Іменем України
17 травня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/983/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Усової Катерини Вікторівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
02.03.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката ОСОБА_2 (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач,) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Ф № 0001361-5506-1221 від 19.02.2019, № 0001375-5506-1221 від 18.02.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.02.2021 представником позивача отримана відповідь на адвокатський запит від 10.02.2021 № 1002/2021 в якому відповідач стверджує про те, що позивач - ОСОБА_1 є платником податку на нерухомість - власником нежитлового приміщення, яке знаходиться в АДРЕСА_1 загальною площею 510,6 кв.м.
Документ, що засвідчує право власності - договір дарування ВКС № 529703 від 17.12.2007.
За інформацією з реєстру платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в ITC «Податковий блок», якій формується на підставі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачем сформовані податкові повідомлення - рішення з податку: за 2018 рік № 0001361-5506-1221 від 19.02.2019 у сумі 4752,41 грн; за 2019 рік № 0001375-5506-1221 від 18.02.2020 у сумі 5326,83 грн.
Будівлю, яка знаходиться у власності позивача відноситься до будівель сільськогосподарського призначення, яка має класифікацію класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 відноситься: 1271.9. - Будівлі сільськогосподарського призначення інші.
Позивач 01.01.2018 уклала договір про спільну діяльність зі своїм сином ОСОБА_3 , який є ФОП і займається сільськогосподарською діяльністю.
З 01.01.2019 не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (а. «ж» пп. 266.2.2 ПКУ).
З посиланням на норми Податкового кодексу України та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», представник позивача вважає спірні податкові повідомлення - рішення протиправними.
Відповідач позов не визнав, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) надав відзив на позов (арк. спр. 80-86).
В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідно до підпункту 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 з 17.12.2007 є власником нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 510,6 м2.
Рішенням Марківської селищної ради від 14.07.2017 № 19-2/2017 встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік. Вказане рішення приведене у відповідність до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 № 483 рішенням Марківської селищної ради від 24.11.2017 № 24-23/2017. Рішенням Марківської селищної ради від 14.06.2018 № 33-10/2018 встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік. Враховуючи вищезазначене, контролюючим органом сформовано податкові повідомлення-рішення про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
за 2018 рік від 19.02.2019 № 0001361-5506-1221 у сумі 4752,41 грн;
за 2019 рік від 18.02.2020 № 0001375-5506-1221 у сумі 5326,83 грн.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування. Так, підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 у редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII, чинній станом на 2018 рік визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Правовий аналіз цієї норми зумовив висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 не була зареєстрована як фізична особа - підприємець у 2018 році. Крім того, ОСОБА_1 не декларувались доходи за 2018 рік від виробництва сільськогосподарської продукції та/або розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробки.
За таких обставин, висновок про те, що ОСОБА_3 є сільськогосподарським товаровиробником та отримує доходи від такої діяльності зроблений бути не може.
Законом України від 23.11.2018 № 2628-VIII підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Правовий аналіз цієї норми зумовив висновок, що її застосування передбачає наявність трьох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) відноситься до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та третя - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 не була зареєстрована як фізична особа - підприємець у 2019 році.
ОСОБА_1 не декларувались доходи за 2019 роки від виробництва сільськогосподарської продукції та/або розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробки.
Крім того, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня будь-яка інформації щодо віднесення нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
При цьому, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об'єкта нерухомості згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000.
Відповідно до технічного паспорту на будівлю від 07 березня 2007 року 66,1% площі нежитлової будівлі займають склади.
Таким чином, нежитлова будівля з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об'єкта нерухомості згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 відноситься до класу 1252.9 «Склади та сховища інші».
Враховуючи вищезазначене, підстави для застосування п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України відсутні, у зв'язку з недотриманням умов, а саме: 1) власник об'єкта нерухомості не є сільськогосподарським товаровиробником; 2) об'єкт нерухомості не відноситься до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Крім того, згідно повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-01111, наданого ФОП ОСОБА_3 (вх. № 6 від 05.01.2018) нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не використовується ним у підприємницькій діяльності.
Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі.
