18 травня 2021 року № 728/1753/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Бахмацького районного суду Чернігівської області з позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області та просить суд:
- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради щодо відмови у виплаті разової грошової допомоги до 5 травня;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради видати здійснити виплату суми недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, з урахуванням раніше виплачених сум.
На підставі ухвали Бахмацького районного суду Чернігівської області від 15.10.2020 адміністративну справу №728/1753/20 передано на розгляд за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
25.11.2020 адміністративна справа №728/1753/20 надійшла на адресу Київського окружного адміністративного суду та за результатами автоматизованого розподілу головуючим суддею визначено Щавінського В.Р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 вказану адміністративну справу повернуто до Бахмацького районного суду Чернігівської області для оформлення належним чином.
03.02.2021 адміністративну справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду разом із уточненою позовною заявою.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, а отже має право на отримання одноразової грошової допомоги до 05 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Водночас, всупереч рішенню Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, відповідач протиправно не виплатив грошову допомогу у повному розмірі, як передбачено приписами ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
12.02.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав, просив відмовити в задоволенні позову повністю. Зазначив, що виплата щорічної разової грошової допомоги до 05.05.2020 проведена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", якою встановлений чіткий розмір допомоги до 5 травня для певних категорій. Відповідач також зазначив, що виходячи з реальних фінансових ресурсів державного бюджету, передбачених на виплату грошової допомоги у 2020 році, органи соціального захисту проводять її відповідно до положень Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" у межах бюджетних призначень. Додатково наголосив, у зв'язку з пропущенням строків позивачем на звернення до суду, даний адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, де він заперечує проти наведених у відзиві тверджень, оскільки у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Зазначив, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження пропущення ним строку позовної давності.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 25.06.2019, що дає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2020 року позивачу виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 1390,00 грн.
Не погоджуючись з розміром отриманої грошової допомоги за 2020 рік, позивач звернувся до відповідача із завою, в якій просив нарахувати та виплатити йому невиплачену частину одноразової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій, з урахуванням раніше виплачених сум.
Листом від 07.09.2020 №11373 відповідач повідомив позивача про те, що одноразова грошова допомога до 5 травня виплачена в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112, а саме в розмірі 1390,00 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у 2020 році, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Пунктом 3 ст. 116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 та від 25.01.2012 №3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.
01.01.1999 набрав чинності Закон №367-ХІV, яким ст. 12 цього Закону: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком».
Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) частину п'яту статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року.
В подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: №147 від 31 березня 2015 року, №141 від 02 березня 2016 року, №233 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року, №237 від 20 березня 2019 року та №112 від 19 лютого 2020 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №112 від 19 лютого 2020 року (набрала чинності 25 лютого 2020 року) визначено розмір виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій - 1390 гривень.
Конституційний Суд України Рішенням від 27.02.2020 №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у п. 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22.05.2008 №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 відновлено дію ч. 5 ст. 13 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та становить 8190,00 грн. (1638,00 грн. х 5).
Відповідно до абз. 1 та 2 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 за №112, Міністерство соціальної політики виплати організовує шляхом перерахування коштів структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
В даному випадку, безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги у розмірі 1390,00 грн. позивачу як учаснику бойових дій здійснено Управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області, що не заперечувалось відповідачем.
Водночас, як встановлено судом позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня для учасників бойових дій - п'ять мінімальних пенсій за віком, що становить 8190,00 грн., відповідно сума недоплаченої грошової допомоги становить 6800,00 грн.
Отже, саме Управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області допущено протиправну бездіяльність щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
На час виплати позивачу до 05.05.2020 щорічної разової грошової допомоги одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова №112.
Виходячи із визначених у ч. 4 ст. 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році слід застосовувати не Постанову №112, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість твердження позивача, що разова грошова допомога до 05.05.2020 повинна виплачуватися учасникам бойових дій у розмірі, встановленому ст. 12 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV.
Вказаний висновок суду повністю узгоджується із позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.01.2021 у зразковій справі №440/2722/20.
Згідно із ч. 3 ст. 291 КАС України правові висновки Великої Палати Верховного Суду в зразковій справі мають враховуватися судами при ухваленні рішення в типовій справі.
Суд критично ставиться до твердження відповідача, що одноразова грошова допомога виплачується виходячи із обсягу видатків на відповідний рік з огляду на наступне.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі №21-399во10, від 07.12.2010 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі №21-44а10).
Гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету, тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20.03.2020 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007.
Суд відхиляє твердження відповідача щодо пропуску строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 122 КАС України).
Аналіз наведених норм цього КАС України свідчить про те, що законодавець передбачив, що в разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.
Частиною четвертою статті 17-1 Закону № 3551 встановлено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Розглядаючи справу № 607/7919/17, Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 зазначив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата оспорюваної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Як наслідок суд Касаційної інстанції дійшов висновку, що перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що шестимісячний строк звернення позивача до суду із позовом про виплату щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік сплив 31.03.2021.
До суду позовна заява ОСОБА_1 надійщла 30.09.2020, тобто строк звернення до суду з даним позовом не пропущено.
Отже, дії відповідача щодо нарахування та виплати одноразової допомоги до 5 травня за 2020 рік у меншому розмірі є протиправними.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, що становить 6800,00 грн.
За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір", тому підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 291 КАС України, суд,-
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради щодо виплати разової грошової допомоги ОСОБА_1 до 5 травня за 2020 рік у меншому розмірі.
3. Зобов'язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради здійснити виплату суми недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік ОСОБА_1 у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, яка з урахуванням раніше виплачених сум, становить 6800,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.