17 травня 2021 року Справа № 160/6356/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Держава Україна в особі: Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, відповідача-2: Головного управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області, третя особа-1: ОСОБА_2 , третя особа-2: ОСОБА_3 , третя особа-3: ОСОБА_4 , третя особа-4: Благодійний фонду «Екологія-Геос» про визнання дій чи бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії; та стягнення моральної шкоди та відшкодування матеріальної шкоди,-
21.04.2021 року через систему “Електронний суд” до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Держава Україна в особі: Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, відповідача-2: Головного управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області, третя особа-1: ОСОБА_2 , третя особа-2: ОСОБА_3 , третя особа-3: ОСОБА_4 , третя особа-4: Благодійний фонду «Екологія-Геос» про визнання дій чи бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії; та стягнення моральної шкоди та відшкодування матеріальної шкоди.
26.04.2021 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви. Означену позовну заяву залишено без руху із наданням позивачу строку протягом 5 (п'яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 908 грн.; обґрунтованого розрахунку моральної та матеріальної шкоди; засвідчених копій документів для суду та для вручення відповідачу із проставленням на лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа відмітки - “Копія” та у лівому нижньому куті документа - “Згідно з оригіналом”; адміністративного позову з уточненими позовними вимогами та/або суб'єктним складом правовідносин у відповідності до вимог КАС України, а також його копії для направлення відповідачу/відповідачам та іншим учасникам у справі; поданням до суду обґрунтованого відповідного клопотання щодо залучення третіх осіб із зазначенням їх статусу (на стороні позивача або відповідача).
30.04.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору відмовлено.
06.05.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано заяву ОСОБА_2 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудника С.В. необґрунтованою. Передано матеріали адміністративної справи №160/6356/21 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.
11.05.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Горбалінський В.В.) у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Прудника С.В. у адміністративній справі №160/6356/21 відмовлено.
12.05.2021 до суду від ОСОБА_2 на виконання вимог ухвали суду від 26.04.2021 року надійшло клопотання про відкриття провадження задля поновлення Державою Україна гарантії права на звернення до суду та гарантії права на розгляд справи у суді (на ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху).
Дане клопотання 12.05.2021 року сформоване позивачем в системі "Електронний суд" та зареєстровано судом, вх. №7377/21.
В означеному клопотанні позивач просить суд: Державу Україна в особі Дніпропетровського окружного адміністративного суду який діє, у відповідності із статтею 6,19,124,126,129,129-1 Конституції України та завданням якого є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави: поновити гарантію права на звернення до суду та гарантію права на розгляд справи у суді шляхом: звільнення від сплати судового збору на підставі: статті 8 Конституції України, яка гарантує право на звернення до суду без жодних обмежень чи умов, статті 3 Конституції України, статті 19 Конституції України, статті 22 Конституції України, статті 24 Конституції України, статті 55 Конституції України, статті б4 Конституції України, яка стверджує, що «Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України», Закону України «Про судовий збір», так як предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, а також на підставі Постанови Верховного Суду від 21.04.2021 справа № 204/8756/20 провадження № 51-2791св21, та негайно поновити позивача особисті немайнові права, а саме, забезпечення гарантії права на звернення до суду та гарантії права на розгляд справи у суді, у відповідності із статтею 8 та 55 Конституції України, на підставі статті 276 ЦКУ, шляхом відкриття провадження у даній справі. На підставі рішення Конституційного Суду України 23 травня 2001 року у справі № 1- 17/2001 № 6-рп/2001, статті 6 Європейської Конвенції з прав людини: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить його справу щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтування будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення», статті 13 Європейської Конвенції з прав людини: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження», статті 53 Європейської Конвенції з прав людини: «Ніщо в цій Конвенції не може тлумачитися як таке, що обмежує чи применшує будь-які права людини та основоположні свободи, які можуть бути визнані на підставі законів будь-якої Високої Договірної Сторони чи будь-якою іншою угодою, стороною якої вона є», статті 8 Конституції України, та на підставі пункту 1, пункту2, частини 2 пункту 8 Постанови № 9 від 01.11.96 Пленуму Верховного суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», а саме: З метою правильного застосування норм Конституції при здійсненні правосуддя Пленум Верховного Суду України постановляє дати судам такі роз'яснення: Відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої вл ади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя. Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст.22 Конституції закріплені в ній права і свободи людини й громадянина не є вичерпними. Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно- правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст.150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання; Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи. Статтею 55 Конституції кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує, задля негайного поновлення, на підставі статті 276 ЦКУ: 1) гарантії екологічних прав співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у відповідності із законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та статтею 50 Конституції України; 2) гарантії права на захист моральних та матеріальних інтересів пов язаних із об'єктами інтелектуальної власності співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 », у відповідності із статтею 54 Конституції України; 3) гарантії права на звернення щодо реалізації соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 » та скаргою про їх порушення, у відповідності із законом України «Про звернення громадян» та статтею 40 Конституції України; 4) гарантії права на вільний розвиток особистості кожного із співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 », у відповідності із статтею 23 Конституції України; 5) гарантії права на рівність конституційних прав і свобод та рівності перед законом кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у відповідності із статтею 24 Конституції України; 6) гарантії права на захист життя і здоров'я співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань посадових осіб державних органів влади, у відповідності із статтею 27 Конституції України; 7) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » брати участь в управлінні державними справам, у відповідності із статтею 38 Конституції України; 8) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, у відповідності із статтею 41 Конституції України; 9) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, у відповідності із статтею 42 Конституції України; 10) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку кожен вільно обирає у відповідності із статтею 43 Конституції України; 11) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, у відповідності із статтею 46 Конституції України; 12) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло, у відповідності із статтею 48 Конституції України; 13) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, у відповідності із статтею 49 Конституції України; 14) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, у відповідності із статтею 56 Конституції України, шляхом запровадження у виробництво технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Разом з цим, позивачем вимоги ухвали суду від 26.04.2021 року не виконані, а саме: не надано оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 908 грн.; обґрунтованого розрахунку моральної та матеріальної шкоди; адміністративного позову з уточненими позовними вимогами та/або суб'єктним складом правовідносин у відповідності до вимог КАС України.
