справа №380/4624/21
17 травня 2021 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області до товариства з обмеженою відповідальністю “АНТ-ВЕСТ” про стягнення коштів
26.03.2021 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області код ЄДРПОУ 40349068, місцезнаходження: 79011, м.Львів, вул. Вітовського, 18 до товариства з обмеженою відповідальністю “АНТ-ВЕСТ” код ЄДРПОУ 41671702, місцезнаходження: 79007, м.Львів, вул.Базарна, 20, в якій позивач просить стягнути з відповідача до бюджету 1700,00грн згідно з рішенням Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 28.05.2020 №0129.
Ухвалою від 31.03.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив вимоги частини першої статті 16 Закону України “Про рекламу”, а саме: самовільно встановив три рекламоносії на фасаді будинку №20 по вул.Федьковича у м.Львові. За результатом розгляду справи про порушення законодавства про рекламу на відповідача накладено штраф у розмірі 1700,00грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача до бюджету 1700,00грн згідно з рішенням Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 28.05.2020 №0129.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Департамент економічного розвитку надіслав на адресу позивача подання №23/р-20-3926 щодо порушення відповідачем вимог частини першої статті 16 Закону України “Про рекламу”, а саме самовільного встановлення трьох рекламоносіїв на фасаді будинку №20 по вул.Федьковича у м.Львові.
Позивач надіслав відповідачу вимогу від 06.02.2020 №07 4-12/834 про надання до 03.03.2020 відповідно до частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу” завірених належним чином копій документів: свідоцтва про державну реєстрацію або виписки з ЄДРПОУ; договору оренди приміщення чи документ на право власності або договір на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу; договору з розповсюджувачем (рекламодавцем) реклами, актів виконаних робіт до нього; дозволу на розміщення зовнішньої реклами (якщо такий є); документів щодо вартості розповсюдженої реклами, та/або виготовлення реклами, та/або вартості розповсюдження реклами; документів, що підтверджують факт оплати за виготовлену рекламу (макетів реклами тощо, акти виконаних робіт; інших документів, що мають відношення до справи та письмові пояснення по факту вчинення порушення законодавства про рекламу.
Одночасно позивач повідомив про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу 17.03.2020 о 10:00 год.
Вимога та подання направлені на адресу відповідача 12.02.2020 рекомендованим листом, що підтверджується чеком та реєстром рекомендованих відправлень за 12.02.2020.
ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області 28.04.2020 склало протокол №0123 про порушення законодавства про рекламу, відповідно до якого відповідач не надав документів про вартість розповсюдженої реклами, вказаних у вимозі від 06.02.2020 №07 4-12/834, чим порушив вимог частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу”.
ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області листом від 29.04.2020 №07 4-12/2811 повідомило відповідача про те, що неподання документів на виконання вимоги від від 06.02.2020 №07 4-12/834 свідчить про ознаки порушення частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу”, а також про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу 28.05.2020 о 10:00 год.
Лист направлено на адресу відповідача 05.05.2020 рекомендованим листом, що підтверджується чеком та реєстром рекомендованих відправлень за 05.05.2020.
Позивачем від 08.05.2020 прийнято рішення №0122 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.
Підставою слугував протокол про порушення законодавства про рекламу від 28.04.2020 №0123 щодо розповсюдження реклами відповідачем на фасаді будинку за адресою: м. Львів, вул. Федьковича, 20 з ознаками порушення вимог частини першої статті 16 Закону України “Про рекламу” без наявності дозволу на розміщення зовнішньої реклами від органу місцевого самоврядування.
За результатами розгляду справи встановлено ненадання відповідачем на вимогу ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області від 06.02.2020 №07 4-12/834 жодних документів про вартість розповсюдженої реклами, що підтверджено протоколом №0154 від 28.05.2020 засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу.
Рішенням №0129 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 28.05.2020 встановлено порушення відповідачем частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу”, яке полягає у ненаданні відповідачем на вимогу ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області від 06.02.2020 №07 4-12/834 жодних документів про вартість розповсюдження реклами з порушенням вимог частини першої статті 16 Закону України “Про рекламу”, за що накладено штраф у розмірі 1 700 грн.
Вказаним рішенням зобов'язано відповідача сплатити штраф та проінформовано, що у разі невиконання рішення, штраф стягуватиметься у судовому порядку.
Рішення №0129 скеровано відповідачу 28.05.2020 рекомендованим відправленням, що підтверджується чеком та реєстром рекомендованих відправлень за 28.05.2020.
Вказане рішення відповідачем одержано 06.07.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
У зв'язку з несплатою відповідачем штрафу в добровільному порядку позивач звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Засади рекламної діяльності в Україні, відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами на території України регулюються Законом України “Про рекламу” від 03.07.1996 №270/96-ВР (далі - Закон України №270/96-ВР).
Відповідно до статті 1 вказаного Закону України №270/96-ВР:
реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;
рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України №270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил (2067-2003-п), що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України №270/96-ВР контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів є центральним органом виконавчої влади, який в тому числі реалізує державну політику у галузі державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.
Частиною другою вказаної статті 26 Закону України №270/96-ВР передбачено, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.
Крім того, відповідний орган державної влади має право: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.
Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України №270/96-ВР рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право: бути присутніми на засіданні державного органу під час розгляду питання про порушення ними цього Закону; подавати необхідні документи, давати пояснення; отримувати копію протоколу засідання та рішення державного органу, прийнятого щодо них; оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного державного органу та його посадових осіб до суду.
Відповідальність за порушення законодавства про рекламу встановлена статтею 27 Закону України №270/96-ВР.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України №270/96-ВР особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Згідно з частиною другою статті 27 Закону України №270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:
1) рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;
2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами;
3 розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.
Згідно з частиною четвертою статті 27 Закону України №270/96-ВР центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у ст. 26 вказаного Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на:
- рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої вказаної статті, у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами;
- виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої вказаної статті, - у розмірі п'ятикратної вартості виготовлення реклами;
- розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої вказаної статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами. Повторне вчинення перелічених порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі.
Відповідно до частини дев'ятої статті 27 Закону України №270/96-ВР центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, може звертатися з позовом до суду щодо протиправних дій рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами.
Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693 (далі - Порядок №693 ).
Пунктом 9 Порядку №693 встановлено, що підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.
Відповідно до пункту 11 Порядку №693 за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.
Згідно з пунктом 12 Порядку №693 справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду.
Пунктом 13 Порядку №693 передбачено, що посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу: перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження; отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників.
Згідно з пунктом 14 Порядку №693 Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.
Відповідно до пункту 14 Порядку №693 Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.
Згідно з пунктом 16 Порядку №693 справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до пункту 18 Порядку №693 за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.
Пунктом 20 Порядку №693 передбачено, що сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.
Отже, штрафні санкції до порушників законодавства про рекламу застосовуються на підставі рішення Держпродспоживслужби, яке приймається за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, підставою для початку розгляду якої, у свою чергу, є протокол про порушення законодавства про рекламу.
На підставі поданих позивачем документів суд встановив, що ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області дотрималось вказаних вимог Порядку №693 як щодо повідомлення відповідача у письмовому порядку про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу, так і щодо розгляду такої справи.
Судом також встановив відсутність відповідача, належним чином повідомленого про дату та час, на розгляді справи про порушення вимог законодавства про рекламу.
Як вже зазначалося, рішенням Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області №0129 від 28.05.2020 на відповідача накладено штраф у розмірі 1 700 грн.
Відповідно до частини одинадцятої статті 27 Закону України №270/96-ВР та пункту 19 Порядку №693 рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду.
Доказів оскарження рішення від 28.05.2020 у судовому порядку відповідач не надав.
Сума штрафної санкції, визначена за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, після закінчення строку на оскарження відповідного рішення, якщо його не було оскаржено, набуває статусу узгодженого грошового зобов'язання та підлягає сплаті до державного бюджету.
Не сплачені у добровільному порядку узгоджені штрафні санкції за правопорушення законодавства про рекламу підлягають стягненню з винних осіб у судовому порядку.
Доказами у справі підтверджено, що рішення про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про рекламу відправлене відповідачу 28.05.2020 та одержано 06.07.2020. Однак, в добровільному порядку рішення не виконано, штраф у сумі 1 700 грн не сплачено.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “АНТ-ВЕСТ” код ЄДРПОУ 41671702, місцезнаходження: 79007, м.Львів, вул.Базарна, 20 до бюджету 1700 (одна тисяча сімсот)грн. 00 коп. згідно з рішенням Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 28.05.2020 №0129.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 17 травня 2021 року.
Суддя А.Г. Гулик