18 травня 2021 року Справа № 160/6052/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рищенко А.Ю., переглянувши у місті Дніпрі матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача 1: Держави України в особі Кабінету Міністрів України, відповідача 2: Міністерства захисту довкілля України, відповідача 3: Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Благодійний фонд "Екологія-Геос" про визнання дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
16.04.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача 1: Держави України в особі Кабінету Міністрів України, відповідача 2: Міністерства захисту довкілля України, відповідача 3: Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Благодійний фонд "Екологія-Геос" про визнання дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалу суду від 21.04.2021 позивачу направлено 29.04.2021 на адресу електронної пошти, яка вказана у позовній заяві.
23.04.2021 року позивач через «Електронний суд» подав заяву (клопотання) про забезпечення гарантії права на розгляд справи у суді на ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху, у якій позивач посилаючись на норми Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішення Конституційного Суду України просить звільнити його від сплати судового збору. До вказаної заяви позивачем додано рахунок за газ на суму 1599,76 грн. та досудову вимогу про сплату боргу від 05.04.2021 року № 32 Дніпропетровськгаззбут.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Положеннями ч. 1 ст. 133 КАС України встановлено, що єдиною підставою для зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк є врахування судом майнового стану сторони.
При цьому, Законом України “Про судовий збір” від 08 липня 2011 року №3674-VI встановлено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Частиною першою статті 8 Закону України “Про судовий збір” (в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147-VIІІ) визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
За приписами частини другої вищевказаної статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, суд зазначає, що вищенаведений перелік осіб є вичерпним.
Водночас відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За змістом цієї практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах “Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії”, “Креуз проти Польщі”, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
Однак ЕСПЛ також неодноразово вказував на те, що вимога про сплату судового збору не обмежує право заявників на доступ до суду (справа "Креуз проти Польщі", заява № 28249/95 від 19.06.2001 року). Це пов'язано з тим, що, на думку ЕСПЛ, судовий збір є таким собі обмежувальним заходом, який попереджає подання необгрунтованих та безпідставних позовів та перенаватаження судів (справа "Шишков проти Росії", заява № 26746/05 від 20.05.2014 року).
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статті 8 Закону України “Про судовий збір”, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ “Kniat v. Poland” від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ “Jedamski and Jedamska v. Poland” від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Враховуючи наведене, позивач у справі може за певних обставин (дійсної неспроможності сплатити судовий збір, підтвердженої належними доказами) бути звільненим від сплати судового збору або його сплата може бути відстрочена чи розстрочена, розмір судового збору може бути зменшений судом.
На підтвердження заявленого клопотання скаржник надав довідку про доходи за 2020 рік № 8341263325321214 на суму 34 220,42 грн. та відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 22.01.2021 року про отриманий дохід за 2020 рік від Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації у розмірі 2300,63 грн.
Згідно прямої вказівки ст. 8 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору повинен перевищувати 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік.
Однак, в даному випадку судовий збір (908,00 грн.) не перевищує 5% розміру річного доходу позивача, що в свою чергу не зумовлює підстав для звільнення ОСОБА_2 від сплати судового збору.
Крім того, позивачем не надано суду інформацію та її документальне підтвердження стосовно наявності у позивача рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, інших активів, які б дозволили суду оцінити майновий стан позивача для прийняття рішення про звільнення від сплати судового збору або про розстрочення сплати судового збору.
Одночасно суд відхиляє посилання позивача на те, що останній має заборгованість за газ, за електричну енергію, оскільки кожна особа повинна сплачувати грошові кошти за використання комунальних послуг, які споживає.
За вказаних обставин заява (клопотання) ОСОБА_2 про забезпечення гарантії права на розгляд справи у суді шляхом звільнення від сплати судового збору, не є обґрунтованою, а тому суд відмовляє у її задоволенні.
Крім того, позивачем на виконання вимог ухвали суду від 21.04.2021 не надано уточненої позовної заяви оформленої у відповідності до приписів п. 4, п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС України.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем не усунені недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Пунктом 1 ч. 4 ст. 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, подана позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 169, 243, 248 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви (клопотання) ОСОБА_1 про забезпечення гарантії права на розгляд справи у суді шляхом звільнення від сплати судового збору.
Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача 1: Держави України в особі Кабінету Міністрів України, відповідача 2: Міністерства захисту довкілля України, відповідача 3: Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Благодійний фонд "Екологія-Геос" про визнання дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя А. Ю. Рищенко