Також, позивач просить суд з огляду на приписи ст. ст. 8, 55 Конституції України позивач просить звільнити його від сплати судового збору на підставі статті 8 та 55 Конституції України, а також, у зв'язку з незадовільним матеріальним станом та предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю завданої протиправними діями чи бездіяльністю відповідачів, та негайно поновити його особисті немайнові права, а саме, забезпечення гарантії права на звернення до суду та гарантії права на розгляд справи у суді, у відповідності із статтею 8 та 55 Конституції України.
Розглянувши клопотання про звільнення від сплати судового збору та матеріали справи, суд зазначає наступне.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частинами першою та другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI визначено вичерпний перелік умов, за наявності яких суд, враховуючи майновий стан сторони, своєю ухвалою може за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Отже, законодавством передбачено право, а не обов'язок суду щодо звільнення сторони від сплати судового збору. Крім того законодавець ставить у залежність право суду звільнити від сплати судового збору саме враховуючи майновий стан сторони.
Аналогічна права позиція висловлена в ухвалі Верховного Суду від 04.02.2021 року у справі №160/12818/20.
Щодо посилань позивача на звільнення від сплати судового збору в рамках забезпечення принципів доступу до правосуддя та рівності всіх учасників судового процесу перед судом, суд зазначає таке.
Статтями 8, 55 Конституції України регламентовано кожній особі право на захист її прав та законних інтересів, також гарантовано право на судовий захист, вказані норми - принципи вказують на гарантоване державою право особи, яке вона може реалізувати якщо порушені її права та охоронювані законом інтереси.
В свою чергу, відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. 8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
В той же час, питання щодо справляння судового збору в Україні регламентовано спеціальними нормами права, зокрема нормами КАС України та Законом України "Про судовий збір".
Як вже зазначено вище, за приписами ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп. 2 п. 3 ч.2 ст.4 Закону №3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд зазначає, що обов'язок щодо сплати судового збору не можна розцінювати як перепону для судового захисту або як надання переваги одному учаснику судового процесу перед іншим, оскільки обов'язок сплати судового збору встановлений Законом для будь-якої особи, що звертається до суду та не має пільг зі сплати судового збору, або не звільнена від його сплати в силу Закону.
При цьому, в ухвалах суду від 26.04.2021 року та від 30.04.2021 року вже надавалась правова оцінка судом клопотання позивача від 26.04.2021 року за вх. №6781/21 та від 28.04.2021 року за вх. №7010.
Також, стосовно доводів ОСОБА_2 з приводів того, що предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, а тому позивача слід звільнити від сплати судового збору, суд зазначає наступне:
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Вказані правові норми підлягають застосуванню щодо позовів про відшкодування будь-якої шкоди (матеріальної та моральної), завданої в результаті її заподіяння, за які відповідач несе цивільну відповідальність згідно із Законом.
Отже, цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору у позовах про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення незалежно від об'єкту посягань.
Таким чином суд вважає, що спір у даній справі не пов'язаний з відшкодуванням шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Отже, з огляду на викладене, суддя не вбачає підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, а тому клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору не належить задоволенню.
Відтак, станом на 17.05.2021 року вимоги ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 про залишення позовної заяви без руху позивачем не виконані.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З урахуванням наведено, суд дійшов висновку, що даний позов необхідно повернути позивачу згідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Керуючись ст. ст. 169, 248 КАС України, суд,-
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви.
Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Держава Україна в особі: Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, відповідача-2: Головного управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області, третя особа-1: ОСОБА_2 , третя особа-2: ОСОБА_3 , третя особа-3: ОСОБА_4 , третя особа-4: Благодійний фонду «Екологія-Геос» про визнання дій чи бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії; та стягнення моральної шкоди та відшкодування матеріальної шкоди-повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, направити особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник