17 травня 2021 року Справа № 160/5045/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Віхрової В.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Криворізького навчально-наукового інституту Донецького юридичного інституту МВС України (м. Кривий Ріг) та Донецького юридичного інституту МВС України про визнання протиправним та скасування наказу №112 о/с від 15.03.2021 року, поновлення на службі, стягнення моральної шкоди, -
05.04.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Криворізького навчально-наукового інституту Донецького юридичного інституту МВС України (м. Кривий Ріг) (відповідач-1) та Донецького юридичного інституту МВС України (далі - відповідач-2), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ ректора Донецького юридичного інституту МВС України С. Вітвіцького №112 о/с від 15 березня 2021 року в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), рядового поліції ОСОБА_1 (0157309), курсанта навчального взводу № 301/18-(П)-Б факультету № 1, відрахувавши його з інституту 15.03.2021 р.;
- поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на службі в поліції, зарахувавши його як курсанта денної форми здобуття освіти Донецького юридичного інституту МВС України за кошти державного бюджету;
- стягнути з Криворізького навчально-наукового інституту Донецького юридичного інституту МВС України моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн. без утримання податків та зборів.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 15.03.2021 року наказом Донецького юридичного інституту МВС України №53 «Про застосування заходів дисциплінарного впливу до рядового поліції ОСОБА_1 » встановлено, що відповідно до доповідної записки декана факультету №1 Криворізького навчально-наукового інституту підполковника поліції Станіслава Лопатіна (вих. від 26.02.2021 року №948) встановлено, що 26.02.2021 року в клауд-месенджері «Telegram» декількома каналами були опубліковані відеоматеріали за участю курсанта 301/18 навчального взводу факультету №1 КННІ ДЮІ МВС України рядового поліції ОСОБА_1 , які дискредитують ОСОБА_1 , як працівника органів Національної поліції України. Вказані відеоматеріали рядовий поліції ОСОБА_1 особисто виклав у соціальній мережі «Instagram». Наказом ректора інститута від 26.02.2021 року №121 «Про організацію та проведення службового розслідування» затверджено склад дисциплінарної комісії, було вжито відповідних заходів, зібрані матеріали та складено висновок службового розслідування (перевірки) від 09.03.2021 року, за результатом якого були встановлені факти грубого порушення службової дисципліни та скоєння дисциплінарного проступку з боку курсанта 301/18 навчального факультету №1 КННІ ДЮІ МВС України рядового поліції ОСОБА_1 . На підставі вищевикладеного, за порушення службової дисципліни, що виразилось в негідній, аморальній і розбещеній поведінці, яка підриває авторитет Донецького юридичного інституту МВС України і Національної поліції України, курсанта навчального взводу №301/18-(П)-Б факультету №1 Донецького юридичного інституту МВС України рядового поліції ОСОБА_1 відраховано з інституту та звільнено зі служби в поліції. Того ж дня, наказом Донецького юридичного інституту МВС України №112 о/с від 15.03.2021 року позивача було звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) Закону України «Про Національну поліцію» та відраховано з інституту. Позивач вказує, що в листопаді місяці 2020 року його запросив давній друг на святкування свого дня народження. Святкування відбувалося у вільний від служби день та у місці, яке жодним чином не пов'язано із виконанням службової діяльності курсантського життя. Про той факт, що позивач навчається в Донецькому юридичному інституті МВС України та є курсантом крім нього ніхто не знав. Під час святкування позивач записав на свій телефон відео про те, як він вміє танцювати під музичний супровід. На відео відсутні будь-які докази того, що він є курсантом Донецького юридичного інституту, а також будь-які факти, які свідчать про те, що його поведінка підриває авторитет саме Донецького юридичного інституту МВС України і Національної поліції України взагалі. Позивач вважає, що на відео, де він танцює під музику відсутні будь-які факти та докази того, що він своїми діями підриває авторитет Донецького юридичного інституту МВС України та Національної поліції України взагалі. Позивач вказує на те, що оскаржуваний наказ про звільнення порушує його права, що спричиняє йому моральні страждання, а тому просить стягнути моральну шкоду з Криворізького навчально-наукового інституту Донецького юридичного інституту МВС України.
Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано час для усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
12.05.2021 року представником відповідача-2 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування правової позиції зазначив, що контрактом №313/18 від 15.08.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Донецьким юридичним інститутом, Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області, передбачено дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку виконавця (відповідача), службової та навчальної дисципліни, вимог законодавства України, зокрема, нормативно-правових актів з питань здобуття освіти та проходження служби в Національній поліції України. 29.01.2021 року на інструктивній нараді, проведеній проректором-директором Криворізького навчально-наукового інституту ДЮІ МВС України Пилипом Єпринцевим з курсантами 3-го курсу, в числі яких був присутній ОСОБА_1 під особистий підпис у відповідній відомості курсантам, в тому числі ОСОБА_1 , було доведено про недопущення виготовлення та розповсюдження в соціальних мережах матеріалів, які дискредитують працівника Національної поліції України. Але, незважаючи на вищевикладене, 26.02.2021 року за інформацією декана факультету №1 КННІ, підполковника поліції Лопатіна С.В. стало відомо, що проводячи моніторинг соціальних мереж курсантів вищевказаного факультету, в клауд-месенджері «Telegram» декількома каналами були опубліковані відеоматеріали за участю курсанта 301/18 навчального взводу факультету №1 КННІ ДЮІ МВС України рядового поліції ОСОБА_1 , які дискредитують останнього як працівника Національної поліції України. Первинною перевіркою встановлено, що вказані відеоматеріали рядовий поліції ОСОБА_1 особисто виклав у соціальній мережі «Instagram» на своїй сторінці. На підставі доповідної записки від 26.02.2021 року №948 проректора-директора Криворізького навчально-наукового інституту ДЮІ МВС України Пилипа Єпринцева від 26.02.2021 року наказом Донецького юридичного інституту МВС України від 26.02.2021 року №121 було призначено службове розслідування за вищевказаним фактом порушення службової дисципліни курсантом 3-го курсу факультету №1 рядовим поліції ОСОБА_1 . За результатами проведеного службового розслідування та зібраних матеріалів було складено висновок службового розслідування за вказаним фактом порушення службової дисципліни і скоєння дисциплінарного проступку від 15.03.2021 за вихідним № 1133, з яким ОСОБА_1 було ознайомлено, але від підпису про ознайомлення він відмовився, про що було зроблено відповідний напис та засвідчено фахівцями ВКЗ ДЮІ МВС України Пономарьовою Ю., Литвинович Р. , Душкевич С . Висновком службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни курсантом 3-го курсу факультету №1 рядовим поліції Бондарчуком С.М. від 15.03.2021 встановлено, що наведений запис було зроблено у нічний час 13.11.2020 року, коли курсант ОСОБА_1 перебував не при виконанні службових обов'язків. Під відеозаписом клауд-месенджері «Telegram» розміщено текстовий запис, яким ОСОБА_1 ідентифіковано, як курсанта Донецького юридичного інституту МВС України. Відеозапис та коментар в клауд-месенджері «Telegram» доступний для перегляду громадян. Відповідач-2 вважає, що Донецький юридичний інститут МВС України в зазначеному випадку під час проведення службового розслідування та видання відповідних наказів за фактом порушення службової дисципліни і вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 діяв відповідно до вимог та положень діючого вищезазначеного законодавства України, а також відомчих наказів МВС України. Відповідач-2 стосовно вимоги про стягнення моральної шкоди зазначає, що позивач не вказав, яке саме право було порушено наказом від 15.03.2021 року №112о/с, та в чому виражаються його моральні страждання та їх наслідки. Крім того, позивачем не надано будь-яких доказів та документальних підтверджень погіршення стану його здоров'я внаслідок його звільнення зі служби в поліції. З огляду на викладене, на думку відповідача-2 позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 15.04.2021 року відповідачу-1 було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 року направлена на адресу відповідача-1 та вручена представнику відповідача-1 22.04.2021 року, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення.
