справа №380/571/21
17 травня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови провести донарахування та виплату грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 , передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням суми індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача провести донарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням суми індексації грошового забезпечення, виплаченої на підставі рішення суду.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на день звільнення не отримав у повному обсязі кошти, на які мав право на час проходження військової служби, а саме йому не була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу (звільнення). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі № 380/289/20, яке набрало законної сили 02.06.2020, визнано протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 04.11.2019, з врахування базових місяців січня 2008 року та березня 2018 року, а також зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період. З огляду на вказане рішення суду в порядку досудового врегулювання спору 24.12.2020 до відповідача направлено запит щодо здійснення позивачу перерахунку грошової допомоги при звільненні (вихідної допомоги) із включенням до складу грошового забезпечення, яке враховується при обчисленні останньої, суми індексації грошового забезпечення, що була нарахована та виплачена на підставі рішення суду. У відповіді від 28.12.2020 № 6693/1 на зазначений запит відповідач повідомив, що індексація грошового забезпечення не відноситься до щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, тому немає підстав здійснювати її перерахунок, з огляду на рішення суду у справі № 380/289/20 від 10.03.2020.
Протиправність відмови відповідача провести донарахування та виплату грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 , передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням суми індексації грошового забезпечення позивач аргументує тим, що з аналізу нормативно-правових актів та з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17, правову позицію Верховного Суду у справі № 808/955/17-а, № 822/2741/17 стосовно складу грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини та включення до такого щомісячних одноразових видів грошового забезпечення вбачається, що позивач має право на виплату йому вихідної допомоги при звільненні, виходячи із розміру усього грошового забезпечення, яка є видом грошового забезпечення, що виплачується щомісяця.
Відповідач позов не визнає. Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, в якому зазначає, що на момент виключення позивача зі списків особового складу Національної академії, позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 481728,00 грн. Покликається на те, що грошове забезпечення військовослужбовців індексується відповідно до закону, індексація не входить до складу грошового забезпечення, а є встановленим законом механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг, яка проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, тобто залежить від того чи перевищила величина індексу споживчих цін поріг індексації, а тому не має постійного характеру. Тривалість таких виплат залежить від подальших змін у тарифних ставках (оклад), у випаду збільшення яких, виплата сум індексації припиняється до повторно настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації. Це означає, що така виплата не має щомісячного характеру, оскільки є періодичною та залежить від певних економічних факторів. Таким чином, стверджує, що Національною академією сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного правомірно відмовлено у здійсненні перерахунку (донарахування) та виплаті позивачу різниці одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням виплаченої суми індексації грошового забезпечення.
На спростування доводів відповідача представником позивача подано відповідь на відзив.
Стосовно процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом справи, слід зазначити, що ухвалою від 20.01.2021 суддя відкрила спрощене позовне провадження, справу вирішила розглядати без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 17.05.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 04.11.2019 № 290 полковника ОСОБА_1 , начальника кафедри інженерних спеціальних дисциплін факультету підготовки спеціалістів бойового (оперативного) забезпечення Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, звільненого наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 03.09.2019 № 442 з військової служби у відставку за пп. «б» (за станом здоров'я) відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з правом носіння військової форми одягу, з 04 листопада 2019 року виключено зі списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та всіх видів забезпечення. Виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 481728,00 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі № 380/289/20 визнано протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 04.11.2019, з врахуванням базових місяців: січня 2008 року та березня 2018 року; зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 04.11.2019, з врахуванням базових місяців: січня 2008 року та березня 2018 року.
24.12.2020 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію чи було здійснено перерахунок ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні з врахуванням індексації, виплаченої на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі № 380/289/20. У випадку нездійснення такого перерахунку, просив здійснити його та провести доплату.
Листом від 28.12.2020 № 6693/1 на вказаний адвокатський запит відповідач повідомив, що нарахування здійснювалось відповідно до вимог розділу ХХХІІ наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Зазначено, що індексація грошового забезпечення не відноситься до щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, тому для здійснення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з врахуванням індексації, виплаченої на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі № 380/289/20 від 10.03.2020 немає підстав.
Вважаючи відмову провести донарахування та виплату грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 , передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням суми індексації грошового забезпечення, протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною четвертою цієї ж статті обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року № 1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з частиною 2 статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Аналогічні норми містить пункти 1, 5 розділу XXXII Порядку виплати грошового забезпечення, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197, відповідно до яких військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Право на одноразову допомогу при звільненні позивач набув у відповідності до статті 15 Закону № 2011-ХІІ, що не заперечується відповідачем.
Спірним питанням є включення до складу грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при обрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, індексації грошового забезпечення.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).
Статтею 1 Закону № 1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 5 Порядку № 1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд доходить висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 240/10130/19, який суд враховує в силу положень частини 5 статті 242 КАС України.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для включення індексації грошового забезпечення до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивача.
Так, сторонами не заперечується, що індексація грошового забезпечення виплачувалась позивачу з 2008 року щомісячно, а припинення такої виплати у січні 2016 року рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі № 380/289/20 визнано протиправним.
Отже, оскільки у спірному випадку виплата позивачу індексації грошового забезпечення мала щомісячний характер, то у відповідача були відсутні правові підстави для її не включення до обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.
Підсумовуючи вищенаведене, беручи до уваги встановлені обставини справи та надану їм правову оцінку, суд доходить висновку про протиправність відмови відповідача у здійсненні перерахунку позивачу розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Щодо способу захисту порушеного права позивача суд враховує таке.
Згідно із частиною першою статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Суд також враховує, що повноваження щодо нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні належать до безпосередніх повноважень відповідача, як органу в якому позивач проходив військову службу та був звільнений з неї.
Тож, оскільки суд визнав протиправною відмову відповідача провести донарахування та виплату грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 , передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням суми індексації грошового забезпечення, то ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов'язання відповідача провести донарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням суми індексації грошового забезпечення, виплаченої на підставі рішення суду.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», при зверненні з цим позовом до суду його не сплачував, а відтак, розподіл судового збору на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн, суд зазначає таке.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст. 134 КАС України.
Так, за змістом ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано:
- договір про надання правової допомоги № 78-20 від 22.12.2020, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Хлопецьким Олександром Олександровичем;
- ордер про надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1051779 від 22.12.2020;
- узгоджений перелік правових послуг та їх вартості в рамках Договору про надання правової допомоги від 22.12.2020 № 78-20;
- акт виконаних робіт від 15.01.2021;
- довідку про проведення готівкової оплати від 15.01.2021.
Поряд з цим, ч. ч. 5, 6 ст.134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в ч. 5 цієї статті. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №200/14113/18-а, що в силу ч. 5 ст. ст. 242 КАС України враховується судом при застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (серед інших, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Згідно з актом виконаних робіт від 15.01.2021 адвокат надав, а клієнт прийняв (отримав) юридичні послуги (правову допомогу) у формі:
- усна консультація, аналіз правовідносин - 30 хв. (500 грн);
- вивчення актуальної судової практики у подібних справах - 60 хв. (500 грн);
- адвокатський запит - 30 хв. (1000 грн);
- написання позовної заяви та формування повного пакету документі для подачі до суду - 3 год (3000 грн).
Відповідно до наявної у матеріалах довідки про проведення готівкової оплати від 15.01.2021 адвокат Хлопецький О.О. отримав від ОСОБА_1 , який є клієнтом у справі відповідно до Договору про надання правової допомоги № 78-20 від 22.12.2020, готівкові кошти у сумі 5000,00 грн.
Суд критично оцінює розрахунки, наведені в акті виконаних робіт від 15.01.2021, оскільки підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.
Усна консультація, аналіз правовідносин, вивчення судової практики у подібних справах, адвокатський запит включаються до витрат, пов'язаних із підготовкою та складанням позовної заяви та охоплюються останніми.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому підлягає зменшенню до 1500,00 грн, що, на думку суду, відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
Керуючись статтями 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп. 15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови провести донарахування та виплату грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 , передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням суми індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати відповідача провести донарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням суми індексації грошового забезпечення, виплаченої на підставі рішення суду.
Розподіл судового збору не здійснюється.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 коп.
У стягненні решти витрат на правничу допомогу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положення п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (79026, м. Львів, вул.Героїв Майдану, 32; код ЄДРПОУ 08410370).
Суддя Сидор Н.Т.