17 травня 2021 рокуСправа № 160/1626/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Верба І.О., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Ігренський виправний центр (№ 133)» про визнання протиправною бездіяльності, стягнення грошової компенсації за речове майно, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
І. ПРОЦЕДУРА
1. 02.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи «Ігренський виправний центр (№ 133)» про:
- визнання бездіяльності Державної установи «Ігренський виправний центр (№ 133)» протиправною, що полягає у невиплаті грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 15556,04 грн ОСОБА_1 ;
- стягнення з Державної установи «Ігренський виправний центр (№ 133)» на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 15556,04 грн;
- стягнення Державної установи «Ігренський виправний центр (№ 133)» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.10.2020 по день звернення до суду, а саме до 02.02.2021 у сумі 29164,80 грн.
2. Ухвалою суду від 08.02.2021 позовну заяву залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків.
3. 11.02.2021 позивачем подано заяву на виконання ухвали суду від 08.02.2021 із квитанцією від 10.02.2021 № 35234478-1 про сплату судового збору у розмірі 908 грн.
4. Ухвалою суду від 16.02.2021 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті спору, витребувано від відповідача відомості щодо:
- розміру середньомісячного та середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби позивача, розрахованого відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 08.02.1995 № 100;
- розміру сум, фактично нарахованих при проведенні розрахунку при звільненні позивача, із визначенням їх складових, розміру суми нарахованих та утриманих податків та зборів;
- розміру сум, невиплачених позивачеві при звільненні, тобто розмір недоплачених сум, відомості про їх виплату із зазначенням дати, розміру сплачених коштів та виду нарахувань, розміру суми нарахованих та утриманих податків та зборів;
- копію грошового атестату.
5. 03.03.2021 відповідач надав відзив на позов.
6. 04.03.2021 позивач надав відповідь на відзив.
7. Ухвалою суду від 12.04.2021 від відповідача повторно витребувано докази по справі, позивачу запропоновано подати клопотання про поновлення строку звернення до суду.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
8. Позивач вважає неправомірною невиплату належних сум компенсації за належні до видачі предмети речового майна, відповідно до поданого 20.10.2020 у день звільнення рапорту.
9. Оскільки суми компенсації не сплачені вважає наявними підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.10.2020 по день винесення рішення у справі.
10. Розрахована позивачем сума компенсаціє станом на 02.02.2021 складає 29164,80 грн, зокрема середньоденна заробітна плата 277,76 грн х 105 днів.
11. Щодо строку звернення до суду, позивач зазначив, що спірна виплата входить відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про оплати праці» до компенсаційних виплат як складова заробітної плати, а вимога про стягнення останньої не обмежується будь-яким строком.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
12. Відповідач проти позову заперечив повністю, зазначивши, що позивачу на підставі наказу від 20.10.2020 № 105/ОС-20 видано довідку № 2 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.
13. При цьому, відповідно до абзацу 2 підпункту 22 Порядку № 578 грошова компенсація виплачується лише за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі.
14. Станом на 28.01.2021 та минулий період на поточні рахунки установи кошти на цільові виплати компенсації за належні до видачі предмети речового майна звільненим у 2020 році працівникам не надходили та відсутні в кошторисних призначеннях на 2020-2021.
15. Таким чином, установа з об'єктивних причин не мала та не має можливості виплатити позивачу грошову компенсацію за належні до видачі речового майна.
16. Щодо позовних вимог в частині стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час затримки в розрахунку у розмірі 29164,80 грн, відповідач зазначив, що спірна компенсація до грошового забезпечення не входить, а підставою для її виплати є звільнення військовослужбовця з військової служби.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
17. Наказом Державної установи «Інгренській виправний центр (№ 133)» від 19.10.2020 № 105/ОС-20 «По особовому складу» відповідно до пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки державної установи «Інгренській виправний центр (№ 133)», з 20.10.2020.
18. Підставою звільнення зі служби визначені рапорт ОСОБА_1 , засідання кадрової комісії від 19.10.2020.
19. 20.10.2020 ОСОБА_1 подав начальнику ІВЦ-133 заяву про виплату грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування у зв'язку із звільненням відповідно до пунктів 27, 60 «Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578.
20. 20.10.2020 Державною установою «Інгренській виправний центр (№ 133)» складено довідку № 2 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна ОСОБА_1 , арматурна картка № 38, підстава для виплати компенсації: наказ від 19.10.2020 № 105/ОС-20, згідно із якою кількість предметів, за які виплачується грошова компенсація 71, загальна сума до виплати 15556,04 грн.
21. На довідці № 2 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна від 20.10.2020 проставлений підпис позивача про ознайомлення.
22. Відповідачем 03.03.2021 надано довідку № 2 від 26.02.2021 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна ОСОБА_1 , арматурна картка № 38, підстава для виплати компенсації: наказ від 19.10.2020 № 105/ОС-20, згідно із якою кількість предметів, за які виплачується грошова компенсація 70, загальна сума до виплати 15429,12 грн.
23. Відповідач повідомив позивача про зменшення суми виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, про що останній проставив на довідці свій підпис.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
24. Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV), Держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
25. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати (частина друга статті 23 Закону № 2713-IV).
26. На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України (частина п'ята статті 23 Закону № 2713-IV).
27. Згідно із статтею 24 Закону № 2713-IV фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
28. Механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами, визначено «Порядком забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578 (далі - Порядок № 578).
29. Речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань (пункт 2 Порядку № 578).
30. Речове майно за цільовим призначенням є речовим майном поточного забезпечення, а за використанням поділяється на майно особистого користування та інвентарне майно (пункт 3 Порядку № 578).
31. Кількість та строки носіння або експлуатації предметів речового майна, що видаються на одну особу, одне ліжко, пост чи пожежний автомобіль, визначаються згідно з нормами забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 578 (далі - норми забезпечення) (пункт 6 Порядку № 578).
32. Строками носіння або експлуатації предметів речового майна є установлений згідно з нормами забезпечення час, протягом якого вони повинні перебувати у користуванні або експлуатації. Строки носіння або експлуатації предметів речового майна особистого користування обчислюються з дня виникнення права на їх отримання (пункт 7 Порядку № 578).
33. Абзацом першим пункту 22 Порядку № 578 визначено, що особам рядового і начальницького складу (крім курсантів) після перших трьох років служби за їх бажанням та рішенням керівника органу чи установи, підприємства дозволяється за умови наявності в їх користуванні придатних до використання предметів раніше виданого речового майна особистого користування замість одних предметів, передбачених нормами забезпечення, отримувати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або отримувати за них грошову компенсацію.
34. Абзацом другим пункту 22 Порядку № 578 встановлено, що грошова компенсація виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі.
35. Грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви (пункт 23 Порядку № 578).
36. Згідно із пунктом 27 Порядку № 578, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин, під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
37. Відповідно до пункту 60 Порядку № 578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
38. Перший екземпляр виконаних та належно оформлених роздавальних/здавальних відомостей на речове майно подається структурному підрозділу з питань ресурсного забезпечення, після чого - бухгалтерії, а другий залишається у підрозділі, в якому здійснювалася видача відповідних предметів речового майна (пункт 61 Порядку № 578).
VІ. ОЦІНКА СУДУ
щодо визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової компенсації
39. Надаючи оцінку доводам позивача щодо порушення його права на одержання грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, суд виходить із того, що згідно із пунктом 27 Порядку № 578, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин, під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
40. Матеріалами справи підтверджено, що позивач був звільнений зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України наказом від 19.10.2020 № 105/ОС-20 з 20.10.2020.
41. У день звільнення, який є останнім днем служби, позивач 20.10.2020 подав заяву про виплату грошової компенсації замість предметів речового майна особистого користування відповідно до пункту 23 Порядку № 578.
42. Відповідачем у відповідності до пункту 60 Порядку № 578 оформлено довідку № 2 від 20.10.2020 про виплату позивачу грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 15556,04 грн за встановленою формою, із якою позивач ознайомлений під підпис 20.10.2020, в подальшому відповідачем уточнено обчислену суму грошової компенсації, у довідці № 2 від 26.02.2021 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, згідно із якою загальна сума до виплати становить 15429,12 грн.
43. Позивач не заперечив проти зменшення розміру грошової компенсації.
44. Таким чином, у встановленому законодавством порядку позивач набув право на одержання грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 15429,12 грн.
45. Матеріали справи доказів виплати грошової компенсації позивачу не містять.
46. Відповідач, заперечуючи проти позову, із посиланням на пункт 22 Порядку № 578, зазначає, що грошова компенсація виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі.
47. Суд не погоджується із доводами відповідача про відсутність підстав для стягнення грошової компенсації з огляду на відсутність бюджетних асигнувань, оскільки недостатнє фінансування не може бути підставою для відмови у захисті порушених прав.
48. Отже, позовні вимоги про стягнення сум грошової компенсації відповідно до довідки № 2 підлягають задоволенню.
49. Надаючи оцінку позовним вимогам про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати сум грошової компенсації, суд виходить із того, що відповідно до пункту 60 Порядку № 578 один примірник довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації.
50. Розмір сум, належних до виплати, не є спірним.