В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача-1 належним чином повідомленими про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідачем-1, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
15.08.2018 року між ОСОБА_1 , виконавцем - Донецьким юридичним інститутом МВС України, а також замовником - Головним управлінням Національної поліції України у Дніпропетровській області, було підписано контракт №313/18 про здобуття освіти у Донецькому юридичному інституті МВС України.
Згідно розділу І Контракту предметом контракту є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання здобувача ступеня вищої освіти бакалавра за спеціальністю 081 «Право».
Відповідно до розділу II Контракту особа зобов'язується дотримуватися правил внутрішнього розпорядку Виконавця, службової та навчальної дисципліни, вимог законодавства України, зокрема нормативно-правових актів з питань здобуття вищої освіти та проходження служби в Національній поліції України.
15.03.2021 року наказом Донецького юридичного інституту МВС України №53 «Про застосування заходів дисциплінарного впливу до рядового поліції ОСОБА_1 » встановлено, що відповідно до доповідної записки декана факультету №1 Криворізького навчально-наукового інституту підполковника поліції Станіслава Лопатіна (вих. від 26.02.2021 року №948) встановлено, що 26.02.2021 в клауд-месенджері «Telegram» декількома каналами були опубліковані відеоматеріали за участю курсанта 301/18 навчального взводу факультету №1 КННІ ДЮІ МВС України рядового поліції ОСОБА_1 , які дискредитують ОСОБА_1 , як працівника органів Національної поліції України. Вказані відеоматеріали рядовий поліції ОСОБА_1 особисто виклав у соціальній мережі «Instagram». Наказом ректора інститута від 26.02.2021 року № 121 «Про організацію та проведення службового розслідування» затверджено склад дисциплінарної комісії, було вжито відповідних заходів, зібрані матеріали та складено висновок службового розслідування (перевірки) від 09.03.2021 року, за результатом якого були встановлені факти грубого порушення службової дисципліни та скоєння дисциплінарного проступку з боку курсанта 301/18 навчального факультету №1 КННІ ДЮІ МВС України рядового поліції ОСОБА_1 .
На підставі вищевикладеного, за порушення службової дисципліни, що виразилось в негідній, аморальній і розбещеній поведінці, яка підриває авторитет Донецького юридичного інституту МВС України і Національної поліції України, курсанта навчального взводу №301/18-(П)-Б факультету №1 Донецького юридичного інституту МВС України рядового поліції ОСОБА_1 відраховано з інституту та звільнено зі служби в поліції.
Того ж дня, наказом Донецького юридичного інституту МВС України №112 о/с від 15.03.2021 року позивача було звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) Закону України «Про Національну поліцію» та відраховано з інституту.
Не погоджуючись з прийнятим наказом Донецького юридичного інституту МВС України №112 о/с від 15.03.2021 року про звільнення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Судом встановлено та підтверджено оскаржуваним наказом, що позивач на момент відрахування мав статус рядового поліції, та ОСОБА_1 оскаржуваним наказом було звільнено зі служби в поліції, отже вказані правовідносини врегульовані спеціальними нормами законодавства, якими регулюється діяльність працівників поліції.
Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII затверджений Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно з статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частин 1-4 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Відповідно до частини 7 статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Згідно з частиною 8 статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Частиною 3 статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3)сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
У відповідності до пункту 3 статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України щодо виконання дисциплінарних стягнень - дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у статті 13 Дисциплінарного статуту є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправних, винних дій чи бездіяльність, що полягає в порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Перелічені у статті 13 Дисциплінарного статуту види дисциплінарних стягнень застосовуються виходячи із обставин і характеру проступку, особи поліцейського, обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до служби, ступеня його вини.
Звільнення зі служби в поліції (відрахування з інституту) є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни та є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, має бути грубе порушення службової дисципліни, встановлене внаслідок ретельного службового розслідування та підтверджене належним доказами.
Водночас, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Судом встановлено, що оскаржуваний наказ №112 о/с від 15 березня 2021 року в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), рядового поліції ОСОБА_1 (0157309), курсанта навчального взводу № 301/18-(П)-Б факультету № 1, відрахувавши його з інституту 15.03.2021 року, було прийнято на виконання наказу від 15.03.2021 року №53 «Про застосування заходів дисциплінарного впливу до рядового поліції ОСОБА_1 ».
У вказаному наказі зазначено, що за результатами службового розслідування, оформленого висновком від 09.03.2021 року, були встановлені факти порушення службової дисципліни та скоєння дисциплінарного проступку з боку курсанта 301/18 навчального взводу факультету №1 КННІ ДЮІ МВС України рядового поліції ОСОБА_1 .
На підтвердження наявності підстав для звільнення позивача зі служби в поліції, відповідачем-2 надано до суду відео запис на електронному носії. Судом було оглянуто наданий доказ та встановлено, що на ньому особа, яку не можливо ідентифікувати як курсанта Донецького юридичного інституту МВС України танцює у розважальному закладі.
В подальшому вказаний відео запис було опубліковано в клауд-месенджері «Telegram» та розміщено текстовий запис, яким ОСОБА_1 ідентифіковано, як курсанта Донецького юридичного інституту МВС України.
Проте, суд звертає увагу, що вказаний відео запис було розміщено в клауд-месенджері «Telegram» з коментарем не позивачем, а сторонніми особами.
Тобто не є дисциплінарним проступком саме з боку ОСОБА_1 розміщення в клауд-месенджері «Telegram» відео запису та коментаря, оскільки ОСОБА_1 не розміщував вказаної інформації з підписом, що він є рядовим поліції та курсантом Донецького юридичного інституту МВС України, тобто не вчинив протиправних винних дій, що підривають авторитет поліції.
Більше того, суд звертає увагу відповідачів, що на вказаному відео записі позивач не вчиняє жодних дій, які принижують честь Національної поліції України, суд не вважає, що танці можуть будь-яким чином вплинути на репутацію рядового поліції у вільний від навчання час. Більше того, позивач був одягнутий у спіднє та не демонстрував недозволених оголених частин тіла.
Коментар, викладений в клауд-месенджері «Telegram», про те, що позивач «знает толк в качественных антидепресантах» є суб'єктивною думкою невідомої особи, якою викладено вказаний коментар. Вказаний коментар не підтверджено жодними медичними довідками або іншими належними доказами про вживання позивачем заборонених препаратів.
Також, при прийнятті рішення суд зважає на молодий вік позивача та відсутність складання ним присяги працівника поліції. З позивачем було укладено контракт на здобуття освіти у Донецькому юридичному інституті МВС України №131/18 від 15.08.2018 року, розділом II якого передбачено, що особа зобов'язується дотримуватися правил внутрішнього розпорядку Виконавця, службової та навчальної дисципліни, вимог законодавства України, зокрема нормативно-правових актів з питань здобуття вищої освіти та проходження служби в Національній поліції України
Судом не встановлено не дотримання позивачем правил внутрішнього розпорядку виконавця, службової та навчальної дисципліни, вимог законодавства України, зокрема нормативно-правових актів з питань здобуття вищої освіти та проходження служби в Національній поліції України.
З урахуванням правової позиції, викладеної у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 11.03.2014 у справі №21-13а14, суд при розгляді кожної справи про застосовування дисциплінарних стягнень повинен враховувати фактичні обставини, що мали місце і передували звільненню особи. За наявності підстав для звільнення в порядку дисциплінарного стягнення та з урахуванням інших даних про особу така особа може бути звільнена.
Водночас, обставини та факти вчинення дисциплінарного проступку мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Підсумовуючи зазначене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу у зв'язку з суб'єктивною оцінкою дій позивача відповідачами, кваліфікованими, як порушення позивачем службової дисципліни.
