18 травня 2021 року Справа № 160/3976/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Віхрової В.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, -
17.03.2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Одеської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 28.09.2020 року №UA500500/2020/500039/1;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оофрмленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.09.2020 року №UA500500/2020/50069.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ'єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не обґрунтовано неможливість визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, необґрунтовано визначення митної вартості товару за попередніми методами. Митниця у своєму рішенні вказує, що рівень митної вартості товарів, що ввозяться позивачем, більший з наявною у митниці інформацією, проте в рішенні відсутня інформація, що за наведеною відповідачем митною декларацією відбулось митне оформлення такого ж самого товару. У зв'язку з чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування рішень, які пред'явлено до оскарження.
Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Ухвалою Дніпропетровського кружного адміністративного суду 18.03.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/3976/21 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
Представником відповідача відзив не надано, про можливість подання відзиву повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.3 ст. 124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється:
1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу;
2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
Оскільки матеріали справи містять офіційну зареєстровану електронну адресу відповідача, останнього повідомлено 22.03.2021 року про розгляд справи та можливість подання відзиву у відповідності до п. 1 ч.3 ст. 124 КАС України. Від відповідача надійшло повідомлення про отримання.
В силу п. 1 ч.3 ст. 124 КАС України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 30487219, 19.07.1999 року зареєстроване як юридична особа, місцезнаходження: Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 40.
Судом встановлено, що ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (Покупець) та Ningbo Mini Stream (Продавець) було укладено контракт на поставку продукції від 27.12.2019 року №3371-MS/CN.
Відповідно до п.2.3. Контракту №3371- MS/CN, ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB-Ningbo, Китай згідно з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» Міжнародної торгової палати у редакції 2010р. (якщо у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома сторонами, не зазначені інші умови згідно з Правилами «Інкотермс» 2010р.) та включає в себе вартість навантаження товару у продавця, вартість усіх митних формальностей у країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.
Отже, умовами Контракту №3371- MS/CN визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування та маркування, у зв'язку із чим у позивача були відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості товару.
На виконання умов контракту, згідно з інвойсом від 14.08.2020 року №20SН0616В та специфікацією від 14.08.2020 року № 4 на умовах поставки FOB-Ningbo, (згідно з Інкотермс 2010) на адресу покупця була поставлена продукція:
- товар № 1 - Капці жіночі, артикул МХ2049.52. у кількості 15 912 шт. на загальну суму 31 983,12 доларів США (2,01 долар США за шт.);
- товар № 2 - Черевики жіночі, артикул МС11315, у кількості 6 624 шт. на загальну суму 38 617,92 доларів США (5,83 долар за шт.);
- товар № 3 - Черевики чоловічі, артикул ХDХ2010 у кількості 840 шт. на загальну суму 5 779,20 доларів США (6,88 долар США за шт.).
Зазначені товари розроблені та виготовлені Ningbo Mini Stream Со, Ltd в Китаї. Товари сертифіковані згідно сертифікату якості від 14.08.2020 року.
Товар був поставлений у відповідності до умов Контракту. Загальна вартість поставленої партії товару склала 76 380,24 доларів США.
Разом з митною декларацією були подані супровідні документи, а також документи, які підтверджують митну вартість товару, що підтверджується відповідними відомостями у графі 44 митної декларації:
- зовнішньоекономічний контракт №3371- MS/CN від 27.12.2019 року;
- специфікація № 4 від 14.08.2020 до зовнішньоекономічного контракту №3371- MS/CN від 27.12.2019 року;
- інвойс від 14.08.2020 року № 20SH0616В;
- сертифікат якості від 14.08.20020 року №20SH0616В;
- пакувальний лист б/н від 14.08.2020 року;
- swift б/н від 22.09.2020 року, наданий додатково разом з листом № 28/09/1 від 28.09.2020 року у відповідь на повідомлення № 3656с958-8b1f-4с68-9е83-2а38а99еd782 від 28.09.2020 року;
- коносамент від 19.08.2020 № ZJSM20081046В;
- автотранспортна накладна від 23.09.2020 року №1698;
- рахунок-фактура СФ-18222 від 28.09.2020 року про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору транспортного експедування №88189 від 09.04.2020 року;
- рахунок-фактура СФ-18224 від 28.09.2020 року про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору транспортного експедування № 88189 від 09.04.2020 року;
- заявка на перевезення вантажу морським транспортом № 45607/154112 15 від 19.08.2020 року;
- договір транспортного експедирування №88189 від 09.04.2019 року, наданий додатково разом з листом №28/09/1 від 28.09.2020 року у відповідь на повідомлення №3656с958-8b1f-4с68-9е83-2а38а99еd782 від 28.09.2020 року;
- генеральний договір добровільного страхування вантажів між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» та АТ «Страхова компанія АРКС» від 11.03.2020 року № 04г0д;
- заява на страхування від 18.09.2020 року № 2722.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею 28.09.2020 року підприємству було направлено електронне повідомлення, відповідно до якого були виявлені розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числові значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
У відповідь на повідомлення № 3656с958-8b1f-4с68-9е83-2а38а99еd782 позивачем 28.09.2020 року листом № 28/09/1 від 28.09.2020 року було надано пояснення з питань, викладених у повідомленні та наступні документи:
- прайс-лист виробника товару б/н від 04.08.2020 р.;
- комерційна пропозиція виробника товару б/н від 07.08.2020 року;
- копія митної декларації країни відправлення №310420200549476038 від 14.08.2020 року;
- swift б/н від 22.09.2020 року;
- договір транспортного експедирування № 88189 від 09.04.2019 року;
- фото маркування товару з вказаним матеріалом виготовлення.
28.09.2020 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2020/500039/1, яким:
- митну вартість товару № 1 капці жіночі визначено за резервним методом визначення митної вартості згідно з ст. 64 МК України на рівні: 2,97 дол. США за пару (митна декларація №UА209140/2020/087682 від 23.09.2020), ніж заявлено декларантом 2,01 дол.США/шт:
- митну вартість товару №3 черевики чоловічі визначено за резервним методом визначення митної вартості згідно з ст. 64 МК України на рівні: 7,89 дол.США за пару (митна декларація № UА00020/2020/040250 від 07.09.2020року), аніж заявлено декларантом 6,88 дол.США/шт.
Відповідно до рішення відповідача від 28.09.2020 року позивачу надіслано картку відмови №UА500500/2020/50069 від 28.09.2020 року в прийнятті митної декларації від 28.09.2020 року №UА500500/2020/507654.
Оцінюючи рішення про коригуванням митної вартості товару та картку відмови у митному оформленні товарів, на предмет їх відповідності закону, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 МК України).
Відповідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.
Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато - логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Згідно п.1 ч.4 ст.54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно ч.1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 ст.55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Передбачене частиною п'ятою статті 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, як надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.
Відносно обгрунтування відповідача, що покладене в основу оскаржуваного рішення, щодо включення до ціни вартості упаковки, судом встановлено, що згідно п. 2.3. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.12.2019 року №3371-MS/CN ціна товару включає вартість упаковки та маркування товару.
За приписами пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599 передбачено, що у графі 16 додаткового аркуша «А» до основного аркуша ДМВ зазначаються витрати, понесені покупцем, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а)), тобто не включені продавцем до рахунку-факзури, виставленого покупцеві, але мали місце у зв'язку з увезенням оцінюваних товарів на митну територію України та були сплачені або підлягають сплаті покупцем. У Пункті «в» графи 16 додаткового аркуша «А» до основного аркуша ДМВ зазначаються витрати, понесені покупцем, на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням.
У п. 2.3 контракту вказано, що ціна на товат розуміється відповідно до умов FОВ - Ningbo, КНР, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» Міжнародної торгової палати у редакції 2010 р. (надалі - «Правила «Інкотермс - 2010») (якщо у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома Сторонами, не зазначені інші умови згідно з Правилами «Інкотермс» 2010 р.) та -включає в себе вартість навантаження товару у продавця, вартість усіх митних формальностей в країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.
