім) років фактичний пробіг становить: «Пф» = 332 142 км..., а у Додатку 2 (стор. 8) зазначено: дата виготовлення 01/2015 (тобто тривалість експлуатації 5 років) та фактичний пробіг - 413176 км.
У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв'язку з тим, що інформація яка міститься на загальнодоступних Інтернет-ресурсах вартість даного товару є вищою за заявлену декларантом. Відповідно митним органом розпочато процедуру консультації та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, якщо здійснювалось страхування, страхові документи, та додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 МК України - копії митної декларації країни відправлення. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу, оформленого за МД UА305160/2020/ 061625 від 21.10.2020 на рівні 4 900 ЕUR. Відповідно до п. 2. ст. 55 та глави 4 Митного кодексу Україна декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня або до суду.
Згідно з повідомленням про початок консультації з митним органом, декларанту запропоновано протягом 10 днів надати наступні документи: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та /або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації вказаного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вищевказаних документів запропоновано надати (за наявності) копію митної декларації країни відправника.
За результатами перевірки митної декларації, або документа що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, митним органом прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA209210/2020/00478 у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості, через неподання повного пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Вважаючи протиправними вищевказані рішення контролюючого органу, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України (далі - МК України) та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 МК України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений в ч. 2 ст. 53 МК України. Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).
Тобто митний орган має право відійти від викладених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Викладені приписи законодавства з питань митної справи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.05.2019 у справі №820/2474/16 (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/81760110).
Як вже встановлено судом, підставою винесення оскаржуваного рішення і як наслідок картки відмови стало те, що декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, якщо здійснювалось страхування, страхові документи, та додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України - копії митної декларації країни відправлення.
Суд наголошує, що митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (ч. 5 ст. 54 МК України). Однак при цьому, він повинен довести підстави застосування приписів ч. 3 ст. 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Однак суд не може досліджувати обставин, які стосуються митної вартості, які не були предметом дослідження органу доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.
Представник позивача не заперечив, що до митного оформлення не було надано доказів оплати за товар. Натомість поданий рахунок (фактура) №130/2020 від 10.09.2020 не є безумовним доказом фактичної вартості придбаного позивачем транспортного засобу і такий не було подано при митному оформленні. В переліку наданих декларантом документів вказано лише контракт від 09.10.2020.
Беручи до уваги надані декларантом документи, у контролюючого органу були підстави вважати, що заявлена митна вартість придбаного автомобіля є невідповідною, зокрема, з урахуванням технічних характеристик з огляду на наступне.
Відповідачем враховано наданий висновок експерта №458/20 судової автотоварозначої експертизи від 28.10.2020, відповідно до якого вартість КТЗ ввезеного на митну територію України, становить : «С1» - 43306,34 грн. (1290,50 ЕUR), що свідчить про те, що позивачу було надано можливість надати документи для спростування сумнівів контролюючого органу. Проте, у даному випадку, суд погоджується з твердженнями відповідача, щодо того, що у інформації стосовно технічних характеристик транспортного засобу є розбіжності.
Згідно з висновком експерта, технічний стан транспортного засобу досліджувався за такими параметрами: тривалість експлуатації = 8 років, фактичний пробіг = 332142 км, наявні деформації без пошкодження лакофарбового покриття, наявність слідів відновлювального ремонту, пошкодження лакофарбового покриття, забруднення та потертості оббивки салону/сидінь. Тоді як рік випуску автомобіля - 2015 (тобто максимальна тривалість експлуатації на рік купівлі може становити 5 років, вказана розбіжність суттєво впливає на визначення вартості ТЗ). Крім цього, у договорі на купівлю транспортного засобу вказаний пробіг 409000 км, а у висновку експерта - 332142 км, що теж має значення при визначенні вартості.
Суд критично оцінює твердження сторони відповідача, що вказані розбіжності є опискою, оскільки таке не підтверджено доказами. Поданий позивачем додатковий висновок експерта від 24.02.2021 /арк.спр.95-97/ за своєю суттю не є виправленням описки, оскільки об'єктом дослідження є той же автомобіль, проте з іншими параметрами ніж у першому висновку експерта від 28.10.2020 /арк.спр.63-67/.
Крім того, додаткова експертиза може бути призначена відповідно до ч. 1 ст. 111 КАС України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи. Водночас судом не встановлено додаткових чи уточнюючих запитань для проведення додаткової експертизи.
Слід також наголосити, що додатковий висновок експерта не подавався позивачем відповідачу ні до прийняття ним рішення про коригування митної вартості, ні після прийняття, а тому не оцінювався митним органом при винесенні рішення цього рішення.
Також суд бере до уваги, що відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів що затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.22.2003 №142/5/2092 (в ред. від 24.07.2009 №1335/5/1159) вартість транспортного засобу визначається з урахуванням середньої ринкової вартості, тоді як у висновку експертом прийнято лише країну - Німеччина.
Митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (ч. 5 ст. 54 МК України), однак, при цьому він повинен довести підстави застосування приписів ч. 3 ст. 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі ст. 55 МК України митний орган має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що відповідачем оскаржуване рішення про коригування митної вартості та картку відмови прийнято з дотриманням вказаних умов.
При цьому суд зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також у даному випадку свідчить про наявність порушень з боку декларанта і є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інших декларантів.
За приписами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про його відповідність цим критеріям. Тому, таке не є протиправним та не підлягає скасуванню.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене відповідачем у повному обсязі доведено правомірність своїх дій, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 139 КАС України відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено повністю, не передбачено.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 294, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17.05.2021.
Суддя Кравців О.Р.