Відповідно до ст. 23 Конституції України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.
Суд зазначає, що жодних скарг від громадян на дії позивача не находили, позивач відповідними діями не завдав жодної шкоди, а тому позивача фактично було звільнено зі служби в поліції за вираження власної особистості, що є неприпустимим.
Таким чином, наказ ректора Донецького юридичного інституту МВС України С. Вітвіцького №112 о/с від 15.03.2021 року в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), рядового поліції ОСОБА_1 (0157309), курсанта навчального взводу № 301/18-(П)-Б факультету № 1, відрахувавши його з інституту 15.03.2021 року, підлягає скасуванню, як протиправний.
Оскільки, судом скасовано наказ про звільнення позивача зі служби в поліції, останній підлягає поновленню на службі в поліції, із зарахуванням його як курсанта денної форми здобуття освіти Донецького юридичного інституту МВС України за кошти державного бюджету.
Відповідно до ч.1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Отже, рішення суду про поновлення позивача на службі в поліції, із зарахуванням його як курсанта денної форми здобуття освіти Донецького юридичного інституту МВС України за кошти державного бюджету, підлягає негайному виконанню.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з Криворізького навчально-наукового інституту Донецького юридичного інституту МВС України моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн. без утримання податків та зборів, суд зазначає наступне.
За приписами частин 1, 2, 3 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
Згідно із роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами і доповненнями) під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі.
Беручи до уваги те, що позивачем не доведено і не надано суду відповідних доказів завдання йому моральної шкоди, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 818/1434/17, від 19 жовтня 2020 року у справі 580/194/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, суд виходить з положень, закріплених в п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, де вказано, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 року позовну заяву позивача було залишено без руху з підстав несплати судового збору за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди.
Верховний Суд у своїй постанові від 28 листопада 2018 року при розгляді справи №761/11472/15-ц (провадження № 61-23674св18) зазначив, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.
Таким чином, пред'явлена позивачем вимога про стягнення моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн. підлягає оплаті судовим збором.
Позивачем на підтвердження сплати судового збору за позовну вимогу майнового характеру було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Оскільки судом було повністю відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, відповідна сума судового збору на користь позивача не відшкодовується.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6300 грн.
Розглянувши заяву з питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених норм, дає суду, підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
До матеріалів справи представником позивача додано:
- копію договору про надання правової допомоги від 17.03.2021 року №1;
- копію свідоцтва по право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3636 від 12.03.2018 року;
- копію ордеру від 17.03.2021 року;
- акт від 30.03.2021 року виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги від 17.03.2021 року №1;
- акт прийому передачі грошових коштів (гонорару адвокату) до договору про надання правової допомоги від 17.03.2021 року №1.
Відповідно до акту від 30.03.2021 року виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги від 17.03.2021 року №1 адвокатом Давиденко А.О. були надані позивачу наступні послуги:
- зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції - 1 година - 700 грн.;
- вивчення документів та пошук відповідних норм законодавства, а також вивчення та пошук судової практики - 2 години - 1400 грн.;
- підготовка та подання адвокатських запитів до КННІ ДЮІ МВС України та ДЮІ МВС України - 1 година - 700 грн.;
- підготовка адміністративного позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду - 5 годин - 3500 грн.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:
- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);
- інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);
- представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).
Згідно з положеннями ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Суд зазначає, що зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції, вивчення документів та пошук відповідних норм законодавства, а також вивчення та пошук судової практики в силу вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не є окремими видами адвокатської діяльності, а є частиною підготовки позовної заяви до суду.
Оскільки до такого виду адвокатської діяльності як складання позовної заяви віднесено надання консультацій та узгодження правової позиції, опрацювання нормативно-правових актів, суд не вбачає підстав для виділення їх в окремий вид послуг останніх.
У випадку виділення останніх в окремий вид, суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки після здійснення відповідних дій, адвокатом надано послугу - підготовка та подання адвокатських запитів до КННІ ДЮІ МВС України та ДЮІ МВС України.
Отже, такі послуги як зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції, вивчення документів та пошук відповідних норм законодавства, а також вивчення та пошук судової практики, підготовка та подання адвокатських запитів до КННІ ДЮІ МВС України та ДЮІ МВС України, в силу вимог ст. 134 КАС України не пов'язані з розглядом адміністративної справи, а надані адвокатом в межах власної оплатної діяльності.
Відшкодуванню судом підлягають послуги лише безпосередньо пов'язані з розглядом адміністративної справи.
Вищеперелічені послуги не є такими, а тому позивачем протиправно їх включено до суми відшкодування.
Отже, витратами, що пов'язані з розглядом цієї адміністративної справи з перелічених в акті виконаних робіт (наданих послуг) від 30.03.2021 року, є лише послуга - підготовка адміністративного позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Стосовно оплати послуг, суд зазначає, що вона оформлена актом прийому-передачі грошових коштів від 30.03.2021 року, відповідно до якого позивач сплатив адвокату 6300 грн.
У Постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.04.2020 року по справі № 727/4597/19 колегією суддів зроблено висновки, що профільний закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату, а оскільки адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність до них не можуть бути застосовані положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення «Про форму та зміст розрахункових документів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 оскільки останні не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку та не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність. У вказаній постанові Верховний Суд також зазначає, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката та одночасно доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанцію, довідку, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Отже, як випливає з вищевикладеної позиції Верховного Суду, видана адвокатом квитанція, довідка або інший документ, складений у довільній формі на підтвердження отримання від клієнта готівкових коштів за надання правової допомоги разом із договором про надання правової допомоги (актами виконаних робіт тощо) є належним доказом для підтвердження витрат учасника справи на професійну правничу допомогу.
Таким чином, акт прийому-передачі грошових коштів від 30.03.2021 року є належним доказом сплати позивачем коштів на правову допомогу.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №160/5045/21 в силу частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності, що зумовило її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи №160/5045/21 не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на те, що предметом розглядуваного спору, є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 2000,00 гривень.
Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії, визначені в рахунках на оплату, мали бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97).
Судом встановлено, що визначені адвокатом дії в акті наданих послуг від 30.03.2021 року, є частково доведеними та підлягають частковому задоволенню судом у загальному розмірі на суму 2000 грн.
Вказана сума у розмірі 2000 грн. є співмірною з вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 246, 297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Криворізького навчально-наукового інституту Донецького юридичного інституту МВС України (м. Кривий Ріг) (вул.Тільги Степана, б. 21, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50065, код ЄДРПОУ 44039765) та Донецького юридичного інституту МВС України (пр-т. Луніна, б. 89, м.Маріуполь, Донецька область, 87510, код ЄДРПОУ 08571423) про визнання протиправним та скасування наказу №112 о/с від 15.03.2021 року, поновлення на службі, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ ректора Донецького юридичного інституту МВС України С. Вітвіцького №112 о/с від 15 березня 2021 року в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), рядового поліції ОСОБА_1 (0157309), курсанта навчального взводу № 301/18-(П)-Б факультету № 1, відрахувавши його з інституту 15.03.2021 року.
Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на службі в поліції, зарахувавши його як курсанта денної форми здобуття освіти Донецького юридичного інституту МВС України за кошти державного бюджету.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на службі в поліції, зарахувавши його як курсанта денної форми здобуття освіти Донецького юридичного інституту МВС України за кошти державного бюджету.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
В порядку розподілу судових витрат стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Криворізького навчально-наукового інституту Донецького юридичного інституту МВС України та Донецького юридичного інституту МВС України судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. 00 коп. пропорційно:
- 1000,00 грн. з Криворізького навчально-наукового інституту Донецького юридичного інституту МВС України;
- 1000,00 з Донецького юридичного інституту МВС України.
В задоволенні іншої частини вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.С. Віхрова