Як було зазначено вище, згідно п. 2.3. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.12.2019 року №3371-MS/CN ціна товару включає вартість упаковки та маркування товару витрати на упаковку та маркування включені у вартість товару, а отже, ці витрати не додаються повторно до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, при визначені митної вартості.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 18.12.2019 року №160/8775/18, яким зазначено, що відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв'язку з чим згідно з положеннями підпункту "в" пункту 1 частини десятої статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.
Таким чином, під час розгляду справи не підтверджені твердження відповідача, покладені в основу оскаржуваного рішення, щодо включення до ціни вартості упаковки ввезеного позивачем товару.
Стосовно зазначення в оскаржуваному рішенні, що відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну 100 % плюс 10 % (не менше 110 %) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий документ - заява на страхування вантажу від 18.09.2020 року №2722 не відповідає вищезазначеним умовам. При цьому встановлено неузгодженість умов поставки згідно з п.2.3, п.4.1 зовнішньоекономічного договору від 27.12.2019 року № 3371-MS/CN та зазначених у документі страхування, суд зазначає наступне.
У відповідності до контракту на поставку продукції № 3371-MS/CN від 27.12.2019 року та специфікації від 14.08.2020 № 4 сторонами погоджено продаж товару на умовах поставки FОВ - Ningbo (Інкотермс 2010). Згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс 2010 існують тільки два терміни (умови-поставки), якими передбачені мінімальні розміри страхування- терміни СІF і СІР. Відповідно до них продавець зобов'язаний забезпечити страхування на користь покупця. Будь-які інший терміни (умови поставки) Інкотермс не передбачають обов'язкового (страхування, а отже і не можуть визначати мінімальний розмір такого страхування. Таким чином, мінімальне страхування, що має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) застосовується тільки, якщо поставка здійснюється на умовах СІF і СІР. Тобто, в інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі. Умови FОВ - Ningbo, на умовах яких здійснювалась поставка товару, не мають зобов'язання до Договорів страхування, а отже не визначають мінімальний розмір страхування. Відсутність обов'язкового страхування також передбачена частиною першої пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України, відповідно до якої одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо страхування здійснювалося).
Тобто, фактично зобов'язання щодо укладення договору страхування у позивача відсутні, але позивач вирішив за Генеральним договором добровільного страхування вантажів № 04г0д від 11.03.2019р., укладеним з АТ «Страхова компанія «АРКС» здійснити добровільне страхування товару, про що під час митного оформлення наданий Страховий сертифікат (у вигляді заяви на страхування відповідно до умов Генерального договору) від 18.09.2020 року №2722 та Генеральний договір добровільного страхування вантажів № 04г0д від 11.03.2019 року.
Згідно з п. 2.5. Генерального договору добровільного страхування вантажів страховий тариф складає 0,029 % від страхової суми, отже витрати на страхування оцінюваного товару склали 622,70 грн., що зазначено у декларації митної вартості Позивача та підтверджується доказами наданими до справи. Валюта договору страхування - національна валюта України гривня.
Отже наданий страховий поліс №2722 від 18.09.2020 року відповідає Міжнародним правилам інтерпретації комерційних термінів Інкотермс. А отже розбіжність відсутня.
Так відповідно до ст.19 Закону України «Про страхування» страхувальники згідно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а страхувальник-нерезидент - у іноземній вільно конвертованій валюті або у грошовій одиниці України у випадках, передбачених чинним законодавством України, з урахуванням положень частини четвертої цієї статті при укладанні договорів страхування життя.
Позивач є резидентом України, договір страхування укладений в Україні, а тому визначена страхувальником валюта договору - грошовій одиниці України (гривна), не суперечить чинному законодавству України, а отже зазначені зауваження відповідача щодо невідповідності валюті страхування не ґрунтуються на вказаних вище нормах права.
