18 травня 2021 року м. Київ № 320/10570/20
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо застосування граничного обмеження в розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з дати її призначення у визначеному при її призначенні розмірі - 31284,49 грн. в повному обсязі, без обмеження максимального розміру пенсії.
Позов мотивовано протиправністю обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача як військовослужбовця, з огляду на визнання неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою обмежено максимальний розмір пенсії особам, що отримують пенсію відповідно до зазначеного закону, та з огляду на неможливість звуження чи скасування заходів, спрямованих на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що не зважаючи на визнання неконституційними змін до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою обмежено максимальний розмір пенсії, вказана правова норма, якою передбачено обмеження максимального розміру пенсій має застосовуватись не тільки для призначених пенсій, а й щодо перерахованих пенсій, оскільки дія рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 розповсюджується на окремий період в часі, а саме з 20.12.2016 по 31.12.2016.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.
Відповідно до розрахунку пенсії по інвалідності по пенсійній справі №1001024580 ОСОБА_1 від 01.09.2020, позивачу обчислено пенсію з наступних сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 9590,00 грн., оклад за військове звання - 1550,00 грн., процентна надбавка за вислугу років 50% - 5570,00 грн., середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення (робота з таємними виробами, носіями, документами 20%, надбавка за специфічні умови проходження служби 65%, премія 35%) - 13445,92 грн., всього сума грошового забезпечення для обчислення пенсії - 30155,92 грн., основний розмір пенсії: 80% грошового забезпечення у розмірі 24124,74 грн., з урахуванням доплати - 30155,93 грн., в тому числі збільшення основного розміру пенсії (25%) - 6031,19 грн., підвищення до пенсії: інвалід війни 2 групи - 684,80 грн., 50,00 грн.; особливі заслуги - 393,76 грн.. підсумок пенсії (з надбавками) - 31284,49 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії (остаточний) - 17120,00 грн.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою від 08.09.2020 про виплату йому пенсії без будь-яких обмежень.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 08.10.2020 №1000-0235-8/82392 позивачу повідомлено про виплату йому пенсії з 01.07.2020 у розмірі 17120,00 грн. відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати пенсії в обмеженому розмірі, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначено Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ).
Згідно преамбули, Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Як убачається з наявного у матеріалах справи розрахунку по пенсійній справі позивача, основний розмір пенсії позивачу встановлено на рівні 80% грошового забезпечення, що складає 31284,49 грн. Водночас, Пенсійним фондом обмежено максимальний розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, тобто на рівні 17120,00 грн.
Як зазначив позивач, відповідачем протиправно обмежено максимальний розмір пенсії, наслідком чого є отримання пенсії в меншому розмірі ніж гарантовано Законом №2262-ХІІ.
Обмежуючи виплату пенсії позивачу максимальним розміром, відповідачем застосовано положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою визначено, зокрема, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016, частину п'яту статті 43 Закону №2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону №2262-XII зі змінами, зокрема, частина сьома статті 43, згідно з якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Зазначені положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII зі змінами втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України свого Рішення, тобто - 20.12.2016.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 06.12.2016 №1774-VIII, який набув чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону №2262-XII слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року». Перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 06.12.2016 №1774-VIII визначено коло осіб, щодо яких обмеження з виплати пенсій протягом визначеного періоду не застосовуються.
Втім, як уже зазначалось, згідно рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 частина сьома статті 43 Закону №2262-XII зі змінами втратила чинність 20.12.2016.
Внесення змін до положень Закону №2262-XII у спосіб заміни слів і цифр «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року» не могло бути здійсненим, оскільки положення до яких вносились зміни втратили чинність, тобто такі зміни є нереалізованими (наприклад, постанова Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №295/2039/17 (85804342)).
Отже, враховуючи те, що виплата пенсії позивачу обмежена, в тому числі, на підставі частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII (втратила чинність з 20.12.2016 на підставі рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016), до якої внесено зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 06.12.2016 №1774-VIII, які, за висновком суду є нереалізованими, така підстава для обмеження максимального розміру пенсії є протиправною.
Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо протиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з виплати йому пенсії в обмеженому розмірі на підставі частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
На думку суду, невиплачена позивачу пенсія є майном у розумінні статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, втручання в право мирно володіти майном повинно бути законним, що, в свою чергу, вимагає дотримання відповідних положень законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (наприклад, рішення в справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, пункт 167). Цей принцип також означає, що застосовні положення національного законодавства мають бути достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (наприклад, рішення в справі «Будченко проти України», заява №38677/06, пункт 40).
У даному випадку, суд дійшов висновку, що втручання в право позивача, гарантоване статтею 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, здійснено на підставі закону, який не відповідає наведеним критеріям, оскільки зміни внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 06.12.2016 №1774-VIII до статті 43 Закону №2262-XII, яка втратила чинність, тобто внесені зміни не були реалізованими.
Суд також вважає, що положення проаналізованих законів стосовно обмеження максимального розміру пенсії, у тому числі частина сьома статті 43 Закону №2262-XII, не відповідають критеріям чіткості та передбачуваності.
Так, визначивши максимальний розмір пенсії Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI та встановивши, що наведене обмеження не поширюється на осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом, вносяться зміни до статті 43 Закону №2262-XII, яким визначено інший максимальний розмір пенсії. При цьому після рішення Конституційного Суду України, який визнав відповідні зміни щодо максимального розміру пенсії, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII неконституційними, ухвалюється Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 06.12.2016 №1774-VIII, метою якого є продовження визнаного неконституційним обмеження на 2017 рік.
За таких обставин застосуванню підлягають положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI щодо непоширення на позивача обмежень максимального розміру пенсії, які є більш сприятливими для позивача, оскільки, як уже зазначалось, втручання у право мирно володіти майном, гарантоване Конвенцією, має здійснюватись на підставі закону, який повинен відповідати критеріям, зокрема, чіткості та передбачуваності.
З огляду на зроблені судом висновки, зважаючи на судову практику, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо виплати позивачу пенсії в обмеженому розмірі, відповідно підлягає задоволенню вимога про зобов'язання зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з дати її призначення у визначеному при її призначенні розмірі - 31284,49 грн. в повному обсязі, без обмеження максимального розміру пенсії. Водночас, виплата перерахованої пенсії позивачу повинна відбуватись з урахуванням вже виплачених раніше позивачу сум. Відтак, адміністративний позов є обґрунтованим частково та підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно абзацу другого частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях осіб з інвалідністю I та II груп, законних представників дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Судом встановлено, що позивач належить до числа осіб з інвалідністю ІІ групи, відповідно, позивача звільнено від сплати судового збору. Оскільки сторонами не надано доказів понесення судових витрат, будь-які судові витрати присудженню не підлягають.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо застосування граничного обмеження в розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з дати її призначення у визначеному при її призначенні розмірі - 31284,49 грн. в повному обсязі, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням фактично виплачених сум.
У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Колеснікова І.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 18 травня 2021 року.