Ухвалою суду від 09.03.2021 позов залишено без руху (арк. спр. 44-45).
Ухвалою суду від 22.03.2021 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (арк. спр. 58-59).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , є пенсіонером, 17.12.2007 прийняла в дар від ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , нежитлову будівлю, яка розташована на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 площею 502,5 м.кв (арк. спр. 18, 19, 20, 29).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 є фізичною особою - підприємцем (арк. спр. 21).
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17080132 від 17.12.2007 позивач з 17.12.2007 є єдиним власником нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (арк. спр. 30).
Згідно технічного паспорту об'єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складається з приміщень, а саме: І підсобного приміщення площею 8,1 м.кв, І складу площею 174 м.кв, ІІ складу площею 163,5 м.кв, ІІІ службового приміщення площею 112,9 м.кв, ІV підсобного приміщення площею 51,6 м.кв, всього 502,5 м.кв (буд. 83, літер А-А-І) (арк. спр. 32-37).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.03.2021 № 250195508 позивач є власником нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 510,6 м. кв (арк. спр. 70).
Рішенням 19 сесії Марківської селищної ради 7-го скликання від 14.07.2017 № 19-2/2017 встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік (арк. спр. 71).
Рішенням 24 сесії Марківської селищної ради 7-го скликання від 24.11.2017 24-23/2017 приведене у відповідність до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 № 483 рішення від 14.07.2017 № 19-2/2017 (арк. спр. 72-73).
Рішенням 33 сесії Марківської селищної ради 7-го скликання від 14.06.2018 № 33-10/2018 встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік (арк. спр. 74-76).
Відповідачем сформовано податкові повідомлення-рішення про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
за 2018 рік від 19.02.2019 № 0001361-5506-1221 у сумі 4752,41 грн (арк. спр. 38, 66);
за 2019 рік від 18.02.2020 № 0001375-5506-1221 у сумі 5326,83 грн (арк. спр. 39, 67).
Згідно з розрахунком податку на нерухове майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік по об'єктах оподаткування, які належать позивачу сума податку складає 4752,41 грн з розрахунку загальної площі 510,60 грн (арк. спр. 68).
Відповідно до розрахунку податку на нерухове майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік по об'єктах оподаткування, які належать позивачу сума податку складає 5326,83 грн з розрахунку загальної площі 510,60 грн (арк. спр. 69).
01.01.2018 позивач уклала з ОСОБА_3 договір про спільну діяльність (арк. спр. 22-23).
05.01.2018 ОСОБА_3 подав до контролюючого органу повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність форми № 20-ОПП (вхідний № 6 від 05.01.2018) із зазначенням об'єктів оподаткування, серед яких не вказано нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 (арк. спр. 88).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
01.01.2015 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, унормовано приписами статті 266 Податкового кодексу України.
Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Отже, за загальним правилом, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Положеннями пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.
У підпункті 266.2 статті 266 Податкового кодексу України наведений перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування.
Відповідно до пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції до 23.11.2018) не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Законом України № 2628-VIII від 23.11.2018 пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно якої не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Таким чином, об'єкт нерухомості не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за одночасного існування двох умов: об'єкт повинен відноситися до будівель сільськогосподарського призначення, віднесених до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»; об'єкт повинен належати сільськогосподарському товаровиробнику на не повинен здаватись в оренду, лізинг, позичку.
У Податковому кодексі України поняття "сільськогосподарський товаровиробник" визначено у пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Отже, це визначення застосовується для цілей глави 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV "Спеціальні податкові режими" Податкового кодексу України і не застосовується у спірних правовідносинах щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, урегульованих розділом ХІІ "Податок на майно".
Водночас вказане застереження в підпункті 14.1.235 щодо цілей глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін «сільськогосподарський товаровиробник» має інше змістовне навантаження.
Відповідно до статті 5 Податкового кодексу України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Визначення "сільськогосподарський товаровиробник" міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років", якою передбачено, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Крім того, законодавством з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробниками сільськогосподарської продукції є юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 560/168/19.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства з кодом 1271 включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. При цьому, він не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412). До будівель з кодом 1271 також відноситься: будівлі для тваринництва (1271.1); будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9).
