18 травня 2021 року № 320/13641/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Сквирської РДА Київської області, в якому просить суд:
- визнати неправомірною відмову Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеною ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суд від 28.12.2020 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.03.2020 замінено - Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації Київської області на правонаступника - Управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона перебуває на обліку як особа з інвалідністю в наслідок війни ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, а отже має право на отримання одноразової грошової допомоги до 05 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Водночас, всупереч рішенню Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, відповідач протиправно не виплатив грошову допомогу у повному розмірі, як передбачено приписами ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
05.04.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав, просив відмовити в задоволенні позову повністю. Зазначив, що виплата щорічної разової грошової допомоги до 05.05.2020 проведена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", якою встановлений чіткий розмір допомоги до 5 травня для певних категорій. Відповідач також зазначив, що виходячи з реальних фінансових ресурсів державного бюджету, передбачених на виплату грошової допомоги у 2020 році, органи соціального захисту проводять її відповідно до положень Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" у межах бюджетних призначень.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Сквирським РВ ГУ МВС України, 09.06.1999.
Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 04.12.2006, що дає право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
З матеріалів справи вбачається, що у 2020 році позивачу виплачено одноразову грошову допомогу до 5 травня в меншому розмірі, а саме 3640 грн.
Не погоджуючись з розміром отриманої грошової допомоги за 2020 рік, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплатити одноразову грошову допомогу до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи за 2020 рік у розмірі, що відповідає положенням статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням раніше виплачених сум.
Листом 03.11.2020 №2817 відповідач повідомив позивача про те, що одноразова грошова допомога до 5 травня виплачена в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком у 2020 році, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Пунктом 3 ст. 116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 та від 25.01.2012 №3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.
Правовий статус ветеранів війни визначає та створення належних умов для їх життєзабезпечення забезпечує Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993 (далі - Закон №3551-XII).
01.01.1999 набрав чинності Закон №367-ХІV, яким ст. 13 Закону №3551-XII доповнено частиною в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28.12.2007 (набрав чинності 01.01.2008) ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28.12.2007.
В подальшому Законом України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01.01.2015, розділ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: №147 від 31.03.2015, №141 від 02.03.2016, №233 від 05.04.2014, №170 від 14.03.2018, №237 від 20.03.2019 та №112 від 19.02.2020, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги інвалідам війни.
Конституційний Суд України Рішенням від 27.02.2020 №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у п. 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22.05.2008 №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 відновлено дію ч. 5 ст. 13 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та становить 13104,00 грн. (1638,00 грн. х 8).
Відповідно до абз. 1 та 2 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 за №112, Міністерство соціальної політики виплати організовує шляхом перерахування коштів структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
В даному випадку, безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги у розмірі 3640,00 грн. позивачу як інваліду війни ІІ групи здійснено Управлінням соціального захисту населення Сквирської РДА, що не заперечувалось відповідачем.
Водночас, як встановлено судом з 27.02.2020 позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня для інвалідів війни ІІ групи - вісім мінімальних пенсій за віком, що становить 13104,00 грн.
Отже, саме Управлінням соціального захисту населення Сквирської РДА допущено протиправні дії щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
На час виплати позивачу до 05.05.2020 щорічної разової грошової допомоги одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова №112.
Виходячи із визначених у ч. 4 ст. 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2020 році слід застосовувати не Постанову №112, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість твердження позивача, що разова грошова допомога до 05.05.2020 повинна виплачуватися особам з інвалідністю внаслідок війни у розмірі, встановленому ч. 5 ст. 13 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV.
Вказаний висновок суду повністю узгоджується із позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.01.2021 у зразковій справі №440/2722/20.
Згідно із ч. 3 ст. 291 КАС України правові висновки Великої Палати Верховного Суду в зразковій справі мають враховуватися судами при ухваленні рішення в типовій справі.
Суд критично ставиться до твердження відповідача, що одноразова грошова допомога виплачується виходячи із обсягу видатків на відповідний рік з огляду на наступне.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі №21-399во10, від 07.12.2010 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі №21-44а10).
Гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету, тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20.03.2020 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007.
Відповідно до розпорядження Сквирської районної державної адміністрації Київської області від 13.01.2021 №7 "Про реорганізацію структурних підрозділів із статусом юридичної особи публічного права Сквирської районної державної адміністрації Київської області" реорганізовано Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації Київської області шляхом приєднання до Управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області. Пунктом 2 вказаного розпорядження установлено, що Управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області є правонаступником Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації Київської області. Також вирішено утворити комісію з реорганізації Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації Київської області у складі згідно з додатком 1 (пункт 3 розпорядження).
Враховуючи встановлені судом обставини протиправних дій Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання Управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір", тому підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 291 КАС України, суд,-
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації Київської області щодо виплати разової грошової допомоги ОСОБА_1 до 5 травня за 2020 рік у меншому розмірі.
3. Зобов'язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області (ЄДРПОУ: 03193755) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеною ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.