Таким чином, будь які розбіжності у числових значення страхових витрат у наданих документах відсутні. Ці документи були надані позивачем відповідачу під час митного оформлення товару та проведення консультацій з позивачем.
Відповідач у своєму рішенні не навів в чому саме він встановив неузгодженість між зовнішньоекономічним договором від 27.12.2019 року №3371-MS/CN та документами страхування. В страховому сертифікаті від 18.09.2020 року № 2722, який іменується «Заява на страхування багажу № 2722» вказані всі необхідні реквізити для здійснення страхування багажу: страхова сума, вантажовідправник, вантажоодержувач, умови поставки, маршрут перевезення, пункт відправлення та призначення, дата відправлення, перевізник, перевізний транспортний засіб, реквізити товаросупроводжувальних документів - інвойсу від 14.08.2020 року №20SH0616В (в якому є перелік товару), вартість, вага вантажу, тип упаковки, охоплення страхуванням завантаження та розвантаження товару тощо.
Отже, умови поставки, встановлені зовнішньоекономічним договором від 27.12.2019 року № 3371-MS/CN повністю узгоджуються з документами страхування.
Стосовно ззаначення в рішенні про коригування митної вартості, що позивачем не надано в повному обсязі документи, передбачені п. 4.2 контракту від 27.12.2019 року №3371-MS/CN, суд зазначає наступне.
Згідно п. 4.2. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.12.2019 року №3371-MS/CN продавець зобов'язаний передати разом з товаром (або одночасно з відвантаженням товару надіслати покупцю поштою або за допомогою служби кур'єрської доставки) оригінали наступних товаросупровідних документів на товар: рахунок-фактура (інвойс); міжнародна автомобільна накладна СМR (при перевезенні товару автомобільним транспортом), коносамент (при перевезенні товару морським транспортом); сертифікат походження товару (якщо товар походить з Європейського Союзу - сертифікат перевезення товару ЕUR.1); пакувальний лист; документи, які підтверджують якість та безпеку товару, засвідчена продавцем копія митної декларації країни відправника товару.
Суд зазначає, що перелічені документи, вказані в пунктах 4.2.1. - 4.2.5., надані 24.09.2020 року разом з митною декларацією. Копія митної декларації країни відправника товару надавалася 28.09.2020 року разом з листом ТОВ «АТБ-маркет», вих. № 28/09/1 від 28.09.2020 року.
Стосовно твердження митниці про те, що у наданих до митного оформлення рахунках-фактурах про надання транспортно-експедиційнш послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги відсутня інформація щодо умов поставки товару, а також відсутній договір на перевезення, вказаний в графі 44 МД, суд зазначає наступне.
Позивачем до митного оформлення було надано рахунки на перевезення вантажу морським транспортом (№ СФ-18222 від 28.09.2020 року) та на автоперевезення вантажу та експедиторські послуги (№ СФ-18224 від 28.09.2020 року) до договору № 88189 від 09.04.2019 року була надана заявка на перевезення вантажу морським транспортом №45607/154112_15 від 19.08.2020 року. На момент митного оформлення акти виконаних робіт та платіжні доручення не було можливості надати, так як вантаж ще не був доставлений на склад одержувача. Договір перевезення було надано разом з листом №28/09/1 від 28.09.2020 року (28.09.2020 року - до винесення оскаржуваного рішення). Разом з заявою, вих. № М-2020-5931 від 09.12.2020 року, додатково були надані платіжні доручення №442702 від 08.10.2020 року та акти виконаних робіт № ОУ-0004969 від 28.09.2020 року та № ОУ-0004971 від 28.09.2020 року.
Стосовно твердження митниці про те, що в поданих до митного оформлення документах: інвойсі №20SН0616В від 14.08.2020 року, додатку до зовнішньоекономічного контракту № 4 від 14.08.2020 року відсутня будь яка інформація щодо матеріалу виготовлення, що унеможливлює визначити вартісні характеристики товару і віднести його до зазначеного коду УКТ ЗЕД», суд зазначає, що разом з листом № 28/09/1 від 28.09.2020 року до митного оформлення було надано фото маркування товару зі вказаним матеріалом виготовлення, що давало можливість визначити вартісні характеристики товару і віднести його до зазначеного коду УКТ ЗЕД.
Відповідачем в рішенні зазначено, що копія митної декларації країни відправлення від 14.08.2020 року №310420200549476038 не містить відомості відносно контракту, товаросупровідних документів, рахунку-фактури (інвойсу), що унеможливлює перевірку числового значення митної вартості товару, заявленого у митній декларації та подано без перекладу українською мовою.
Суд вказує на те, що митна декларація країни відправлення № 310420200549476038 від 14.08.2020 року містить всі необхідні реквізити. Щодо ненадання перекладу митної декларації країни відправлення на українську мову, то такої обов'язкової вимоги ч.З ст.53 МК України не містить.
Крім того, п. 5 ч.5 ст. 54 Митного кодексу закріплено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості. Відповідачем не надано будь-яких листів, повідомлень, довідок, тощо від органів доходів і зборів Китайської Народної Республіки, що підтверджували б невідповідність митної вартості у наданих документах позивача.
Стосовно зазначення відповідачем в рішенні, що цінова пропозиція від 07.08.2020 б/н не містить терміну дії щодо товарів, заявлених у графі 31 митної декларації та в інвойсі від 14.08.2020 року № 20SН0616В», суд зазначає, що діючим законодавством не передбачено обов'язкової вимоги щодо зазначення саме в ціновій пропозиції терміну дії товарів. Крім того, відповідач не вказав, які вказані підстави впливають на визначення саме числових значень митної вартості товару.
Також, позивачем надано експертний висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-2689 від 04.12.2020 року відповідно до заяви від 09.12.2020 року № М-2020-5931 (вхідний номер відповідача № 29190/13 від 11.12.2020 року), даний документ є додатковим документом в розумінні ч. 3 ст. 53 МК України, і надається декларантом за вимогою митного органу, за його наявності.
На вимогу митного органу щодо надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, декларатном було проведено експертизу, проведення, якої займає певний проміжок часу та після її проведення, надано експерний висновок відповідачу, тому зазначенні віповідачем про ненадання такого документа, є необгрунтованим та не відповідає дійсним обставинам справи.
Верховним Судом, при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №804/4680/16.
Згідно з частин першої, другої статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
З тлумачення даних норм у їх системному зв'язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 МК України, вбачається що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов'язані саме з тими недоліками, у зв'язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.
Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року по справі №815/3142/17.
Надані позивачем документи, на думку суду, у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, шо спростовує висновки митного органу щодо відсутності таких підтверджень.
За таких обставин, усі доводи митного органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення та наведені у відзиві на позовну заяву не знайшли свого правового підтвердження під час судового розгляду справи та спростовані наданим позивачем документальними доказами.
Згідно ч.3 ст.335 МК України, разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про:
1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами;
3) транспортні (перевізні) документи;
4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію;
5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв'язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень);
7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару;
8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів;
9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму;
10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів;
11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.
Судом встановлено, що у спірній митній декларації зазначені всі відомості, передбачені вказаною вище нормою.
Жодних порушень митного законодавства судом не встановлено.
Посилання митного органу на порушення позивачем митного законодавства при декларуванні товару не можуть вважатись розбіжністю у розумінні частини 3 ст.53 МК України і не можуть бути підставою для витребування додаткових документів та коригування митної вартості.
Зворотного суду не доведено.
Рішення про коригування митної вартості заповнюються посадовою особою митниці відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Правила), затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 1 червня 2012 р. за № 883/21195.
Згідно п.1.3 Правил, Рішення заповнюється посадовою особою митного органу, що здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, в електронному вигляді за затвердженою наказом формою:
У графі 31 Код методу визначення вартості митного органу зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що був застосований митним органом при визначенні митної вартості товару;
У графі 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу зазначається посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Згідно п.2.3 Правил, Рішення надсилається декларанту або уповноваженій ним особі у формі електронного документа у порядку, передбаченому Митним кодексом, для електронного декларування.