51. Оскільки рапорт про виплату суму грошової компенсації поданий позивачем у день звільнення, відповідач мав сплатити усі суми, належні до виплати у разі звільнення, у тому числі заявлену грошову компенсацію.
52. Доказів вжиття відповідачем заходів для виплати позивачеві суми грошової компенсації матеріали справи не містять, у зв'язку із чим суд погоджується із допущеною відповідачем протиправної бездіяльності щодо невиплати таких коштів.
53. Надаючи оцінку додержанню строку звернення до суду із такою вимого, суд зазначає, що компенсацію за невидане речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням). Щодо правової природи компенсації за неотримане речове майно, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, висловила правову позицію, що таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних до виплати сум.
54. Спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиплатою позивачу у день звільнення зі служби грошової компенсації вартості речового майна, яким він не був забезпечений під час проходження служби.
55. Матеріалами справи підтверджується, що позивач звільнений зі служби з 20.10.2020, рапорт про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна подав 20.10.2020, право на одержання спірної виплати виникло 20.10.2020.
56. Таким чином, за характером спірних правовідносин та їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби.
57. Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
58. Поряд із цим, відповідач нарахував до виплати суми грошової компенсації, однак, протиправно їх не виплачує, у зв'язку із чим суд зазначає про триваючу бездіяльність відповідача.
59. Оскільки оскаржувана бездіяльність є триваючою, а застосування у розглянутому випадку строку звернення до суду повністю би заперечило право позивача на судовий захист, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 15429,12 грн.
щодо стягнення середнього заробітку
60. Надаючи оцінку заявленим вимогам про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.10.2020 по день звернення до суду, а саме до 02.02.2021 у сумі 29164,80 грн, суд виходить із наступного.
61. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, із посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, зазначив, що під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
62. У цій постанові Верховний Суд дійшов висновку, що компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України та застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини.
63. В той же час судова палата зауважила, що умовою для виникнення обов'язку виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.
64. Аналогічні правові висновки здійснені Верховним Судом у постановах від 27.01.2021 у справі № 340/680/20, від 28.01.2021 у справі № 520/5559/2020.
65. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 підсумувала, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
66. В цій постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах;
- співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
67. Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.
68. У пункті 43 постанови від 20.01.2021 у справі № 200/4185/20-а, Верховний Суд зазначив, що виходячи з мети відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, з одного боку, не всі чинники, сформульовані у зазначеному висновку, відповідають такій меті. Так, сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв'язку з простроченням розрахунку. З іншого боку, істотним є період такого прострочення, хоча такий чинник у згаданій постанові Верховного Суду України не сформульований.
69. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 дійшов висновку, що залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
70. У постанові від 11.02.2021 у справі № 240/532/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, згідно із яким строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України. У вказаній постанові судова палата суду касаційної інстанції зазначила, що місячний строк на звернення до суду обчислюється з дня остаточного розрахунку.
71. Отже, одним із обов'язкових критеріїв при наданні оцінки розміру сум середнього заробітку за час затримки остаточної виплати всіх належних працівникові сум, є період прострочення, тобто весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку.
72. При цьому, строк звернення до суду із такою позовною вимогою обраховується з наступного дня після проведення остаточного розрахунку.
73. День прийняття судового рішення про стягнення належних до виплати сум не є днем фактичного розрахунку, оскільки у такий день грошові кошти не надходять працівникові.
74. Таким чином, заявлені позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є передчасними, оскільки у цій справі вирішено питання права позивача на одержання суми грошової компенсації, фактичний розрахунок (виплата суми компенсації) не здійснена відповідачем, отже, відсутня можливість встановлення періоду затримки виплати по день фактичного розрахунку, та інших критеріїв, які суд має проаналізувати у такій категорії справ.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
75. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, у зв'язку із чим на користь позивача присуджується судовий збір пропорційно задоволених майнових вимог (34,50%) у розмірі 313,26 грн, ціна позову складає 44720,84 грн.
76. Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд, -
77. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Державної установи «Ігренський виправний центр (№ 133)» (код ЄДРПОУ 08563027; вул. Бехтерєва, буд. 5, м. Дніпро, 49115) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення грошової компенсації за речове майно, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.
78. Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Ігренський виправний центр (№ 133)» у невиплаті грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 15429,12 грн ОСОБА_1 .
79. Стягнути з Державної установи «Ігренський виправний центр (№ 133)» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 15429,12 грн.
80. В іншій частині позовних вимог відмовити.
81. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Ігренський виправний центр (№ 133)» судові витрати на сплату судового збору у розмірі 315,80 грн.
82. Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя І.О. Верба