Як вже зазначалось, перелік будівель, які не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначений у підпункті 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Зокрема, згідно з пунктом "ж" цього підпункту не є об'єктом оподаткування: "будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку ".
Буквальний зміст цього пункту свідчить на користь того, що звільняється від оподаткування саме об'єкт, і саме такий, який має відповідне цільове призначення. Тобто, звільняється від оподаткування об'єкт нежитлової нерухомості, який призначений для безпосереднього використання у сільськогосподарській діяльності, а не який безпосередньо використовується у сільськогосподарській діяльності. Додатковою обов'язковою умовою для звільнення від оподаткування є належність такого об'єкта сільськогосподарському товаровиробнику.
Законодавець не встановив обов'язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об'єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №0340/1905/18.
Спірним між сторонами є питання щодо тлумачення норми підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а саме: чи встановлює ця норма обов'язок сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати такі будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, чи достатньо того, що вони відповідають критерію здатності такого об'єкта слугувати цілям сільськогосподарського товарного виробництва.
Звільнення від сплати податку та збору - це одна із форм надання податкової пільги (підпункт «г» пункту 30.9 статті 30 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 30.2 статті 30 Податкового кодексу України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Пільга, встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Виходячи із буквального тлумачення цієї норми, з урахуванням значення слова «призначення» як «мета використання чого-небудь», «відповідати меті», можна зробити висновок, що будівлі і споруди, про які йдеться в цій нормі, повинні відповідати меті, способу та критеріям використання у сільськогосподарській діяльності. Вимоги, що будівлі і споруди повинні використовуватися (експлуатуватися) у сільськогосподарській діяльності текст цієї норми не містить.
Суд вважає, що матеріалами справи не підтверджено факт, що позивачка є сільськогосподарським товаровиробником.
Суд не приймає до уваги наданий договір від 01.01.2018 про спільну діяльність та зазначає таке.
Правовідносини щодо спільної діяльності регулюються нормами Цивільного кодексу України, а саме главою 77.
Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Статтею 1139 Цивільного кодексу України встановлено, що прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною.
Позивачем не надавалися декларації про майновий стан і доходи за 2018 та 2019 роки.
Як вбачається, договір укладено 01.01.2018.
Дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчать про те, що ОСОБА_3 припинив підприємницьку діяльність 31.03.2017, номер запису 23680060005000348, та потім зареєстрований як фізична особа - підприємець 03.01.2018 номер запису 23680000000001254, види діяльності 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 01.63 Післяурожайна діяльність; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду).
Проте, згідно повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП, наданого ОСОБА_3 (вх. № 6 від 05.01.2018) нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не використовується ним у підприємницькій діяльності.
Позивачем не надано суду доказів, що вона є сільськогосподарським товаровиробником та використання об'єкта нерухомого майна безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки до спірних правовідносин не застосовуються норми вказаного закону.
Щодо посилання представника позивача на проведення АТО (ООС), як на підставу для звільнення від оподаткування нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає.
Відповідно до абзацу першого підпункту 38.6 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (у редакції станом на 01.01.2018) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 цього Кодексу у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції.
Законом України від 23.11.2018 № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», який набрав чинності 01.01.2019 абзац перший підпункту 38.6 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України викладено в такій редакції:
«Об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 цього Кодексу у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції та/або операції Об'єднаних сил (ООС)».
Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р.
Населений пункт смт. Марківка не включено до зазначеного переліку.
У зв'язку з викладеним нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою: Луганська область, Марківський район, смт. Марківка, вул. Леніна, буд. 83 не відноситься до об'єктів нежитлової нерухомості, розташованих на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення.
Таким чином доводи позивача щодо звільнення вищевказаного об'єкта нерухомості від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на підставі абзацу перший підпункту 38.6 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України є необґрунтованими.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання даного об'єкту нерухомості об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу встановлених обставин справи та положень пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є безпідставними, такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та були спростовані доводами відповідача, які підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до вимог статті 139 КАС України судовий збір та інші витрати відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову адвоката Усової Катерини Вікторівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Смішлива