Ненадання без будь-яких пояснень позивачу на його письмове прохання в ході консультацій інформації та документів (витяги з бази) щодо раніше оформлених товарів для ознайомлення та реагування, свідчать про грубе порушення митницею одного із принципів здійснення державної митної справи - додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб ( пункт 7 частини 1 статті 8 МК України), який означає обов'язок органу доходів і зборів вжити заходів щодо забезпечення інтересів декларанта, зокрема інтересу бути обізнаним із оцінкою, даною органом доходів і зборів у справі.
Тобто, орган доходів і зборів повинен довести до відома декларанта таку свою оцінку з тим, щоб декларант міг сформувати власну правову позицію і стратегію її відстоювання у конкретній митній процедурі.
Окрім того, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, неодноразово висловленої у постановах: від 30.01.2018 р., по справі № 813/7903/14, від 18.12.2018 р., по справі №826/15706/13-а, від 29.01.2019 р., по справі № 815/6827/17, від 16.04.2019 р., по справі №815/6698/17, митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі ЄАІС).
При цьому, митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.
Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 №689. Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи, що повністю співпадає з правовим висновком, висловленим Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, по справі №809/453/17 від 03.04.2018р.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
В свою чергу, відповідачем не надано обґрунтованих пояснень відносно безпосереднього впливу вказаних ним зауважень на числові значення митної вартості товару та її розрахунок.
По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що вказувати про можливі порушення позивачем та/або припущення з боку суб'єкта владних повноважень є неприпустимим. Суд не може включати такі докази до предмету дослідження, оскільки вони не є належними доказами в розумінні положень КАС України.
З урахуванням викладеного, з наданих документів вбачається, що підприємство для митного оформлення і підтвердження митної вартості надало усі документи для застосування основного методу визначення митної вартості. Надані документи підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей дозволяють провести обчислення митної вартості.
Додатково суд зазеначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
В даному випадку вказаних обставин митницею не наведено.
Застосована правова позиція відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Викладена правова позиція відповідає правовому висновку верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 у справі № 815/3400/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В оскаржуваному рішенні від 28.09.2020 року №UA500500/2020/500039/1, митницею наведено лише номер та дату ЕМД, на підставі якої здійснено коригування, проте, оскаржуване рішення не містить конкретизації, який саме товар завозився за наведеною митною декларацією, і в рішенні відсутня інформація, що за цією декларацією відбулось митне оформлення такого ж самого товару.
Вказане свідчить про недотримання відповідачем процедури прийняття оскаржуваних рішень, наслідком чого є скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, покладені в обґрунтування підстав прийняття оскаржуваних рішення та картки відмови носять формальний характер та не мають під собою ніякого правового підґрунтя з огляду на те, що не мають жодного відношення саме до числового визначення заявленої позивачем митної вартості.
Відповідно до наявних даних, визначена митним органом митна вартість товару, ґрунтується на раніше визнаній органом митної служби вартості за попередніми оформленнями за подібними товарами.
Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, оскільки у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено достатніх доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що митним органом оспорювані рішення прийняті без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, тому наявні підстави для їх скасування.
Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.
З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4540,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №264276 від 15.03.2021 року.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір за в сумі 4540,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Позивачем в позовній заяві зазначено про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн., та вказано, що представник надасть суду докази розміру витрат, які ТОВ «АТБ-Маркет» сплатило або має сплатити у зв'язку з розглядом цієї справи до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення суду.
Оскільки станом на день прийняття рішення у справі, позивачем не надано суду доказів понесених витрат на правову допомогу, у суду відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» (пр-т. О.Поля, 40, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 30487219) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 28.09.2020 року №UA500500/2020/500039/1.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оофрмленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.09.2020 року №UA500500/2020/50069.
В порядку розподілу судових витрат стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4540 грн. 00 коп.
В задоволенні клопотання про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.С. Віхрова