17 травня 2021 року Справа № 160/5418/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
09 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №8-0400/20 від 23.12.2020 щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років під час перерахунку з 01.10.2020 з 90% від відповідних сум грошового забезпечення до 60 % від відповідних сум грошового забезпечення та обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 01 жовтня 2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з розрахунку 90% від суми заробітної плати згідно довідки від 23.10.2020 №21-347 вих-20 про розмір заробітної плати без обмеження її максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отримуваною пенсією з 01 жовтня 2020 року разово одним платежем згідно довідки від 23.10.2020 №21-347 вих-20, що враховується для перерахунку пенсії з урахуванням раніше проведених виплат;
- допустити до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення, відповідно до вимог ст.382 КАС України.
В обґрунтування позову зазначено, що він перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з серпня 2007 року та отримує пенсію за вислугу років, призначену у відповідності до положень ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII, у розмірі 90% від суми заробітної плати. У зв'язку з підвищенням посадових окладів працівників прокуратури на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697 VII та наказів Офісу Генерального прокурора України від 03.09.2020 року № 410 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур», від 08.09.2020 № 414 «Про день початку роботи обласних прокуратур» відбулись зміни в оплаті праці працівників обласних прокуратур, а саме, збільшено розміри посадових окладів та надбавки до посадових окладів, внаслідок чого у позивача виники підстави для перерахунку пенсії. 23 жовтня 2020 року Дніпропетровською обласною прокуратурою позивачу надано довідку № 21- 347вих20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, з якою позивач звернувся до відповідача для перерахунку пенсії. Однак, листом від 26.11.2020 року за вих. № 0400-010305-8/112656 у перерахунку пенсії було відмовлено з посиланням на те, що ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697 VII передбачено, що пенсія призначається у розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати та не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Оскільки, в результаті перерахунку пенсії її розмір становить менший, ніж той, що отримує позивач, у перерахунку пенсії було відмовлено. Позивач вважає рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області протиправним та просить зобов'язати відповідача перерахувати пенсію відповідно до вимог законодавства.
Ухвалою суду від 15 квітня 2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином посвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
11 травня 2021 року засобами поштової кореспонденції до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заперечує проти позовних вимог та просить у задоволенні позову відмовити. Так, відповідачем зазначено, що вимоги позивача про перерахунок розміру пенсії на підставі ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії та визначала умовою перерахунок пенсії за вислугу років працівника прокуратури збільшення заробітної плати за посадою, з якої ця особа звільнилася на пенсію) є безпідставними, оскільки, зазначена норма з 01.01.2015 р. є нечинною, а спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії, на час звернення позивача у даній справі до суду не існувало. За результатами проведеного перерахунку розмір пенсії позивача за вислугу років з 01.10.2020р. складає 34430,76 грн. (57384,60 грн х 60%), однак враховуючи обмеження, визначені ст. 86 Закону № 1697-VІІ, розмір пенсії до виплати з 01.10.2020р. становить 17120,00 грн. Таким чином, позовні не підлягають задоволенню.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України)
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (частини 2, 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України).
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Оскільки останній день ухвалення рішення по справі припадав на день відпустки судді, рішення ухвалено у перший робочий день судді після виходу з відпустки - 17.05.2021 року.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.08.2007 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати.
29.10.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою щодо перерахунку пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Дніпропетровською обласною прокуратурою № 21-347 вих-20 від 23.10.2020 року.
Проте, листом за вих. №0400-100305-8/112656 від 26.11.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України повідомило позивача про перерахунок пенсії з 01.10.2020 року у розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати на підставі Довідки про розмір грошового забезпечення від 23.10.2020 року № 21-347вих.20 та встановлення обмеження при виплаті позивачу пенсії у її граничному максимальному розмірі, яка не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а саме - 17120,00 грн.
Судом також встановлено, що 03 грудня 2020 року позивач звернувся до відповідача з питанням про перерахунок пенсії як працівнику прокуратури з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати (грошового забезпечення) та без застосування обмеження пенсії.
На своє звернення позивач отримав лист «Про розгляд звернення» № 24525-24644/К-01/8-0400/20 від 23 грудня 2020 року. Як вбачається з вищезазначеного листа, відповідач посилаючись на норми ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ зазначає про те, що на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) від 23.10.2020 року № 21-347 вих.20 проведено перерахунок пенсії позивача за вислугу років з 01.10.2020р., виходячи з 60% заробітної плати, розмір якої складає 34430,76 грн (57384,60 грн х 60%). Проте, враховуючи обмеження, визначені ст.86 Закону №1697-VІІ, розмір пенсії до виплати з 01.10.2020 року становить 17120,00 грн. (не більше десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність).
Позивач вважає такі рішення відповідача протиправними, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих визначалось статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі по тексту - Закон №1789-ХІІ).
Приписами частинами першої, другої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції Закону №2663 від 12.07.2001, чинної на момент призначення позивачу пенсії) встановлювалось, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією, або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією, незалежно від наявності перерв протягом всього періоду на даній роботі.
Частиною дванадцятою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ визначалось, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Згідно частини сімнадцятої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівниками виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Отже, на момент призначення позивачу пенсії (2007 рік) порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів визначались статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VІ від 08.07.2011 до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ внесено норму, згідно якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Вказаним Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80 відсотків місячного заробітку.
Втім, положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ від 08.07.2011 змін не зазнали. Відбулась лише зміна порядкового номеру частин статті, що регламентували вказаний порядок та підстави.
Так, відповідно до частин тринадцятої та вісімнадцятої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції Закону №3668-VІ від 08.07.2011), обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсій. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий період може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Законом України «Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VІІІ до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ внесено зміни, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону №1789-ХІІ викладено у наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
Верховною Радо України прийнято 14.10.2014 новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі по тексту - Закон №1697-VІІ), який набрав чинності з 15.07.2015.
Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №1697-VІІ, попередній Закон України «Про прокуратуру» із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.
Крім того, Законом України від 02.03.2015 №213-VІІ(далі по тексту - Закон №213-VІІ) знову внесено зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, а саме в частину п'ятнадцяту статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно якої визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Також, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №213-VІІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, «Про прокуратуру».
Таким чином, з моменту призначення позивачу пенсії згідно Закону №1789-ХІІ (в редакції Закону №2663 від 12.07.2001) до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ неодноразово вносились зміни.
Водночас, нова редакція статті 50-1 Закону №1789-ХІІ суттєво звужує і обмежує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності Законами №213-VІІ та №76-VІІІ. Законом №1697-VІІ взагалі визнано таким, що втратив чинність Закон України №1789-ХІІ, в тому числі частини статті 50-1, окрім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої цієї статті.
Статтями 22 та 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
За приписами статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як встановлено судом, позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду та з серпня 2007 року та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону №1789-ХІІ із розрахунку 90% складових заробітної плати.
Як зазначалось судом, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів визначались статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, якою передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.
Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Крім того, Законом №213-VІІ внесено зміни до частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ згідно якої максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Втім, вказана норма набрала чинності після призначення позивачу пенсії за вислугу років.
Частиною другою розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VІ передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Отже, застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини першої статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
Таким чином, безпідставним є застосування до спірних відносин норм Закону №1697-VІІ, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким призначена пенсія та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності. Відтак, вказані вище зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку.
Водночас, пенсія позивачу призначена відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ в редакції, чинній на час призначення пенсій, тобто до набрання чинності Законом №1697-VІІ.
Враховуючи те, що позивач вже є пенсіонером за вислугою років і пенсія була призначена йому довічно, до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом №1697-VІІ.
Крім того, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Конституційний Суд України у рішенні від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначив, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований статтею 46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.
Новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлено Законами №213-VІІ, №76-VІІІ та №1697-VІІ, не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію до набрання зазначеними законами чинності, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), оскільки редакції вказаних законів звужують права позивача в частині розміру пенсії.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів №11 та №14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви №68385/10 та №71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.
Аналогічну правову позицію сформульовано Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» (Stretch v. TheUnitedKingdom № 44277/98).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).
Таким чином, непроведення перерахунку пенсії позивачу на підставі та у порядку, визначеному у законі, чинному на момент призначення йому пенсії, є втручанням у його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу.
Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на невизначення Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Так, постановою Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 року, якими визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури та зобов'язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури
Верховний Суд звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом покладено саме на Уряд.
Неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акту, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови пенсіонеру у такому перерахунку, оскільки це порушує статтю 22 Конституції України.
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
При цьому пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього Рішення: частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: « 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Також, у вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.
Частина двадцята статті 86 Закону в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.
Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
Отже, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивачу у зв'язку з відсутністю постанови Кабінету Міністрів України, якою б визначались умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Відповідно до положень статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якою особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.
При цьому призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
У свою чергу, із заявою щодо перерахунку пенсії за вислугою років та долученою довідкою Дніпропетровської обласної прокуратури від 23.10.2020 № 21- 347вих20, позивач звернувся до відповідача 29.10.2020, що не заперечувалось відповідачем.
Відтак, відповідач повинен був провести перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років на підставі заяви позивача від 29.10.2020, документів пенсійної справи, довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 23.10.2020 № 21-347вих20 та у відповідності до статті 50-1 №1789-ХІІ, у редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження її максимального розміру, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.11.2020, оформлене листом № 0400-010305-8/112656, яким позивачу перераховано пенсію у розмірі 60% від середнього заробітку, є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, суд звертає увагу, що саме рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.11.2020, оформленого листом № 0400-010305-8/112656, було вирішено питання про перерахунок пенсії позивача у розмірі 60% заробітної плати та встановлено обмеження щодо її виплати, у зв'язку із чим суд вважає, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню саме це рішення, а не рішення відповідача №8-0400/20 від 23.12.2020, про яке вказує позивач в прохальній частині позову.
Враховуючи протиправність рішення відповідача від 26.11.2020, оформленого листом №0400-010305-8/112656, яким позивачу зменшено розмір пенсії до 60% заробітної плати та встановлення її граничного розміру у вигляді десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, у суду є всі підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачу за вислугу років без обмеження її граничного розміру з 01.10.2020 року, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 23.10.2020 року №21-347вих20 та виплатити різницю в пенсії за минулий час, з урахуванням раніше проведених виплат.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області допустити до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, рішення суду стосується зобов'язання провести перерахунок пенсії позивача, а не стягнення відповідних сум з Державного бюджету або позабюджетних державних фондів, відсутні підстави для задоволення вимог в цій частині.
Також, не підлягають задоволенню вимоги щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отримуваною пенсією з 01 жовтня 2020 року разово одним платежем згідно довідки від 23.10.2020 №21-347 вих-20, що враховується для перерахунку пенсії з урахуванням раніше проведених виплат, оскільки відповідача уже зобов'язано виплатити різницю в пенсії за минулий час, з урахуванням раніше проведених виплат.
Щодо вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення, відповідно до вимог ст.382 КАС України, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.
Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем в ході розгляду справи не було доведено правомірність прийнятих рішень, у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), оформленого листом від 26.11.2020 № 0400-010305-8/112656.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок пенсії за вислугу років у відповідності до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII, виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку, на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури № 21- 347вих20 від 23.10.2020, без обмеження максимального розміру пенсії та виплатити різницю в пенсії з урахуванням фактично виплачених сум пенсії, з 01.10.2020 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) понесені ним судові витрати у сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева